Не конкурс, а його імітація: про результати перших співбесід до Верховного Суду

Без міжнародних експертів Комісія швидко повернулась до методів Сергія Козьякова та продовжила робити те, що і завжди: закривати очі на факти недоброчесності, протягувати потрібних кандидатів та імітувати конкурс для картинки.

Читайте також: Гра за старими правилами: які кандидати мають шанси пройти конкурс до Верховного суду України

Хто і як проводить відбір до Верховного суду

Верховний Суд – це остання інстанція, яка буде переглядати рішення Антикорупційного суду у справах топ-корупціонерів та ставити остаточні крапки у всіх судових справах. Лише у ньому розглядаються позови до президента, Верховної Ради, Вищої ради правосуддя та інших ключових органів влади. А ще саме Верховний Суд буде розглядати усі спори щодо оскарження результатів президентських виборів.

Загалом до співбесіди допустили 235 кандидатів. За час попередніх конкурсів Комісія, яку очолює Сергій Козьяков, дала чітко зрозуміти, що факти недоброчесної поведінки будуть відкидатись, а потрібні особи визнаватись переможцями попри усі протести громадськості.

Єдина можливість відсіяти негідних – це Громадська рада доброчесності, але у неї дуже обмежені повноваження. На відміну від Громадської ради міжнародних експертів вона не може своїм рішенням заблокувати кандидата, а лише трохи ускладнити його затвердження.

Вища кваліфікаційна комісія не лише з легкістю відкидає встановлені Радою факти недоброчесності, але й робить усе, щоб максимально заблокувати її роботу. Комісія внесла зміни до свого Регламенту, яким встановили абсолютно штучні перешкоди для роботи Громадської ради доброчесності та механізми протягування недоброчесних.

Читайте також: Як Вища кваліфікаційна комісія суддів працює за подвійними стандартами

Верховний Суд визнав ці зміни незаконними, але Комісія подала апеляцію й до сих пір його застосовує. Також Комісія встановила такі строки проведення співбесід, які унеможливлюють якісну і своєчасну перевірку кандидатів громадськістю.

Як тільки Рада була сформована ми одразу звернулись до Сергія Козьякова з проханням дати нам розумний строк для аналізу кандидатів, однак нам відмовили.

Голова Вищої кваліфікаційної комісії Сергій Козьяков

Аргументація просто вбивча – переможці конкурсу мають бути визначені до президентських виборів. Ось така політична "нейтральність" конкурсу.

Сумнівні кандидати, яких затвердила Вища кваліфікаційна комісія

Згодом Комісія остаточно скинула маски та перестала навіть імітувати, що співпрацює з громадськістю. Почалося все зі співбесіди з чинною членкинею Вищої ради правосуддя Наталією Волковицькою.

Висновок ГРД надійшов до Комісії о 1:00, а не до 00:00, як цього вимагає незаконний Регламент. І саме через це Комісія залишила висновок взагалі без розгляду й навіть не дала можливість члену ГРД озвучити претензії до Волковицької.

Громадські організації одразу відреагували на це та закликали Козьякова розглядати усі висновки, а не шукати зачіпки для їх відхилення. Однак це прохання у Комісії теж проігнорували.

Коли ж на співбесіду прийшов чинний Голова Вищої ради правосуддя Ігор Бенедисюк, то висновок щодо нього теж не взяли до уваги, бо він начебто прострочений на 4(!) хвилини.

Чинний Голова Вищої ради правосуддя Ігор Бенедисюк

Насправді, цього прострочення взагалі не було. Просто спеціально для Бенедисюка Комісія інакше почала рахувати строки й вирішила, що висновок подано невчасно. У цей же ж день співбесіди проходили й інші кандидати, висновки на яких надійшли тоді ж, коли по Бенедисюку, проте щодо них жодного порушення строку не встановили. Крім цього, були судді, по яких висновки дійсно подали із затримкою, але їх чомусь приймали.

Річ у тім, що Бенедисюк, Волковицька та Малашенкова входять до числа кандидатів, яким гарантована перемога на конкурсі. А тому їм створюють максимально комфортні умови та усувають будь-які подразники. Комісія так намагалася догодити Бенедисюку, що навіть не дала поставити йому питання, зокрема щодо суддів Майдану.

