"Крим – не бутерброд", отруєння і фактична страта: біографія російського опозиціонера Навального
.
16 лютого російська влада повідомила про смерть свого головного противника – Алєксєя Навального. За офіційною версією, йому стало зле під час прогулянки о 13:00 за московським часом (12:00 за Києвом). Лікарі намагалися йому допомогти, але невдало, та змушені були констатувати смерть Навального о 14:17.
За день до смерті Навальний виступав на новому судовому засіданні та виглядав доволі бадьорим, навіть дещо оптимістичним, хоча перед цим з ним не було зв'язку 19 днів й адвокат зумів з ним зв'язатись лише в середу, 14 лютого.
Йому було 47 років. Хоча причиною смерті назвали те, що у Навального нібито відірвався тромб, справжнім вбивцею Навального є режим Путіна. Фактично, це страта. 24 Канал розповідає основні моменти з біографії російського політика.
До теми Очевидно, він був убитий Путіним, – Зеленський відреагував на смерть Навального
Біографія Навального та українське коріння
Алєксєй Навальний народився 4 червня 1976 року в підмосковному селі Бутинь. Що цікаво, в Навального дійсно є українське коріння, його рід походить з Чорнобильщини. У Київській області досі мешкає чимало родичів Навального і багато з них мають таке ж прізвище.
На це звернули уваги навіть російські окупанти у 2022 році під час вторгнення на північ України.
Майбутній російський опозиціонер Навальний, 1980-ті / Фото росЗМІ
Дитинство та юність Алєксєя Навального пройшли в Підмосков'ї, середню школу він закінчив у 1993 році й тоді ж вступив до доволі престижного вишу – московського Університету дружби народів імені Патріса Лумумби. Там Навальний навчався на юридичному факультеті й отримав диплом у 1998 році. На цьому юнак не зупинився і вступив до Фінансової академії при президентові Росії, яку закінчив у 2001 році.
Перші кроки в бізнесі та політичній кар'єрі, фашистські погляди
Ще під час навчання Навальний намагався займатися бізнесом – він допомагав батькам, які мали власну невелику фабрику з виготовлення меблів з лози, а також сміливо створював власні проєкти. Далеко не всі з них були ідеально "чисті", проте для тогочасної Росії це було звичним явищем.
У цей час Навальний брався за будь-яку роботу, що передбачала швидкі заробітки, а тому особливо не ліз у питання, звідки гроші та хто їхній власник.
- Паралельно з першими кроками в бізнесі Навальний йде в політику. У 2000 році він приєднався до популярних тоді російських системних лібералів – партії "Яблуко", а у 2004 році очолив московську організацію цієї політсили.
- У 2007 році Навальному пригадали його політичну молодість та вигнали з "Яблука" за "націоналістичну діяльність" (з елементами антисемітизму – ред.). Сам Навальний справжньою причиною називав страх лідера партії Явлінського як перед самим Алєксєєм, так і перед людьми з Кремля.
Крім Прілєпіна там було ще багато різних персонажів з так званого "правого двіжа". Згодом цей факт не завадив писати Навальному на їх побратимів заяви.
Захар Прілєпін (перший зліва) та Алєксєй Навальний (в центрі) / Коммерсантъ
Навальний бере участь у так званих "русскіх маршах", які організовували російські фашисти, що ховалися під імперськими прапорами або не ховалися взагалі. Тут також нічого дивного для Росії того часу не було (на подібних заходах, але трохи раніше, зробив собі політичне ім’я нинішній "борець проти нацизму" пан Рогозін).
У цей час Навальний робить ставку на інтернет та обирає популярний у росіян майданчик – ЖЖ (Live Journal). Так Навальний-політик стає Навальним-блогером. Він підхоплює вираз-мем Бориса Нємцова про "партію шахраїв та злодіїв" (російською – "Партия жуликов и воров") та намацує больову точку російського режиму – питання корупції.
Організація протестів проти Путіна та розслідування ФБК
У 2013 році він висунув свою кандидатуру на пост мера Москви й посів друге місце з 27,24% голосів. Перемогу здобув "єдинорос" і протеже Путіна Сергій Собянін. Голосування відбулися з чисельними фальсифікаціями та порушеннями.
На той час Навальний вже мав судовий вирок та вирок 5 років умовно по так званій справі "Кіровлєса" (фабула обвинувачення приписувала Навальному участь у махінаціях з майном підприємства "Кіровлєс" та використання службової посади радника губернатора Кіровської області Нікіти Бєлих). Згодом вирок було оскаржено у ЄСПЛ (який тоді Росія визнавала), а потім взагалі скасовано.
Фактично справа "Кіровлєса" була попередженням від влади (в авторитарній Росії це можливо завдяки деградації інститутів і тотальній корупції), яке Навальний проігнорував. Згодом на нього завели нову справу – так звана справа "Ів Роше". По ній Навальний знову отримав умовний вирок 3 роки та 6 місяців, а от його рідний брат – реальний.
У 2017 році Навальний виступив організатором протестів проти Путіна, які планував використати як масштабне промо для власної кампанії на виборах президента Росії-2018. У Путіна це розцінили як виклик та оголосили Навального головним ворогом.
Свою кампанію Навальний проводив за прикладом американських – з турне та мітінгами, які спочатку перетворювалися на кокуси, а потім завершувалися у "автозаках". На політика кілька разів нападали – закидували яйцями та навіть обливали медичним засобом діамантовий зелений, відомим в народі як "зеленка", його прихильників переслідували.
У підсумку російська влада вдалася до перевіреної схеми й просто не допустила до виборів президента (у 2024 році те саме зроблять з умовно ліберальними кандидатами Дунцовою та Надєждіним). Після недопуску до виборів Навальний закликав до акцій протесту під загальним гаслом "Он вам не царь", за що отримав чергові адміністративні арешти.
