Ніхто не знає, скільки випускників вишів повернулося на окуповані території, – Ірина Жданова

2 листопада 2021, 10:17
Читать новость на русском
СПЕЦПРОЄКТ

З питаннями про освіту для молоді з тимчасово окупованих територій ми звернулись до Ірини Жданової, виконавчої директорки ГО "Фонд "Відкрита політика", засновниці Наукового ліцею ім. Клима Чурюмова, канд. істор. наук.

Від початку війни Ірина Жданова активно займається питаннями освіти дітей з тимчасово окупованих територій. З метою моніторингу освітньої ситуації неодноразово відвідувала прифронтові населені пункти Донецької та Луганської областей.

Читайте В яких містах школи перевели учнів на дистанційне навчання: перелік

Саме за її ініціативи на базі Міжнародної зеленої школи в Івано-Франківській області постійно проводяться безкоштовні навчальні сесії для дітей, студентів та освітян прифронтових населених пунктів. З 2015 року вона є активною учасницею освітніх кластерів на міжнародних майданчиках де має можливість адвокувати питання розширення доступу до освіти дітей та молоді, які постраждали від війни на Донбасі. З 2016 року приймає активну участь у розробки та реалізації державної програми для абітурієнтів з тимчасово окупованих територій, а з 2020 року спільно з МОН України реалізує проєкт "Доступна освіта для студентів з непідконтрольних уряду територій (підтримка державної гарячої лінії)" за підтримки проєкту USAID "Демократичне врядування у Східній Україні". В рамках проєкту здійснюється інформаційна підтримка абітурієнтів з ТОТ щодо освітніх можливостей в Україні.

Ірина Жданова розповіла про три ключових рівня відповідальності за реінтеграцію молоді з ТОТ та важливість міжвідомчої комунікації у цьому питанні, доцільність системного дослідження та стратегічного планування освітніх програм для дітей з тимчасово окупованих територій, необхідність сприяння розвитку переміщених та регіональних вишів на Донбасі та зв'язок між перемир'ям, примиренням і миром.

Ірино Анатоліївно, якщо підводити підсумки вступної кампанії-2021 для дітей з тимчасово окупованих територій не просто в контексті цифр, а в ширшому розумінні – з точки зору ризиків та перспектив – про що, на Вашу думку, потрібно говорити першочергово?

Є базове питання, яке повинні ставити собі усі, хто так чи інакше займається темою освіти для мешканців тимчасово окупованих територій: "Чи готові ми ризикувати власною шкурою заради цих дітей?" Відповідь на це питання дозволить прояснити безліч інших. І ставити його потрібно на трьох рівнях: геополітичному, національному і місцевому.

На геополітичному рівні я вбачаю кілька ключових факторів. По-перше, понад сім років окупації показали, що російська пропаганда зіграла колосальну негативну роль – на тимчасово окупованих територіях залишається все менше симпатиків України. І ця пропаганда все агресивніше оволодіває мізками молоді, яка роками живе в антиукраїнському інформаційному просторі. Чи вигідно Росії, щоб діти з ТОТ навчалися в Україні? Ні. І вона як країна-агресор робить все можливе, аби цьому зашкодити. Так, молодь, особливо хлопців призовного віку, не пропускають на підконтрольну уряду територію під час вступної кампанії. Одночасно з цим РФ системно підходить до того, щоб діти з ТОТ отримували абсолютно легальні дипломи російських вишів.

Все більша кількість університетів, які працюють на тимчасово окупованих територіях, з'являється у державному реєстрі російських вишів. Треба розуміти, що цей тиск буде лише посилюватися і, звичайно, негативно впливатиме на кількість вступників з тимчасово окупованих територій.

Попри вищезазначені фактори, міжнародні гуманітарні організації всі роки війни обходять тему доступу дітей з ТОТ до освіти. Крим взагалі виключено з стратегії ООН... Якщо говорити про окуповані території Луганської та Донецької області, ситуація не набагато краща. Я, наприклад, є активним учасником Освітнього Кластеру ОCHA /Управління ООН з координації гуманітарних справ, і змушена констатувати, що за весь період організація не розповсюдила на тимчасово окупованих територіях жодного зразка інформаційної продукції стосовно доступу до освіти в Україні.

