Потрібно закривати всі ці дірки – авіаексперт Володимир Васильєв про загрозу реактивних "Шахедів" і проблеми ППО
Авіаексперт Володимир Васильєв став гостем ефіру 24 Каналу. Чому Росія вдається до масових атак реактивними дронами, яка ефективність дронів-перехоплювачів, ризики FPV-дронів-маток і перспективи закриття неба над Росією.
- 1Чому реактивні "Шахеди" стали такою проблемою
- 2Чим збивати реактивні дрони й чого ще бракує Україні
- 3Дрони-перехоплювачі й питання конкуренції між рішеннями
- 4Яких літаків бракує Україні
- 5Якими будуть наступні загрози від Росії
- 6Як допомогли росіянам Китай і обхід санкцій
- 7Що таке Бандероль і як її збивати
- 8Чи можливі цивільні польоти в Україні до завершення війни
Відомий авіаексперт, автор ютуб-каналу "Записки пілота" Володимир Васильєв став гостем ефіру 24 Каналу.
У розмові з журналісткою Анастасією Норіциною пан Васильєв розповідає, чому Росія вдається до масових атак реактивними дронами, відзначає адаптацію російської тактики, а також – як Україні закривати прогалину між гелікоптерами й винищувачами.
Експерт наголошує на критичній необхідності України в легких турбогвинтових літаках, оцінює ефективність дронів-перехоплювачів, ризики FPV-дронів-маток, а також перспективи закриття неба над Росією.
Текстову версію розмови Анастасії Норіциної з Володимиром Васильєвим – читайте на 24 Каналі.
Чому реактивні "Шахеди" стали такою проблемою
Київ та інші міста України безперервно тероризують реактивними дронами. Уже тиждень. І всі українці запитують: чому це відбувається саме зараз і як так сталося, що раніше ми збивали російські "Шахеди" начебто непогано, а зараз щодня маємо прильоти?
Протиповітряна оборона – це ешелонована оборона. Я б порівняв повітряну оборону з парканом, у якому є різні дірки. І щури, які намагаються пролізти через цей паркан, знаходять ці дірки.
При цьому наші хлопці, всі, хто захищає небо, роблять дуже-дуже гарну справу. Це можна сказати й про безпілотну авіацію, і про винищувачі, і про армійську авіацію, яка використовує гелікоптери для знищення цих дронів-"Шахедів".
Але ворог теж розумний і намагається знайти ці дірки у паркані. Це може бути висота, це може бути швидкість польоту. Коли летіли поршневі дрони, які ми називаємо "мопеди", добре працювали дрони, РЕБ, дрони-перехоплювачі, мобільні вогневі групи, а також армійська авіація на гелікоптерах.
В Україні вже є приклади легкомоторної авіації: ЯК-52, Ан-28, які збивали дуже багато цих "Шахедів". Але росіяни зрозуміли, що гелікоптери й легкі літаки, як ЯК-52, мають обмеження у швидкості й висоті. Тому вони почали літати вище і швидше, і тоді наземним групам стало важко збивати такі дрони з землі.
Коли швидкості вже достатньо високі, ми можемо використовувати винищувачі. Наші хлопці з Повітряних сил зараз роблять фантастичну роботу, бо вони шукають, знаходять і збивають ці цілі. Але це дуже велике навантаження.
Росіяни часто ще й навпаки знижують швидкість "Шахедів", щоб це було занадто швидко для винищувача, плюс активно маневрують. І виходить так, що ми на великій швидкості намагаємося наздогнати літак, який може активно маневрувати й головне – скидати швидкість. Тому іноді ми просто не справляємося.
Росіяни адаптуються до нових викликів? Вони на свої реактивні "Шахеди" встановлюють камери? Чи як вони розуміють, що за ними летить винищувач?
Вони в цьому питанні накопичують досвід і дуже багато чого роблять. По-перше, це може бути група "Шахедів", які обмінюються даними. Один "Шахед" може передавати інформацію другому про проблему, яка може виникнути на шляху.
По-друге, можуть стояти камери. Іноді він може або прискоритися, або знизити швидкість, щоб додати складності для пілотів винищувачів або гелікоптерів.
Я б навіть сказав, що вони іноді починають крутити аеробатику – роблять різкі маневри, щоб піти з-під удару. Це вже справді проблема.
Реактивний безпілотник, який летить на висоті два-три кілометри, із землі майже не чутно. А звук реактивної турбіни значно відрізняється від того мопедного звуку, який ми всі чули вночі. Чому ворог перейшов саме на денні атаки на міста? Як це ускладнює роботу ППО?
