Як Львів відновлює зруйнований обстрілом музей Шухевича

Вночі 1 січня 2024 року Росія атакувала Львівщину чотирма безпілотниками, в результаті чого було зруйновано музей-будинок, де загинув Роман Шухевич. Від будівлі залишилась лише частина фасадної стіни та фундамент.

Дивіться також Які міфи українці поширюють про себе і чим вони шкідливі

Відбудувати музей вирішили одразу

Чи відбудовувати музей? Питання так навіть не стояло. Звісно, відбудовувати! А от як – це інша річ.

І тут Львів вирішив покластися на професіоналів, на думку архітекторів. Хоча це було непросто. Адже з перших днів включилися окремі політики, вимагаючи негайної відбудови. Навіть гроші обіцяли пожертвувати, лиш би заробити собі якісь політичні бали. Але Львівська міська рада цей тиск витримала і оголосила Всеукраїнський архітектурний конкурс, щоб обрати найкращий проєкт з відновлення не лише будівлі, а й прилеглої території.

Активно архітектурні конкурси у Львові почали проводити ще з 2015-го. І сьогодні можемо говорити про їхню високу якість: вони демонструють великий вибір ідей та підходів, а головне - конкуренцію архітекторів за ту ж якість.

І от на кінець червня, символічно до дня народження українського генерала, вже маємо результати конкурсу і готову концепцію відбудови музею Шухевича.

Але тут мушу додати ремарку.

Завжди наголошував і залишаюсь послідовним: будь-яка відбудова має бути розумною. І немає значення, що за об'єкт ми відбудовуємо. Тупо скопіювати те, що було до руйнування – це безглуздо, нелогічно і навіть трохи у стилі радянщини. Бо ж час не стоїть на місці і потреби та вимоги теж. Тому не завжди замість зруйнованої школи має постати її точна копія, часом є сенс збудувати більший навчальний корпус або ж сучаснішу школу зі спортивними майданчиками і навіть на іншій локації.

Кейс із музеєм Шухевича, звичайно, складніший. Адже будівля мала історичну цінність та присутня емоційна складова великої шани до українського Героя. Але підхід обрали такий самий: переосмислена відбудова з автентичними ідейними цінностями та новими сенсами. А не точна копія, не цілковите відтворення знищеного, бо з архітектурної точки зору це вважається підробкою.

Так само із музеєм Шухевича у Львові.

Тому архітектурний конкурс, щоби привнести нову якість. І мова вже йшла не просто про будівлю, а й про простір навколо. Зрештою, музеї мають бути місцями популярними серед молоді, серед школярів. А не лише для тих, хто читає першоджерела. Щоб не вчителі насильно вели когось кудись, а самі діти просились.

То що ж запропонували архітектори-переможці конкурсу, яких, до речі, шановане журі обрало одностайно. Це та сама команда Андрія Лесюка є автором Меморіалу пам'яті Героїв Небесної Сотні у Львові.

Яким буде майбутній музей Шухевича

З одного боку, архітектори врахували побажання родини Романа Шухевича. З іншого - будівля, де загинув генерал Шухевич, перетворюється в сучасний музей, при цьому зберігаючи залишки автентичної структури, зокрема стін у руїнах, які доповнять новим об'ємом зі світлого бетону.

Всі автентичні елементи, які частково вціліли після нападу росіян, місто відновить та поверне у музей. Наповнення музею та його експозицію напрацюють з працівниками Львівського історичного музею.

Проєкт передбачає криївку, формування меморіального скверу з освітніми зонами біля озера, місце для проведення заходів патріотичного виховання. Навколо пам'ятника Роману Шухевичу облаштують площу та встановлять вуличні меблі. Всі проєктні рішення передбачають повну інклюзивність.

Хочу зацитувати деякі речі з концепції архітекторів:

• "У світлому внутрішньому просторі музею відсутні перекриття та перегородки, що додає йому відкритості, свіжості та простоти…"
• "Центральним елементом композиції на рівні другого поверху виступає інтерпретація криївки абстрактної форми, виконана з дерева. До цього експонату ведуть автентичні сходи, які будуть дбайливо відновлені…"
• "У музеї доступний квест, який зацікавить кожного відвідувача, особливо молодших шукачів пригод. За допомогою підказок та вказівок, розташованих усюди по музею, діти зможуть розв'язати загадки та знайти секретний приз, що ховається у криївці."
• "На підлозі музею трасуванням з цегли відтворено зруйновані стіни, таким чином відвідувач має змогу уявити планування колишньої оселі генерала-хорунжого".
• "Розташовану перед музеєм, територію меморіального скверу ми позбавляємо прямолінійності, симетрії та монументалізму, натомість наповнюємо її звивистими прогулянковими доріжками з гравію, створюємо новий настрій благоустрою, максимально наближений до дикої природи".
• "Пірс з дерев'яного настилу та лежаками – затишне місце спокою та контемпляції. Тут хочеться затриматись, хочеться бути, думати, рефлексувати".
• "В оновленому сквері розташовано округлу бетонну плиту для покладання квітів під час проведення пам'ятних заходів, а також ознакувальну табличку скверу".

Проєкт відбудови музею:

Підсумую.

Цей проєкт дає місце новому, сучасному, але при цьому не забуває й про минуле, історично ціннісне. А що головне – він дає змогу вести діалог.

Діалог між минулим і сучасним поколіннями. І це важливо, мудро й глибоко символічно.

Адже ми відновлюємо музей, бо українці борються не лише за своє майбутнє, а й за свою історію. Водночас ми не просто відновлюємо знищене, а робимо його ще кращим, сучаснішим.