А останіі 2 роки взагалі практично нема засідань Освітнього кластеру і обговорень потреб із стейкхолдерами. Чому? Міжнародні організації намагаються уникати ризиків. Ні для кого ж не секрет, що РФ є великим спонсором, вона фінансує багато міжнародних організацій... Хоча, я глибоко переконана, що питання освіти має голосно обговорюватися на усіх міжнародних переговорних майданчиках, адже воно є стратегічно важливим.

Якщо перейти на національний рівень, то головним питанням є те, чи має наша держава стратегію з реально наповненими кейсами працевлаштування випускників, які вступали до вишів через освітні центри "Донбас/Крим-Україна". Освітні центри працюють з 2016 року. Тобто вже шість років діє процедура спрощеного вступу для випускників з ТОТ, а отже, перші вступники вже закінчили виші. Але на жаль, на міжвідомчих зустрічах, де я в різний час була присутня, питання працевлаштування та забезпечення житлом таких випускників не піднімаються. Їх соціальний супровід – це мандат Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій та Мінсоцполітики, але маємо констатувати, що міжвідомча координація у цьому та інших питаннях кожного року тільки погіршується.

Моя візія полягала в тому, що необхідно створити окрему міжвідомчу комісію з координації між профільними міністерствами, головними стейкхолдерами – освітніми центрами, школами, що здійснюють дистанційну освіту дітей з ТОТ, громадськими організаціями, які від початку війни працюють у царині освіти для дітей з ТОТ. Але така комісія створена не була. Як результат – маємо недовіру мешканців тимчасово окупованих територій до державних програм. Повірте, подібна дискомунікація між державними структурами розкручується на тимчасово окупованих територіях не на користь України. І освіта – не виняток.

Якою б ідеальною не була інформаційна кампанія щодо освіти для дітей з ТОТ, якщо за нею не стоять реальні кроки держави, спрямовані на підтримку дітей з тимчасово непідконтрольних територій, на їх інтеграцію в український контекст, на соціальне забезпечення, я зараз говорю про житло і роботу для молодих спеціалістів, ця кампанія множиться на нуль.

Які кроки потрібно зробити для того, щоб змінити ситуацію?

Потрібно думати і аналізувати. Мислити не категорією "тут і зараз", обмежуючись 2021 роком, а вивчати те, що було на початку війни і прогнозувати, що буде мінімум у 2030-му.

Нам потрібні кейси, щоб на конкретних прикладах доводити, що ці діти нам потрібні. Що держава не тільки забезпечує спрощену процедуру вступу, а й гарантує роботу за спеціальністю та житло після закінчення вишу. На жаль, ніхто не веде статистику – яка кількість випускників після закінчення вишів повернулася на окуповані території через те, що молодь не змогла працевлаштуватися чи вирішити проблему житла? А це ключове питання через шість років роботи освітніх центрів.

Наразі немає експертизи і конкретних успішних кейсів подальшої траєкторії розвитку для цих випускників. Вірніше, можливо, вони є, але їх потрібно досліджувати. Тож очевидно, що на національному рівні має бути більш системний підхід до цього питання.

Є й інші показові маркери, які визначають ефективність державної політики щодо освіти для дітей з ТОТ. Наприклад, штрафи за незаконний перетин державного кордону, які сплачували діти через те, що змушені були їхати з окупованих територій через Росію. З минулого року майже всі КПВВ закриті, відповідно, щоб потрапити на підконтрольну територію, велика кількість вступників обирала шлях через РФ. Ми адвокували питання скасування таких штрафів рік. Нарешті цього року цей важливий крок було здійснено. Але – ну, чорний гумор – ліквідували ці штрафи наступного дня після закінчення граничного терміну подачі документів до освітніх центрів, 21 липня.