Я думаю, що це просто звичайний терор. Це моя персональна думка. Це терор, це зламати психологічно, щоб постійно був цей тиск зверху. Це пов'язано саме з психологічним тиском.
Інтерв'ю з авіаекспертом Володимиром Васильєвим – дивіться відео:
Чим збивати реактивні дрони й чого ще бракує Україні
А чи все ми зараз використовуємо? Дрони-перехоплювачі, винищувачі, гвинтокрили. Можливо, нам ще щось потрібно?
Потрібно закривати всі ці дірки, які у нас є. Це об'єктивно неможливо зробити на сто відсотків, навіть такі системи, як "Залізний купол", не можуть повністю захистити повітря.
Потрібно якнайбільше закривати прогалини. На низьких висотах дуже ефективно працюють гелікоптери, РЕБ і дрони-перехоплювачі.
На великій швидкості й на великій висоті працюють винищувачі. Але нам потрібно ще додати проміжний діапазон швидкостей – десь від 200 до 500 кілометрів на годину – і тут теж мають працювати певні вогневі системи.
Зараз вирішується питання, яке буде закриватися легкими турбогвинтовими літаками. Який це досвід світу?
Є кілька моделей, які виробляються у світі. Спочатку це були літаки для контртерористичної боротьби, патрулювання, різних завдань. Їхній недолік у тому, що вони можуть літати на швидкості 400 – 450 кілометрів на годину. Але головне – вони можуть літати зі швидкістю 150 – 180 кілометрів на годину.
Тобто вони можуть зменшувати той мінімальний швидкісний діапазон, у якому летять "Шахеди", і таким чином закривати діапазон швидкостей і висот. Вони можуть працювати до висоти приблизно 10 – 11 тисяч метрів.
І це та дірка, яку шукають окупанти. Зараз ми вже літаємо на Як-52 – старих радянських літаках. До речі, росіяни теж взяли наш досвід і теж використовують ці літаки. Це виглядає як Перша світова війна, коли у задній кабіні сидить стрілок з гвинтівкою і намагається збити ці літаки. Але це ефективно.
Такі літаки знімуть навантаження з винищувачів. Це і фізичне навантаження на льотчиків, і велика економія коштів.
Росія може просто викидати гроші на вбивство людей, а для нас це дуже важливо. Одна година польоту F-16 коштує приблизно 23 – 25 тисяч доларів. І це тільки політ, без урахування озброєння. Це дуже дорого. Сам F-16 коштує десятки мільйонів доларів, технічна підтримка теж дуже дорога.
Якщо порівняти з ЯК-52, то його політ коштує приблизно 500 доларів, але ефективність мала. Гелікоптери коштують близько 5 – 6 тисяч доларів на годину. А легкі турбогвинтові літаки – приблизно 1500 доларів на годину. Вони можуть зняти велике навантаження з F-16, МіГ-29, "Міражів".
Це економія грошей, а при тій масовості, яку використовують росіяни, це дуже важливо.
Чи потрібно нам навчання льотчиків для цих турбогвинтових літаків? Чи займе це багато часу?
На кожному літаку має бути хороший пілот. Ми не можемо ділити на кращих і тих, хто залишився.
Пілоти потрібні, але підготовка на пілота легкого турбогвинтового літака займе значно менше часу.
Можна розраховувати на пілотів середньої кваліфікації, яких можна дуже швидко підготувати для польотів на таких літаках.
Збити дрон із бортових кулеметів чи гармати на швидкості – це не те саме, що збивати його із землі. Яка оптика, тепловізори чи радари потрібні легкому літаку, щоб вчасно виявити дрон удень і при цьому не зіткнутися з його уламками?
Літаки обладнані системами денного і нічного бачення. Вони мають спеціальні системи лазерного наведення. Це сучасна система, яка може зробити детекцію дрона і супровід цілі.
На борту є гармата, кулеметна зброя – це найменш дорогий спосіб збиття дронів. Також можуть використовуватися керовані ракети й керовані дрони.
Дрони-перехоплювачі й питання конкуренції між рішеннями
Вже є повідомлення від української влади, зокрема Міністерства оборони, що Україна розробляє чотири види дронів-перехоплювачів саме для збиття реактивних "Шахедів". Але цей процес потрібно масштабувати. Чи є сенс переходити на легкі літаки, якщо невдовзі будуть ці дрони-перехоплювачі?
Тут не може бути конкуренції. Легкомоторна авіація, винищувачі й дрони не можуть замінити одне одного. Це дуже важливо.
Дрони-перехоплювачі, які працювали до цього по так званих "мопедах", дуже ефективні. Я сподіваюсь, що реактивні перехоплювачі теж з'являться якнайшвидше. Але є інша проблема.
