Як Україні не перетворитися в україномовну Росію

Це можливо – але ціну за це прийдеться заплатити таку ж, як окремі з них свого часу.

Читайте також: Скільки партії вже витратили на рекламні білборди до виборів: вражаюча сума

У сучасному ж світі визначальним є не етнонація і навіть не етнодержава. Визначальним є громадянин і головним для громадянина є не нація і не держава – а інституції, які спроможні захищати його права і інтереси та надавати якісні послуги. Все. І якщо послуги краще можуть надавати наднаціональні інституції, то відповідні повноваження потрібно передати їм.

Наприклад – регулювання економічної діяльності і торгівлі. Якщо ж інший тип послуг краще надає місцева влада чи регіон – то туди ж і передаються відповідні повноваження. Як то освіта, культура і все, що спроможні і готові взяти на себе громади чи регіони. Саме на цій логіці і побудоване благополуччя сучасних країн.

Іншої логіки навіть у євроскептичних країнах сьогодні не існує. А спроби побудувати державу в центрі Європи на основі "мова, церква, армія" можна порівняти хіба що із намаганням зробити сучасну мікрохірургічну операцію за допомогою первісної кам'яної сокири. Відрубати руку чи голову можна. Вилікувати хворобу – ні.

Читайте також: "Я не готовий до сварки з Росією": голова Єврокомісії зробив неочікувану заяву

Головним для України протягом минулих і майбутніх десятиліть було і залишається побудова власних ефективних інституцій, які можуть зробити країну зручною і привабливою для власних громадян. Цього не було зроблено до Майдану, цього не робиться і зараз. Замість інституцій, замість знищення корупції, замість створення робочих місць чи побудови доріг та інфраструктури суспільству насаджують етнонаціоналізм – мова, церква, привітання.

Насадження власних інтерпретацій як державної ідеології і знищення внутрішнього опонента як ідейного ворога. Нагадує те, що в Європі згадують виключно як помилку, яку не можна повторювати. Не можна боротися з Росією такими ж методами, як Росія. Ми тоді просто перетворимось на україномовну Росію, а не на частину багатокультурної і багатомовної Європи.

Це деякі з вражень від цілого дня дуже інтенсивних дискусій у Відні у рамках декількох заходів, організованих нашими європейськими партнерами. Хоч у центрі обговорення було питання врегулювання конфлікту на Донбасі, але з огляду на новини з Києва значно більше обговорювалась ситуація у цілому в країні.

За подіями в Україні слідкують, але логіку країни, яка кричить про євроінтеграцію, але насаджує неєвропейські практики методами російського авторитаризму, не сприймають.

Добре розуміють, чому і у чиїх інтересах це робиться, але точно не підтримують. Залишається лише сподіватися, що після виборів все це припиниться і політична еліта повернеться обличчям не до виборця, а до громадянина. І буде спроможна нарешті побудувати ефективні інституції, а не маніпулювати ідеологічними кліше.

Читайте також: "Підриває все, що може": Туск звинуватив Росію в "розколі Європи"