Як нападки на журналістів віддаляють Україну від майбутнього в ЄС
Новий рік почався в Україні з серії скандальних зазіхань на свободу преси та журналістів. Ті, хто системно боровся за права українців тепер докладають зусиль, аби захистити власні. Чи все можна виправдовувати війною і чому із неправомірним втручанням в діяльність медіа не беруть в ЄС – читайте в авторській колонці для сайту 24 Каналу.
Непривабливе сусідство
У рейтингу "Репортери без кордонів" щодо рівня свободи преси за 2023 рік Україна посіла 79 місце. Це середній показник, який ставить нашу державу між Ґвінеєю-Бісау та Еквадором.
Читайте також Це як Святий Грааль або чому США та Китай полюватимуть за знаннями зі збиття А-50
Попереду України, крім держав Європи та Північної Америки, – Нігер, Косово та окупована частина Кіпру, що, зважаючи на ситуацію всередині цих країн та регіонів, не дозволяє вічно посилатися ні на збройний конфлікт, ні на внутрішні безпекові виклики, ні на постконфліктну відбудову як обставини, що вимагають залізного кулака, втручання в діяльність редакцій та тривалого єдиного марафону.
Частково позиція України в рейтингу обумовлена порушеннями, вчиненими Росією та її агентами проти журналістів та свободи преси на окупованих територіях. Вбивства, катування, насильницькі зникнення медійників і лідерів думок, заборони, накладені на діяльність редакцій, свавільне позбавлення права власності та витіснення за межі окупованої території вплинули на неможливість поліпшення ситуації до деокупації територій України, помістивши саму Росію на 164 зі 180 місць за рівнем свободи преси у світі.
Однак Україна також відзначилася продовженням "традиції" володіння телеканалами політичними діячами та олігархами, обмеженням доступу до єдиного інформаційного марафону опозиційних медіа, зарегульованістю висвітлення подій на фронті, неналежним розподілом фінансування між медіа з державного бюджету, невиправданим втручанням у журналістську діяльність.
Ключова вимога
Гармонізація медійного законодавства з європейськими стандартами є однією з 7 ключових умов для вступу України до ЄС. Попри повномасштабне вторгнення, 29 грудня 2022 року президент підписав Закон "Про медіа", чим наблизив омріяне українцями членство.
300-сторінковий документ збільшує прозорість щодо власників та передбачає "роздержавлення" медіа, уможливлює закриття видання виключно згідно з рішенням суду та покращує спільні регуляторні механізми.
Цікаво Для декого це буде відкриттям, але рівень корупції в Україні падає: ось докази
Однак Закон не розв'язує проблеми з незалежністю рішень Національної ради з питань телебачення і радіомовлення та не передбачає відповідальності її членів за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. Поліпшити становище можуть лише зміни до Конституції, які неможливо ухвалити протягом дії воєнного стану.
З погляду на останні події, важливими є положення Закону про права журналістів, а також якою, врешті, виявиться практика їхнього застосування в контексті свавільних зазіхань.
У своєму Звіті щодо України за 2023 рік Європейська комісія підкреслила досягнення нашої держави у сфері наближення до стандартів ЄС у медійній сфері. Однак також порекомендувала передбачити нові шляхи забезпечення післявоєнної структури плюралістичних і незалежних медіа.
Погрози, прослуховування, профілактичні розмови
Роль незалежних медіа, за визначенням Європейського суду з прав людини, полягає в тому, щоб бути watchdogs – "вартовими псами" в суспільстві. Напади на журналістів та інших працівників медіа – порушення прав людини з обтяжувальною обставиною, оскільки в такий спосіб негативних наслідків зазнає не лише окрема особа, але й демократія в цілому.
Отже, будь-яке втручання у свободу преси та журналістської діяльності має бути законним, відповідати одній із цілей, які передбачені частиною 2 статті 10 Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, і бути пропорційним такій цілі.
Зауважте Плюси і мінуси угоди з Великою Британією
З високою ймовірністю, не є пропорційними та відповідними цілі, зокрема, інтересам національної або громадської безпеки, несанкціонований доступ до даних на мобільному телефоні й інших гаджетах журналіста, тиск та погрози щодо нього, провокації навколо видань або їхніх службовців, незаконне спостереження. Україна вже має рішення не на свою користь, пов'язані з подібними діяннями, винесені ЄСПЛ ("Гонгадзе проти України", "Седлецька проти України" тощо). Якщо не буде належної реакції на нещодавні порушення прав представників незалежних медіа, то неминуче отримає ще.
Повернення у сторону контролю за медіа та недостатнє бажання реформувати ключові для існування України сфери, зокрема боротьбу з корупцією, викликають занепокоєння українського суспільства. У той час як хтось виборює цінності демократії, верховенства права й прав людини на полі бою, інші – руйнують їх у своїх кабінетах, ймовірно, витрачаючи на "спецоперації" проти журналістів кошти, які потрібні Збройним Силам.
Однак правдою залишається те, що зупинити діяльність незалежних медіа неможливо, втрутившись в права однієї або кількох осіб. Тож ресурси витрачаються абсолютно не на те, що наближує Україну як до перемоги, так і до ЄС.