Якщо "Шахед" перетнув кордон, наприклад, у районі Криму чи Одеси, і летить до Києва, він знаходиться в повітрі півтори-дві години. Неможливо розмістити дрони-перехоплювачі на всьому цьому маршруті. Тому легка авіація може працювати як мобільний засіб, який теж переміщується і збиває цілі. Це ще один шар. Знизу працюють вертольоти, на великій висоті – винищувачі, посередині – легкомоторна авіація, далі – РЕБ і дрони-перехоплювачі. Це має бути багатошарова система.
Якщо тактика ворога була очікуваною, чому в нас досі немає реактивних перехоплювачів і легкомоторних літаків? Ми проґавили цей момент чи це технологічно складно? Бракує коштів, технологій, людей, компонентів?
На жаль, я не можу це коментувати. Я не знайомий з причиною. Але ми маємо те, що маємо.
Яких літаків бракує Україні
Якщо говорити про зенітні ракети до систем ППО, які також використовуються для збиття дронів, то вони коштують сотні тисяч або й мільйони доларів. Чи є сенс створювати спеціальні легкі ескадрильї перехоплювачів виключно для захисту тилових об'єктів і інфраструктури?
Сто відсотків. Ракети теж дуже важливі й потрібні. Але їх треба використовувати там, де вони справді необхідні. Нам треба мінімізувати витрати й знаходити не лише ефективні, а й не дуже дорогі системи.
Легкомоторна авіація може закрити діапазон швидкостей від 150 до 400 кілометрів на годину і висоти від кількох сотень метрів до десяти тисяч метрів. Вона може працювати саме на маршрутах, коли шахід летить. Україна велика, і це одночасно наш плюс і наш мінус.
Якби Україна була маленькою, як Бельгія чи Люксембург, її було б легше повністю закрити. Але коли дрон летить, наприклад, з-під Одеси до Києва, йому треба пролетіти близько 450 кілометрів. Це мінімум година польоту над Україною.
Багато реактивних дронів економлять паливо на маршруті й летять зі швидкістю близько 300 – 330 кілометрів на годину, розганяючись лише на фінальній стадії перед атакою. Або ж, коли засікають атаку, вони теж прискорюються і маневрують. Але реактивний двигун дуже багато споживає палива, тому у них є вікно часу для збиття.
Мобільні системи, як гелікоптери, винищувачі, легкомоторна авіація, дають змогу змінювати маршрут і виходити саме на ті точки, де перебувають "Шахеди". Тому, на думку гостя, Україні потрібно просити не лише ракети до Patriot, а й легкомоторну авіацію для активного збиття реактивних дронів.
Зараз Міністерство оборони дуже підтримує цю ідею. І західні партнери теж готові допомогти. Це починає рухатися.
Нам активно допомагають F-16. Але чи потрібні Україні найсучасніші винищувачі F-35?
Потрібні. Україні потрібно все. Точно скажу, що Україні потрібні і F-35, і F-22 Raptor. Якби ми могли десь у Lucasfilm замовити "Тисячолітній Сокіл", це теж дуже допомогло б. Я жартую, звичайно, але нам потрібно усе.
На початку розмов про F-16 звучали скептичні заяви, що перенавчання пілотів триватиме роками. Але наші захисники дуже швидко адаптувалися до нової техніки. Тоді ще пропонували залучати іноземних пілотів-ветеранів за контрактом. Як ви ставитеся до цієї ідеї?
Нам потрібна не тільки найкраща техніка, а техніка, доступна зараз. Ми не можемо чекати кілька років на F-35, якщо нам потрібне все ще вчора.
Щодо українських пілотів, то це, можливо, одні з найдосвідченіших пілотів у світі зараз. Вони вчаться на техніці й реально використовують її в бойових діях, а це колосальний досвід. Досвід наших українських пілотів – це пілоти світового стандарту.
Щодо залучення іноземців – це вже трохи політичне питання. У нас пілоти є, і є досвідчені пілоти. Нам потрібно всього і більше. Нам потрібні пілоти, і ми маємо досвід, а також маємо тих, хто вже може передавати його молодшим.
Якими будуть наступні загрози від Росії
Росіяни вже розуміють, що реактивний перехоплювач чи інші способи у нас точно з'являться. Це лише питання часу. Вони знову будуть збивати їхні нові дрони. Що далі? Чи можемо ми одразу працювати на випередження, минаючи нинішні реактивні "Шахеди"? Деякі експерти говорять, що далі підуть реактивні ракети.