Крім того, скоротився перелік населених пунктів на контрольованій урядом території, так званої прифронтової зони, мешканці яких мають право користуватися спрощеною процедурою вступу. Зроблено це було за ініціативою деяких громадських організацій – "Восток СОС", "Крим СОС", "Альменда". Ми проводили влітку тренінги із освітянами з прифронтових громад, і чули багато нарікань. Вони були дуже обурені і засмучені тим, що подібне рішення було ухвалене щодо людей, які щодня чують і бачать війну. Найгірше, що про вилучення деяких населених пунктів з вказаного переліку повідомили у… травні. Уявіть, дитина розраховувала не здавати ЗНО, а скористатися спрощеною процедурою. А їй в травні кажуть – вибач, ти маєш здавати ЗНО.

Про яку довіру можна говорити, коли ми навіть на нашій території приймаємо такі рішення? Тут питання не скільки до міністерств, а й до громадських організацій, які навпаки мають боротися за розширення прав дітей.

Так само впливає на показник популярності спрощеної процедури вступу незрозуміла логіка підготовчих курсів для дітей з ТОТ. Навесні підготовчі курси реалізувалися в дистанційному форматі як пілотний проєкт Міносвіти і там була абсолютно прозора процедура. Тобто, випускники, навіть залишаючись на окупованих територіях, могли за весну підготуватись і вступати на бюджет. Наступний етап курсів було заплановано розпочати після вступної кампанії. Логіка була така, що ті, хто не зміг вступити бюджет на перший курс, можуть вступати на "нульовий" курс з гуртожитком і стипендією і вчитися очно на підготовчих курсах, щоб вступати на наступний рік.

Але в Мінреінтеграції, яке відтепер займається питанням підготовчих курсів, логіка виявилася іншою. Там чомусь вирішили, що курси мають стартувати у червні-липні, в розпал вступної кампанії і закінчуватись після дедлайну вступу на бюджет. Держава спочатку анонсувала відкриття у жовтні повноцінних підготовчих відділень, на які можна було б вступати, розраховуючи на стипендію та гуртожиток. І нічого не відбулося. До нас тепер звертаються з питанням, де ж курси, чому їх немає. Ми, відповідно, даємо телефон гарячої лінії Мінреінтеграції, яка працює двічі на тиждень, щоб там давали роз’яснення.

І останнє, але не менш важливе, про що треба говорити на національному рівні. Динаміка останніх років засвідчує зменшення кількості вступників. Наприклад, кількість студентів, зарахованих на 1-й курс ЗВО 2020 року склала в цілому по Україні 198 031 особу. 2021 року їх кількість склала 194 094 особи. На 4000 менше. Фактор загальної тенденції теж потрібно враховувати, коли ми говоримо про динаміку кількості вступників з тимчасово окупованих територій.

І, зрештою, є місцевий рівень. Тут потрібно говорити про стан регіональних та переміщених університетів і в цілому про локальний зріз очікувань батьків і дітей.

Що мається на увазі?

Освітній вибір дітей дуже часто залежить від батьків. І якщо говорити саме про батьків, то в перші роки війни їм було психологічно важко відпускати дитину далеко від себе. Вони хотіли, щоб діти навчалися поруч, в зоні досяжності, щоб можна було спілкуватися і бачитися. Відповідно, обирали заклади освіти у своєму регіоні, в межах Донецької і Луганської областей. За ці роки виші-переселенці і регіональні заклади вищої освіти зміцніли, оновили матеріально-технічну базу, почали розвиватися. І якщо, знову ж таки, повернутися до лейтмотиву "Чи готові ми ризикувати власною шкурою за дітей з ТОТ?", то маю сказати, що працівники цих вишів дійсно готові.

На окупованих територіях вони залишили житло, часто рідних і обрали Україну. Вони ризикували життям, коли везли печатки своїх закладів, документи і пробирались через КПВВ в 2015. Вони опікувалися дітьми в режимі 24/7. Я можу назвати безліч прізвищ кураторів, керівників освітніх центрів, які напряму комунікували з батьками дітей та й потім, робили все можливе, щоб діти максимально адаптувалися, інтегрувалися у студентське життя, в український контекст, підтягнули знання, яких не вистачало.

