Як Львів відновлює зруйнований обстрілом музей Шухевича

Вночі 1 січня 2024 року Росія атакувала Львівщину чотирма безпілотниками, в результаті чого було зруйновано музей-будинок, де загинув Роман Шухевич. Від будівлі залишилась лише частина фасадної стіни та фундамент.

Дивіться також Які міфи українці поширюють про себе і чим вони шкідливі

Відбудувати музей вирішили одразу

Чи відбудовувати музей? Питання так навіть не стояло. Звісно, відбудовувати! А от як – це інша річ.

І тут Львів вирішив покластися на професіоналів, на думку архітекторів. Хоча це було непросто. Адже з перших днів включилися окремі політики, вимагаючи негайної відбудови. Навіть гроші обіцяли пожертвувати, лиш би заробити собі якісь політичні бали. Але Львівська міська рада цей тиск витримала та оголосила Всеукраїнський архітектурний конкурс, щоб обрати найкращий проєкт з відновлення не лише будівлі, а й прилеглої території.

Активно архітектурні конкурси у Львові почали проводити ще з 2015-го. І сьогодні можемо говорити про їхню високу якість: вони демонструють великий вибір ідей та підходів, а головне – конкуренцію архітекторів за ту ж якість.

І от на кінець червня, символічно до дня народження українського генерала, вже маємо результати конкурсу і готову концепцію відбудови музею Шухевича.

Але тут мушу додати ремарку.

Завжди наголошував і залишаюсь послідовним: будь-яка відбудова має бути розумною. І немає значення, що за об'єкт ми відбудовуємо. Тупо скопіювати те, що було до руйнування – це безглуздо, нелогічно і навіть трохи у стилі радянщини. Бо ж час не стоїть на місці і потреби та вимоги теж. Тому не завжди замість зруйнованої школи має постати її точна копія, часом є сенс збудувати більший навчальний корпус або ж сучаснішу школу зі спортивними майданчиками й навіть на іншій локації.

Кейс із музеєм Шухевича, звичайно, складніший. Адже будівля мала історичну цінність та присутня емоційна складова великої шани до українського Героя. Але підхід обрали такий самий: переосмислена відбудова з автентичними ідейними цінностями та новими сенсами. А не точна копія, не цілковите відтворення знищеного, бо з архітектурної точки зору це вважається підробкою.

Так само із музеєм Шухевича у Львові.

Тому архітектурний конкурс, щоби привнести нову якість. І мова вже йшла не просто про будівлю, а й про простір навколо. Зрештою, музеї мають бути місцями популярними серед молоді, серед школярів. А не лише для тих, хто читає першоджерела. Щоб не вчителі насильно вели когось кудись, а самі діти просились.

То що ж запропонували архітектори-переможці конкурсу, яких, до речі, шановане журі обрало одностайно. Це та сама команда Андрія Лесюка, яка є автором Меморіалу пам'яті Героїв Небесної Сотні у Львові.

Яким буде майбутній музей Шухевича

З одного боку, архітектори врахували побажання родини Романа Шухевича. З іншого – будівля, де загинув генерал Шухевич, перетворюється в сучасний музей, при цьому зберігаючи залишки автентичної структури, зокрема стін у руїнах, які доповнять новим об'ємом зі світлого бетону.

Всі автентичні елементи, які частково вціліли після нападу росіян, місто відновить та поверне у музей. Наповнення музею та його експозицію напрацюють з працівниками Львівського історичного музею.

Проєкт передбачає криївку, формування меморіального скверу з освітніми зонами біля озера, місце для проведення заходів патріотичного виховання. Навколо пам'ятника Роману Шухевичу облаштують площу та встановлять вуличні меблі. Всі проєктні рішення передбачають повну інклюзивність.

Хочу зацитувати деякі речі з концепції архітекторів:

• "У світлому внутрішньому просторі музею відсутні перекриття та перегородки, що додає йому відкритості, свіжості та простоти…"
• "Центральним елементом композиції на рівні другого поверху виступає інтерпретація криївки абстрактної форми, виконана з дерева. До цього експонату ведуть автентичні сходи, які будуть дбайливо відновлені…"
• "У музеї доступний квест, який зацікавить кожного відвідувача, особливо молодших шукачів пригод. За допомогою підказок та вказівок, розташованих усюди по музею, діти зможуть розв'язати загадки та знайти секретний приз, що ховається у криївці."
• "На підлозі музею трасуванням з цегли відтворено зруйновані стіни, таким чином відвідувач має змогу уявити планування колишньої оселі генерала-хорунжого".
• "Розташовану перед музеєм, територію меморіального скверу ми позбавляємо прямолінійності, симетрії та монументалізму, натомість наповнюємо її звивистими прогулянковими доріжками з гравію, створюємо новий настрій благоустрою, максимально наближений до дикої природи".
• "Пірс з дерев'яного настилу та лежаками – затишне місце спокою та контемпляції. Тут хочеться затриматись, хочеться бути, думати, рефлексувати".
• "В оновленому сквері розташовано округлу бетонну плиту для покладання квітів під час проведення пам'ятних заходів, а також ознакувальну табличку скверу".

Проєкт відбудови музею:

Підсумую.

Цей проєкт дає місце новому, сучасному, але при цьому не забуває й про минуле, історично ціннісне. А що головне – він дає змогу вести діалог.

Діалог між минулим і сучасним поколіннями. І це важливо, мудро й глибоко символічно.

Адже ми відновлюємо музей, бо українці борються не лише за своє майбутнє, а й за свою історію. Водночас ми не просто відновлюємо знищене, а робимо його ще кращим, сучаснішим.