Оголена Тимошенко й екстравагантне ноу-хау: як українське мистецтво доповнює світовий контекст
Українське мистецтво багато в чому унікальне. Через відсутність Музею сучарту в Україні, пересічному громадянину може здатися, що і вітчизняного мистецтва немає, або що воно занадто дивне та не цікаве. Та це зовсім не так.
Укрсучарт та міжнародна спільнота
Мистецькі течії, що виникали в Україні у ХХ сторіччі, на зламі ХХ та ХХІ сторіч, і продовжують з'являтися сьогодні, тісно перегуються із світовим мистецьким контекстом, і не мімікрують його, а суттєво доповнюють. З розвитком культурної дипломатії у нашій країні, світ починає дедалі більше звертати увагу на українське сучасне мистецтво.
Читайте також Ukraїner презентує унікальну книгу про життя, культуру та побут
В останні роки було реалізовано не один український артпроєкт за кордоном: виставки українського сучасного мистецтва у будапештському Музеї Людвіга та у віденській академії Semperdepot, а невдовзі, вже у 2022 році, відбудеться експозиція у Центрі Помпіду.
Інтерес до українського сучарту виник не просто так. Західних спеціалістів та поціновувачів мистецтва зацікавлює те, як український арт розвивався пліч-о-пліч зі світовим, як перегукувалися їхні ідеї, попри те, що в більшу частину ХХ сторіччя Україна перебувала за "залізною завісою". А особливо світове мистецьке ком'юніті звертає увагу на певне мистецьке новаторство — течії, філософії яких є чимось новим та неочікуваним для світу.
Стас Волязловський, з серії "Курортний роман" / фото Бориса Гриньова
У попередньому матеріалі я розповідав про Харківську школу фотографії, яку, безумовно, можна вважати чудовим прикладом подібної течії. Її особливо відзначають й спеціалісти Центру Помпіду. За останні роки ХШФ вийшла з тіні і, на щастя, про неї і так досить багато говорять.
До теми Харківська школа фотографії: український феномен, визнаний у світі
Але ж є інші митці та мистецькі напрями, які, насправді, зацікавили той же таки Центр Помпіду не менше.
Чули про Стаса Волязловського? А шансон-арт? Це справжній скарб для світового культурного спадку. Поясню, в чому їхня цінність.
Початок (творення) херсонського ексцентризму
У нашій колекції існує велика кількість робіт Стаса Волязловського. Вони виділяються з-поміж інших своєю екстраординарністю, нестандартністю та сатиричністю.
Стас — виходець з Херсону, художник, який працював з живописом, графікою, керамікою, фотографією, відео та з багатьма іншими медіумами. Він закінчив художню школу та курси художників-оформлювачів. Його мистецтво надзвичайно іронічне, гостросоціальне, в деяких своїх проявах наївне та комічне, таке, що не може залишити байдужим.
Стас Волязловський, "Ноги" / фото Бориса Гриньова
Шансон-арт як світове ноу-хау
У своїй творчості Волязловський часто використовував побутові речі, що зазвичай не розглядаються як художні матеріали — стару тканину, простирадла та наволочки, фартухи тощо. Комбінував у сюжетах своїх творів, на перший погляд, непоєднуване: частини тіла українських політиків разом з грецькими статуями та міфічними істотами, які супроводжувались різними провокативними написами, характерними для ексцентричного "шансон-арту" — напряму в українському сучасному мистецтві, який започаткував Стас Волязловський.
Світ втомився від одноманітної краси. Наразі йому потрібен резонанс, який сколихне міжнародну мистецьку спільноту та додасть нових барв до сучасного мистецтва. Таким резонансом однозначно є Стас Волязловський.
Творчість Стаса Волязловського висвітлювала панораму атмосфери нульових: кричуща, але бездіяльна політика, невизначеність, розгубленість, невпевненість у наступному дні. Роботи Волязловського постають як безпосереднє сприйняття й зображення уривків повсякденності, рутинних моментів та ситуацій, життя такого яким воно є, без прикрас.
Стас Волязловський, "Собачка" / фото Бориса Гриньова
Сам митець так описував своє мистецтво: "Шансон-арт — це моя рефлексія на світ, у якому я існую, з його інтересами, проблемами, страхами, релігією, новими культурними викликами, з його телебаченням та програмами, наповненими дебільною рекламою, криміналом, порнографією, серіалами та політикою, з його жовтою пресою та його інтернетом"…
Вплив політики на роботи митця
Нульові, в яких жив і творив Стас, були пронизані політичною пропагандою: уніфіковані канали ЗМІ не давали людям змоги отримувати інформацію з різних джерел, тому більшість жила в одному інформаційному полі і бачила одні і ті ж новини, а однією з найпопулярніших тематик була політика.
Стас Волязловський, "Евакуація" / фото Бориса Гриньова
Політика була молода та цікава всім: нещодавно здобута Незалежність, нові політичні фігури, незрозумілість політичного вектору України — саме висвітлення цих "гарячих" тематик стало одним з мажорних мотивів у творчості Стаса Волязловського.
Так, на полотнах почали з'являтися роздягнута Юлія Тимошенко в позі грецької статуї, Ющенко в образі козака Мамая, президент РФ, показаний двоголовим орлом тощо. У цих серіях можна визначити його патріотичність Україні.
До прикладу візьмемо керамічну тарілку з написом "Ми все подолаємо". Через такі незвичайні форми митець показує переживання та рефлексії політичного життя України.
Стас Волязловський, "Ми все подолаємо" / фото Бориса Гриньова
Зі слів друзів, Волязловський дуже тонко відчував атмосферу місця, соціальні проблеми, людські переживання, що мало відбиток у його творчості.
Стас Волязловський, "Як співали пташечку у гаю зеленому " / фото Бориса Гриньова
Нащо світові українське сучасне мистецтво?
На зламі ХХ та ХХІ століть та опісля відбувалися колосальні зміни для України. Дві революції, невпевненість у завтрашньому дні, постійні політичні пертурбації — це все напряму впливало на укрсучарт.
Через увагу до українського мистецтва, до робіт, що говорять про український соціальний та політичний контекст, ми налагоджуємо зв'язки зі світовим контекстом. Таким чином, Україна будує зв'язки з іншими державами крізь культуру.
Така культурна дипломатія є частиною визнання України на міжнародному рівні. Саме тому нам варто продовжувати просувати українських митців на кшталт Стаса Волязловського за кордоном. Сьогодні для нас також є важливим інтерес та запит на українське мистецтво з боку європейських інституцій. Тож, користуючись цим запитом, ми будемо робити навіть більше, ніж просто доповнювати українським мистецтвом світовий мистецький контекст.
Ми будемо доповнювати загальний світовий контекст Україною. А це вже важливо абсолютно на всіх рівнях.