Останніми роками тенденція змінилася, все більше батьків випускників обирають інші регіони, великі міста: Харків, Київ, Одесу, Дніпро. Та й перелік освітніх центрів у вишах в різних регіонах значно розширився. І цей факт відіграв негативну роль для університетів Донецької та Луганської областей, бо туди вступає менша кількість дітей. Можна поглянути на динаміку.

Наприклад, у Харківському педагогічному університеті ім. Сковороди минулого року було 16 дітей з ТОТ, цього року – 29. Тобто, майже вдвічі більше. Якщо ми візьмемо Горлівський інститут іноземних мов, переміщений до Бахмуту, то минулого року до вишу вступили 97 мешканців тимчасово окупованих територій, цього року – 85. Луганський національний університет ім. Тараса Шевченка прийняв минулого року 114 дитини з ТОТ, поточного – 93.

Мені здається, потрібно підтримувати регіональні університети, на базі яких і тестувалася модель освітніх центрів "Донбас/Крим-Україна". Свого часу переміщені виші реально ризикували, коли виїжджали з окупованої території і обирали Україну. І сьогодні потрібно працювати над тим, аби вони не відчували "непотрібність". До речі, вирішення житлового питання для викладачів-переселенців – це теж одне з завдань, яке потрібно вирішити на державному рівні.

Якщо у загальному вимірі оцінити роботу освітніх центрів, що можна сказати про їх ефективність?

Безумовно, їх діяльність надзвичайно важлива. Бо починаючи з 2016 року послугами освітніх центрів та спрощеною процедурою вступу через них скористалися тисячі дітей. На момент початку цьогорічної вступної кампанії ця цифра складала 8225 дітей.

Коли ми оцінюємо роботу освітніх центрів, потрібно розуміти, що тут є багато факторів ризику, які впливають на вступну кампанію і якість надання освітніх послуг для цієї цільової аудиторії. Наприклад, немає окремої ставки керівника освітнього центру, немає ставки реєстратора ЄДЕБО, хоча це надзвичайно великий пласт роботи. Зазвичай робота в освітньому центрі на час вступної кампанії – це додаткове навантаження на одного з працівників приймальної комісії. Люди працюють у шаленому режимі, без відпусток. Що маємо в результаті? Постійну ротацію і вигорання.

Важливо ще й те, що освітній центр працює лише в період вступної кампанії, подальший супровід студентів він не здійснює. А потім діти не мають до кого звертатися. Немає ні постійних телефонів освітніх центрів, ні чатів у месенджерах. Це неправильно, має бути постійний зв'язок. Про це говорять самі співробітники освітніх центрів.

Ви тримаєте з ними зв'язок?

Постійно. Освітяни, які працюють з дітьми з тимчасово окупованих територій, – це одні з наших ключових стейкхолдерів. Цього року ми провели 7 тренінгових сесій для майже 150 фахівців Освітніх Центрів та шкіл дистанційного навчання Донецької, Луганської областей (перш за все прифронтової зони), інших регіонів, державних та регіональних консультантів "гарячих ліній", представників неурядових та молодіжних центрів щодо особливостей вступної кампанії 2021. Було проведено колосальну роботу.

Фонд створив та розповсюдив Методичний посібник для працівників Урядової гарячої лінії та працівників Освітніх центрів. Останній подібний посібник було створено 2018 р (спільно з МОН за підтримки ЮНІСЕФ). Далі його МОН не оновлював. Було важливо зробити апгрейт в 2021 році з новими інструкціями, нормативною базою, оновленими контактами. Це важливо для інституційного забезпечення роботи освітніх центрів у подальшому.

Також за ініціативи Фонду "Відкрита політика" було створено чат у WhatsApp для оперативних консультацій і взаємодопомоги між освітніми центрами "Донбас/Крим-Україна", Міносвіти, Урядовим контактним центром. Це дозволило забезпечити комунікацію керівників Освітніх Центрів і МОН в режимі 7/24 під час вступної кампанії. До цього подібних чатів не було.