Вони можуть комбінувати висоту польоту, швидкість і маневрування. Можливо, наступні цілі будуть, навпаки, дуже повільні, але дуже маневрові. Можливо, швидкість буде дуже великою або дуже малою. Висоти теж можуть бути різні – вище або нижче. Вони можуть летіти прямо над дахом або над деревами. Це гра, і вони шукають слабкі місця.
Коли вони почали запускати перші "Шахеди", ті "мопеди", це тоді багатьом здавалося несерйозним. Але невелика швидкість грала їм на руку, бо вони повністю відрізали нашу авіацію. Для винищувача ціль, яка летить 150 кілометрів на годину, – це дуже малий час для прицілювання і детекції. Вони знайшли цей момент, а ми знайшли відповідь.
Але головне зло дронів-камікадзе – їхня невелика ціна. Вони можуть масово запускатися. За ціну однієї балістичної ракети можна зробити 20, 30, 40 дронів-камікадзе. І навіть якщо частина з них долетить, вони завдадуть великої шкоди.
Тому вони й надалі шукатимуть дірки в нашому паркані – де швидше, де повільніше, де вище, де нижче, де якесь маневрування. Нам треба це прораховувати й превентивно закривати.
Як допомогли росіянам Китай і обхід санкцій
Західна преса повідомляла, що Кремлю вдалося обійти санкції та отримати обладнання для 3D-друку турбін реактивних двигунів. Це здешевлює і прискорює виробництво. Як вони навчилися виготовляти ці турбодвигуни? Допоміг Китай?
Це не дуже великий секрет. Більше тисячі працівників Російської Федерації повернули з Китаю, де вони проходили практику з виготовлення цих маленьких легких турбін. Спочатку такі турбіни пішли від моделювання – від аматорських моделей, які будували й запускали в політ.
Що таке Бандероль і як її збивати
Зараз росіяни комбінують "Шахеди" із ракетами-дронами "Бандероль". Вона розганяється до 500, а то й 600 кілометрів на годину, несе понад 100 кілограмів вибухівки. Що це за клас цілей з погляду авіатора і як найефективніше збивати цю ракету-дрон?
"Бандероль" – це вже не зовсім дрон-камікадзе, це майже дешева крилата ракета. На мою думку, треба знімати навантаження по реактивних "Шахедам", як "Герань-5" чи "Шахед-136", з винищувачів, щоб вони могли приділяти більше уваги швидшим цілям.
Ці 500 – 600 кілометрів на годину – це вже цілі, з якими ефективно може працювати легкомоторна авіація.
Треба дати хлопцям більше простору займатися точковою роботою, у чому вони будуть кращими. Зараз їм треба бити і внизу, і зверху, і всюди – це дуже перевантажує їх.
Моніторингові пабліки попереджають, що "Шахеди", які зараз атакують Київ і Київську область, можуть нести ще й FPV-дрони. Росіяни використовують "Шахед" як дрон-матку, щоб доставляти менші безпілотники вглиб України. Як боротися з таким викликом?
Треба збивати їх до цілей. Якщо це дрон-матка, яка летить на Київ і планує доставити ці дрони для атаки об'єктів у місті, треба знищувати її ще на підльоті до Києва.
Чи можливі цивільні польоти в Україні до завершення війни
Підіймається питання відновлення цивільних польотів в Україні. Говорять про відкриття аеропорту у Львові чи Ужгороді. Наскільки це реально до завершення війни й наскільки безпечно підіймати в повітря пасажирський борт?
Технічно це можливо. Але юридично дуже важко, тому що цивільні судна літають за цивільними правилами, а в Україні все небо – військове. Будуть великі питання і щодо дозволів, і щодо страхових компаній.
Я дуже хотів би цього. Хотів би навіть сам полетіти над Україною. Я готовий сісти в перший політ.
Колись ми розмовляли з директором аеропорту "Бориспіль", і я казав, що було б здорово зробити рейс "Бориспіль – Бориспіль": просто купити квиток, сісти в Boeing чи Airbus, злетіти, пролетіти, приземлитися, пройти процедури й повернутися назад.
Але це складне питання. Насамперед це політичне питання, і рішення має прийняти уряд. Якщо це можливо – це було б чудово.
Як вам заява Президента України Володимира Зеленського щодо закриття неба над територією Росії? Чи спрацює наша тактика?
А чому б і ні? Це якось несправедливо. Росіяни можуть літати, навіть приватні пілоти, російські школи можуть працювати й літати в Росії, а всі українські студенти, приватні льотчики й комерційні – сидять на землі. Це справедливо?
Сподіваємося, що вони відчують на собі те, що відчувають українці впродовж цієї повномасштабної війни.
Це інтерв'ю було скорочено та виправлено для кращого розуміння аудиторією.