Міста – це в першу чергу люди: Дмитро Шуров про куточки України, які стали його місцями сили
Подорож – це маленьке життя. І саме воно часто допомагає нам забути про буденність, роботу чи негаразди. Нові міста, нові люди, душевні розмови та несподівані пригоди – те, що дозволяє зарядитись енергією та відчути, що цей світ – прекрасний!
Проєкт за підтримки WOG
З нагоди Дня Незалежності України 24 канал спільно з WOG у проєкті "30 років вражень" вирішили розповісти про місця сили українських зірок, які щоденно створюють нашу культуру та збагачують її історію. Сьогодні нашим героєм став український музикант, соліст проєкту Pianoбой – Дмитро Шуров.
– Яке місце в Україні є твоїм місцем сили?
– Оу, вау, їх стільки. Я в принципі об'їздив вже всю країну дуже давно. Зараз мене, мабуть, може здивувати лише те місце, де я ще не був. Коли багато їздиш, для того, щоб все не зливалось у певний калейдоскоп, завжди очікуєш на якесь нове місто. Наприклад, кілька днів тому, я вперше в житті приїхав у Новоград-Волинський, яке є рідним місто Лесі Українки. Мені дуже сподобалось це місто.
Музикант на сцені / Фото з фейсбуку Дмитра Шурова
– Чим саме?
– Затишна атмосфера, класні люди, достатня розслабленість. Відчуваєш, що Лариса Петрівна Косач не випадково обрала це місто, щоб з'явитися на світ. Проте є дуже багато інших міст. Я просто хочу сказати про те, що у нас всіх було дитинство і яким би не було місто у якому ми народилися, а мені дуже пощастило з містом, я з Вінниці, але все ж таки воно кудись в середину пробирається і назавжди там залишається. З цим мало що може зрівнятися. Але коли ти відкриваєш для себе нове місто, то іноді це буває як перше побачення. От, наприклад, скоро ми поїдемо в Маріуполь і я досі пам'ятаю свій перший приїзд туди. Мав сильне враження від цього міста, цей мікс з українського сьогодення і радянськими часами, вся ця промисловість, Азовське море. Дуже багато щирих та відкритих людей, які з одного боку знаходяться під постійним тиском сьогодні, тому що вони на межі фронту, а з іншого боку, вони дуже впевнені в собі та мимоволі якось їм довіряєш. Ось такі речі залишаються в середині.
Дмитро Шуров з кішкою Матильдою / Фото з фейсбуку Дмитра Шурова
– Є таке місце, яке дуже хочеться відвідати, але все ніяк не відбувається ця зустріч через якісь причини? Місто мрії в Україні?
– Я б зараз із задоволенням поїхав в Одесу (сміється). Я там був дуже багато разів. В мене, до речі, син дуже великий фанат Одеси. Йому скоро буде 18 і він там буває частіше ніж я, в нього там є дуже круті друзі. Взагалі міста – це в першу чергу люди. Хоча, ви знаєте, є одне містечко, в яке я ніяк не доїду. Це село Вендичани. От у вінницькій області є таке село Вендичани. Колись у 13 років, в мене звідти був дуже хороший друг, ми з ним разом лежали у лікарні та потім спілкувались певний час листами. Вам напевно важко у це повірити, але колись люди писали один одному листи, на папірцях ручкою. Ось, він мені дуже багато розповідав про село, про гарні місця і я б залюбки туди з'їздив. Це найпівденніша точка вінницької області, близько до кордону з Молдовою. Ви витягнули з мене абсолютно сплячий спогад. Я вам за це дуже вдячний.
– А є таке місто, куди б хотілося поїхати заради гастрономічного задоволення, щось спробувати, що готують лише у цьому місті України?
– Гастрономічне питання має по всій Україні свої перлини. Завжди є сенс повернутись у Чернівці заради баноша, у Лумшори на Закарпатті заради калганівки, у Львів заради кави, випічки, шоколаду, реберні. Також є сенс з'їздити на схід України заради європейських, мексиканських та тематичних ресторанів. Там є дуже багато якихось тематичних історій. Ну і звичайно хочеться повертатись на "Привоз" в Одесу, щоб взяти якусь кільку, оселедець, найсвіжіші одеські помідори та піти на пляж з ними та з пляшкою червоного сухого або з білого сухого вина одеського виробництва.
Дмитро Шуров на концерті / Фото з фейсбуку Дмитра Шурова
– Які місця або місто України можна знайти тільки в нашій країні та ніде інде, не схоже ні на що?
– Я не бачив ніде у світі нічого схожого на місцевість, яку в народі називають "Васильківські Карпати". Вони знаходяться у Київській області, там є дуже казкові чарівні яри. Дехто порівнює її з місцем де жив гобіт, а дехто, навіть, з Шотландією. Але мені здається, що це дещо особливо українське. Я нічого подібного ніде не бачив.
– Це місце куди хочеться повертатись?
– Так. Це навіть місце, де хочеться жити.
Проєкт за підтримки WOG