Яку роль виконує Урядовий контактний центр у програмі доступу до освіти дітей з тимчасово окупованих територій?

28 квітня 2020 року було підписано Меморандум про співпрацю між Міністерством освіти і науки України, державною установою "Урядовий контактний центр" та ГО "Фонд "Відкрита політика" щодо впровадження проєкту "Доступ до освіти для студентів з непідконтрольних Урядом територій через підтримку діяльності гарячої лінії". Завдяки Меморандуму гаряча лінія Фонду "Відкрита політика" запрацювала як Урядова за номером 0-800-504-425.

Тож мешканці тимчасово окупованих територій мають можливість отримати фахову консультацію щодо питань освіти в Україні. З лютого 2020 року по 21 жовтня 2021 року Урядова гаряча лінія прийняла і опрацювала понад 13 000 дзвінків. Ще 1066 звернень прийняла регіональна гаряча лінія (Краматорськ) і 555 звернень – Фонд "Відкрита політика" через телефони та месенджери.

Потрібно також сказати, що збільшилася кількість звернень вступників за консультаціями безпосередньо до освітніх центрів. Також на сайті "Доступна освіта" було відкрито онлайн-чат Урядового контактного центру, в якому можна задати питання, що стосуються освіти.

Чим ще можуть скористатися вступники на сайті "Доступна освіта"?

Це багатофункціональний ресурс. Тут можна знайти контакти освітніх центрів по всім регіонам, покрокові інструкції щодо спрощеної процедури вступу, дистанційної освіти, корисні посилання для вступників тощо. Абітурієнти можуть скористатися безкоштовними онлайн-уроками з української мови та літератури, історії України, математики, які допоможуть підтягнути знання з основних тем.

Цього року ми створили ще один корисний інструмент – веб-тренажери з підготовки до ДПА/ЗНО, та онлайн-тести з української мови та математики, які допоможуть не тільки прокачати свої знання, але й психологічно підготуватися до тестування.

Моніторинг, який проводить Фонд, показує, що сайт "Доступна освіта" є затребуваним ресурсом. Так, за останній рік сайт мав понад 100 000 переглядів та близько 26 000 відвідувачів.

Ви згадали про дистанційну освіту. Вона є доступною для дітей з тимчасово окупованих територій?

Безумовно. Дані, які нам щороку подає Донецька та Луганська облдержадміністрації, засвідчують те, що все більше дітей отримує освіту дистанційно в школах на підконтрольній території. Потім діти отримують повноцінне свідоцтво про загальну середню освіту, реєструються на ЗНО і вступають на загальних підставах. Кількість прикладів такої освітньої траєкторії зростає. До речі, це теж одна з причин, чому зменшується статистика вступу через освітні центри.

Наведу конкретні цифри по Луганській області. Якщо у 2017-2018 навчальному році в області дистанційно навчалися 193 дитини, то в 2018- 2019 – 251, а в 2019-2020 – 296 учнів з ТОТ. Тобто за останні 3 роки в 1, 5 рази більше.

Тенденцію до зростання затребуваності дистанційної освіти яскраво показують цифри по отриманим атестатам на Донеччині. 1314 осіб з ТОТ отримали свідоцтва про загальну середню освіту за 11 клас в 2021 р. З них взяли участь у ЗНО-21 298 випускників. Тобто, біля 23% випускників планували вступати не через освітні центри, а за звичайною процедурою або закордон. Станом на 10 жовтня 2021 року за дистанційною формою навчання загальну середню освіту у школах Донеччини здобувають 1934 дитини.

На початку вересня у ЗМІ оприлюднили заяву Уповноваженої ВР з прав людини Людмили Денисової щодо результатів моніторингу, який показав, що цього року кількість вступників з тимчасово окупованих територій до українських закладів освіти зменшилася удвічі. Серед основних причин називають дискредитацію Росією навчальних закладів України та самої держави Україна та відсутність належної просвітницької кампанії для інформування населення про можливості вступу за спрощеною процедурою. Що Ви можете сказати про такий висновок?

