То яка насправді ситуація з корупцією?
На думку моїх підписників, за останні 10 років рівень корупції в Україні:
- зріс наполовину (+50%);
- зріс на чверть (+25%);
- знизився на чверть (-25%);
- майже не змінився (≈1 – 3%)
Читайте також Збереження макростабільності і розвиток кредитування: ключові завдання НБУ на 2024 рік
Днями я опублікував це опитування у своєму інстаграмі. Люди можуть помилятися. Неправильно відповіли на це запитання навіть журналісти найбільших антикорупційних розслідувальних редакцій в Україні, з якими я товаришую. Крім того, керівники великих медіа та люди, які доволі добре розбираються в політиці й економіці. Як на мене, вони просто потрапили в пастку власних ілюзій і не знали, що існують об'ємні дані.
Перед тим, як озвучити правильну відповідь, хотів би дуже перепросити за те, що можу спотворювати чиюсь картину світу своїми матеріалами (однак, зрештою, це журналістика – після прийняття вибачення не сподівайтеся на якісь зміни в моїй роботі).
На це опитування і текст мене надихнула книга "Фактологія" Ганса Рослінга, Ола Рослінга та Анни Рослінг-Ренлунд. Головна ідея: слід позбутися від занадто драматизованого світогляду, власного невігластва та опиратися на тенденції, а не на окремі показники, формуючи до чогось ставлення та ухвалюючи певні рішення.
Отже, за останні 10 років (станом на початок 2023-го) рівень в корупції в Україні знизився на чверть – тобто на 25%! І це не мої вигадки – це результати дослідження авторитетного міжнародного руху Transparency International, які це питання досліджують десятиліттями та мають більше досвіду в розумінні проблеми, аніж пересічний громадянин України, що пише гнівні коментарі під кожним дописом у фейсбуці про корупційні скандали.
Лише 19% людей відповіли правильно на це запитання (абсолютна меншість), що засвідчує: люди люблять драму та апокаліптичні сценарії. Не так багато можуть бачити тенденції на основі цифр, даних та фактів, а не лише власного емпіричного й безцінного досвіду.
Цікаво Російське керівництво саме закопує себе у яму після збиття літаків
Чинники, які сприяли нашому росту:
- цифровізація (чимало державних послуг можна отримати в інтернеті – без комунікації з людьми, які неправомірно вимагають гроші);
- запуск антикорупційної інфраструктури, запровадження відритого декларування (НАЗК, НАБУ, САП, ДБР – усе це, хоч і працює неідеально, однак дає плоди);
- зменшення рівня толерування корупції серед громадян (ейфорія після обрання Володимира Зеленського президентом та єднання після 24 лютого 2022 року на коротких дистанціях цьому сприяли);
- низка дуже нудних законодавчих змін та реформ (що, до речі, тривають і досі), які полягали в зменшенні бюрократизації, дискреційних повноважень для певних ланок адміністративних органів та супроводжувались іншими поняттями, які не використовують журналісти, бо вони нецікаві та не привертають уваги (до речі, захопливий факт: у нас доволі непогано зараз просувається дерегуляторна реформа).
До повномасштабного вторгнення у нас була чудова тенденція. Широкомасштабна війна додала чимало корупційних ризиків, які не так просто мінімізувати, але, аби знівелювати результат досягнень за попередні роки, потрібно витратити приблизно стільки ж часу. До того ж займатися паплюженням системно та відважно (це звучить просто й легко, але не зовсім воно так є насправді).
Прогрес таки є, а за 2 роки він буде ще помітніший
Коли я пишу матеріал про політика, дружина якого "продає за мільйони" власний брендовий гардероб на OLX, чи про видобування піску, попри рішення суду, – я усвідомлюю, що показую відхилення від норми. Як журналіст я пишу про девіацію (яку не так просто інколи знайти). Водночас я усвідомлюю, що тенденція – хороша, і з кожним роком ми показуємо все кращий результат у боротьбі з корупцію.
Аби це усвідомити, потрібно вимкнути режим "безперебійної драми" та дивитися на певні речі об'ємно, опиратися на дані.
Чому це важливо? Через певний час після Революції Гідності у західних колах набув популярності термін Ukraine fatigue (дослівно – втома від України). У 2015 році, як каже гугл, чимало інформаційних ресурсів вибухнули від повідомлень про те, що всі нібито незадоволені нашими кроками у боротьбі з корупцією, що після Майдану буцімто нічого не змінилось, а України забагато на шпальтах провідних видань.
Зауважте Чи будуть Україну схиляти до переговорів і від чого це залежатиме
Тоді лише справжні експерти говорили: "Почекайте, процес боротьби з корупцією (мінімізації корупційних ризиків в законодавчій рамці) – це дуже довгий і нудний процес". Ніхто їх не слухав, а певні ЗМІ та вдячна публіка і на Заході, і всередині нашої держави повторювала як мантру: "Корупція на ментальному рівні в українців", "Ми ніколи не поборемо корупцію, бо вона разом зі сирниками є частиною нашого ДНК".
Ще ремарка про Ukraine fatigue ("втому від України"). Нічого не нагадує уже зараз, у 2024 році, після "невдалого контрнаступу"? За логікою певних експертів, від України всі втомитися мали ще у 2015 році. Як упродовж цього всього часу партнери нас підтримують, якщо вони "втомилися"? Запитання, як кажуть у нас в редакції, риторичне.
Коли ви наступного разу почуєте, що "корупція – це наша друга проблема після Росії, ми ніколи не позбудемось від неї", бо вона нібито є частиною наших традицій… То показуйте таким людям статистику та кажіть, що наша проблема – це експресивний світогляд і невміння бачити тенденції, а не лише акцентувати на окремих цифрах.
Наостанок. Так, Україна має багато корупційних проблем, які самі себе не розв'яжуть. Разом з тим мисліть тверезо та аналізуйте все без поспішних висновків.