Інші недоброчесні кандидати теж не відчувають труднощів у проходженні співбесід. Показовим є приклад Олексія Євсікова з Вищого господарського суду, який має досить стрімку суддівську кар'єру. У 2004 році чоловік вперше приміряв суддівську мантію, а вже через шість років, після того, як до влади прийшов Віктор Янукович, він став суддею Вищого господарського суду.

Олексій Євсіков

Секрет успіху Євсікова простий: його теща Фадєєва Ніна Миколаївна з 2005 по 2014 роки була членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів. А у 2010 році вона й взагалі була довіреною особою Віктора Януковича та колишнього заступника голови фракції "Партії Регіонів" Вадима Колісніченка.

Головою суду тоді був відомий Віктор Татьков, разом з Ємельяновим вони організували схему втручання в автоматизовану систему, що дозволяло визначати потрібних суддів на потрібні справи. Євсіков, зокрема, став частиною цієї схеми.

Відомі сотні випадків розподілу справ, де Євсіков був єдиним суддею. На співбесіді він все заперечував й клявся тещею, що навіть подумати не міг, що Татьков і Ємельянов роблять щось незаконне. Звісно, що комісія йому повірила і благословила на перемогу.

Феєричною була співбесіда й з суддею Вищого адміністративного суду Яною Іваненко, яка зробила ще більш блискучу кар'єру. У 28 років вона стала суддею Господарського суду Київської області.

У 28 років Іваненко отримала почесне звання "Заслужений юрист України"

Через три роки перейшла в апеляцію, а у 34 роки вже була суддею Вищого адміністративного суду. Цікаво й те, що Іваненко тривалий час працювала з Валерієм Євдокимовим. Це – колишній голова Вищої ради юстиції та нардеп від партії Медведчука.

Але вона – не просто помічник Євдокимова, а ще й мати його дитини. Він є хорошим батьком і не лише визнав сина, але й подарував їм розкішний будинок у Ворзелі під Києвом. Загалом мила історія, але от в незалежність судді Іваненко ми зовсім не віримо. Тому й зробили негативний висновок.

Родзинкою є те, що Яна Леонідівна вже пробувала стати суддею Верховного Суду, але Кваліфікаційна комісія погодилась з висновком ГРД та зняла її з конкурсу. Відтоді минуло менше, ніж два роки, й Комісія різко змінила свою позицію.

Спершу Комісія у складі Тараса Лукаша, Юрія Тітова та Михайла Макарчука відмовилась приймати висновок через кількагодинну затримку в його подачі й зрештою заслухала Іваненко, й не задавши жодного гострого питання, визнала її доброчесною.

Читайте також: Як громадські та журналістські розслідування допомагають очищати судову систему

Син Юрія Тітов також є суддею й також бере участь у конкурсі до Верховного суду. Безсумнівно, що йому вже зарезервоване місце серед переможців. Син Макарчука ж бере участь у доборі суддів, яких призначають вперше.

А Тарас Лукаш нечесно та за очевидною протекцією влади став членом Вищої кваліфікаційної комісії. То як ці члени можуть заветувати суддю, яка своєю кар'єрою завдячує протекції високопоставленого покровителя.

Ймовірно, що Лукаш використав на конкурсі до Комісії підроблений документ про стаж

Загалом за 10 днів Комісія розглянула 48 кандидатів з негативними висновками Ради доброчесності і лише 10 з них не допустила до подальшої боротьби за місце у Верховному суді. 86% негідних кандидатів вибуло, коли право голосу мали міжнародні експерти, і лише 20 %, коли рішення приймала виключно Комісія.

Читайте також: Чи спроможна Вища кваліфікаційна комісія суддів забезпечити результат, якого очікує суспільство

Все це ще раз доводить, що Кваліфікаційна комісія не реформує, а форматує суддів під замовлення. Тому єдине, що може врятувати ситуацію – повна заміна чинного складу та зміна принципу формування Комісії.

Не менше половини складу Кваліфікаційної комісії має складатись з представників громадськості та міжнародних експертів. Цю ідею вже підтримало декілька кандидатів у президенти, тож ми віримо, що її можна втілити у життя.