З твердженням щодо дій країни-агресора погоджуюся безумовно, натомість, з висновком про "відсутність належної просвітницької кампанії" можу посперечатися. Як організація, що спільно з Міністерством освіти і науки України за підтримки проєкту USAID "Демократичне врядування у Східній Україні" здійснює комунікаційну кампанію, спрямовану на інформування абітурієнтів з ТОТ про освітні можливості в Україні, маємо результати, які свідчать про інше. Цього року інформування про можливості вступу за спрощеною процедурою активно провадилося, починаючи з січня. Загалом інформаційною кампанією охоплено понад 1 мільйон людей.

В рамках проєкту спільно з МОН було виготовлено понад 20 нових інформаційних продуктів. Це банери, постери, інфографіка, буклети, анімаційні, аудіо та відеоролики.

Вони презентовані на пресконференціях в МОН, серед ключових стейкхолдерів, розміщені на Урядових сайтах та в соцмережах, на ресурсах ОДА, Фонду "Відкрита політика", на залізничних вокзалах, в потягах Укрзалізниці, на КПВВ, в Освітніх Центрах "Донбас/Крим-Україна", місцевому транспорті, в прифронтових місцевих громадах (в навчальних закладах, в ЦНАПах, відділеннях пенсійного фонду, в магазинах, відділеннях Ощадбанку). За допомогою груп цивільно-військового співробітництва ЗСУ нашу друковану інформаційну продукцію вдалося розповсюдити у "сірій" зоні та на КПВВ.

Тобто мешканці тимчасово окупованих територій, які зацікавлені у навчанні в українських закладах освіти, мають досить широкий доступ до інформації щодо освітніх можливостей в Україні?

Нещодавно Фонд "Відкрита політика" проводив соціологічне опитування студентів, які вступили до українських закладів вищої освіти через освітні центри. Одним із питань було "Звідки дізналися про можливість вступу через освітні центри?"

У більшості відповідей було вказано, що дізналися завдяки сайту "Доступна освіта" і сторінкам ресурсу в соціальних мережах, також інформацію знаходили на онлайн-ресурсах Міносвіти, закладів освіти, через викладачів, які здійснюють дистанційне та екстернатне навчання школярів з ТОТ, в засобах масової інформації, на автовокзалах, залізничних вокзалах, КПВВ – саме там ми розповсюджували інформаційні банери. До речі, понад 40% респондентів також вказали джерелом інформації поради знайомих, друзів. Це свідчить про те, що на тимчасово окупованих територіях працює так зване "сарафанне радіо" і ті, хто зміг скористатися спрощеною процедурою вступу, мають позитивний досвід, яким із задоволенням діляться.

Які ще важливі меседжі від студентів отримано за результатами соціологічного опитування?

Ми запитували, зокрема, якої інформації бракувало щодо процедури вступу до закладів вищої освіти. 89% респондентів відповіли, що інформації було достатньо, але були й зауваження: недостатньо даних щодо процедури подання документів, кількості бюджетних місць, можливості подальшого працевлаштування за спеціальністю, стипендії тощо. Це те, з чим маємо працювати, аби вдосконалити процедуру до наступної вступної кампанії. При цьому 67% оцінили роботу освітніх центрів на "5", це найвищий бал.

Потрібно також зазначити, що найбільш гострими проблемами на початку навчання більшість назвала психологічну адаптацію, фінанси та умови проживання. А на питання "Якої підтримки ви очікуєте від закладу освіти" понад 70% відповіли "Допомоги у навчанні". Тобто це маркери, на які потрібно звернути увагу закладам освіти, де навчаються діти з тимчасово окупованих територій.

І одним з найбільш цінних для нас результатів опитування я вважаю показник відповідей на питання «Чому обрали шлях здобуття освіти в Україні» – переважна більшість респондентів (понад 60%) вказали мотивацією "Більші перспективи на гідне життя". Також понад 30% на питання "Як ви бачите своє майбутнє?" відповіли "Житиму і працюватиму в Україні". Власне, за це ми й боремося. Я не втрачаю сміливих надій, що ці студенти будуть щасливими тут, в моїй красивій, сильній Україні.