Назва протестної акції – це парафраз хіта Навального "Он вам не Димон". Це документальний фільм-розслідування про маєток колишнього президента Росії та найближчого соратника Путіна Дмітрія Мєдвєдєва. Фільм, який вийшов у березні 2017 року, став мережевою сенсацією та привернув увагу частини російського суспільства до проблем корупції. Тоді мільйони людей дізналися, як живе російська еліта та що таке "будиночок для качечки".
Легендарний фільм "Он вам не Димон":
Фільм започаткував моду на розслідування Навального та його команди з ФБК ("Фонд боротьби з корупцією"), наступні сюжети неодмінно ставали вірусними та отримували мільйони переглядів. Отож сформувалася така собі субкультура прихильників Навального (офіційна пропаганда стала їх називати "навальнятами").
При цьому прихильники Навального, яких умовно можна віднести до "лібералів", звісно, з поправкою на те, що ці ліберали – російські, залишалися в абсолютній меншості та були маргіналізовані, оскільки більшість росіян й надалі була віддана Путіну та тому, що говорять в телевізорі. Звісно, вони не хотіли ніякої "Прекрасної Росії майбутнього" (російською – Прекрасная Россия будущего), яку їм пропонував Навальний.
"Крим – не бутерброд" та українське питання
Зверніть увагу! Чому російські "ліберали" мають бути у лапках? Більшість з них досі уражені колоніальним мисленням та споглядають на Росію як на імперію.На це хворів і сам Навальний, коли фактично схвалював російську окупацію Криму та заявляв, що півострів "не бутерброд", щоб його повертати Росії. Пізніше Навальний змінить свою думку, але його перша емоція залишиться в пам'яті українців назавжди та стане символом недовіри до російських лібералів, які, як відомо ще з часів Винниченка, закінчуються на "українському питанні". Власне, це нині доводять самі російські "ліберали" своєю реакцією на смерть Навального.
Висловлювання Олексія Навального 2014 року, що досі викликають критику з боку українців:
- "Крим — це що, бутерброд з ковбасою, щоб його туди-сюди повертати? Ось я не вважаю…"
- "Я вважаю, що, незважаючи на те, що Крим був захоплений із кричущим порушенням усіх міжнародних норм, проте реалії такі, що Крим зараз є частиною РФ. І давайте не обманювати себе. І українцям я дуже раджу теж не обманювати себе. Він залишиться частиною Росії й більше ніколи в найближчому майбутньому не стане частиною України".
- "Я взагалі не бачу різниці між росіянами та українцями. Для мене взагалі жодної різниці: одні й ті самі люди. Я думаю, що така думка викличе якесь жахливе обурення в Україні, для яких принципово довести, що ми різні народи. Я не бачу різниці між росіянами та українцями взагалі ніякої".
Виявляється головним злочином Путіна є не Буча чи Маріуполь, а вбивство Навального / Скриншот
Мабуть, найбільш відомим таким фільмом є розслідування ФБК про палац Путіна у Геленджику та аквадіскотеку для російського диктатора. Він вийшов у січні 2021 року та став міжнародним хітом і, схоже, останньою краплею для російської влади. Навіть не для Навального (його намагалися вбити ще за рік до цього), а для всіх прихильників бунтівного політика.
Фільм про таємний палац Путіна подивились майже 130 мільйонів разів:
Отруєння Навального та лікування в Німеччині
20 серпня 2020 року Навальному стало зле на борту літака з Томська до Москви. Літак терміново посадили в Омську та госпіталізували. Це врятувало Навальному життя – він впав у кому, але лікарям вдалося повернути політика до життя.
Далі Навального вивезли з Росії до Німеччини до знаменитої клініки "Шаріте", де лікували Ющенка та Кернеса. Там стало відомо, що Навального намагалися отруїти російським воєнним газом "Новачок", – діагноз особисто оприлюднила канцлерка Німеччини Ангела Меркель.
Пізніше, з’ясувалося, що це справа рук російських спеціальних служб. Ба більше, команда Навального разом з іноземними журналістами (зокрема, з Bellingcat) встановили їхні особи та навіть відновили деталі всієї операції, включно з отруєнням трусів Навального.Результати розслідування про отруєння виклали у новому фільмі, який також миттєво став хітом.
Розслідування про отруєння Навального: дивіться відео
Повернення до Росії та ув'язнення
17 січня 2021 року Навальний зробив сміливий та самовбивчий крок – він повернувся до Росії й одразу був затриманий російськими силовиками.
Формальною причиною стало те, що Навальний не відвідував дільничного поки був у комі. Цим він порушив умови свого умовного строку, який отримав по сфабрикованій справі "Ів Роше".
У такий спосіб російська влада забажала "закрити" опозиціонера, змінивши умовний термін на реальний – замість 3,5 років він мав просидіти у колонії 2 роки та 8 місяців.
Для надійності Навальному придумали нову справу – про образу ветерана. Далі ще були справи про шахрайство, неповагу до суду, екстремізм тощо. Навального возили на суди просто з в’язниці та рандомно навішували нові строки – 9 років, 19 років.Російська влада ніби змагалася з цивілізованим світом, який назвав Навального "в'язнем сумління" ("Міжнародна амністія"), присудив премію Сахарова (Європарламент), фільм про Навального отримав "Оскар" (його отримувала дружина політика Юлія Навальна з дітьми). У відповідь на це офіційна Росія лише збільшувала градус абсурду та знущань.
Весь цей час Навального почали травити у колоніях – він не вилазив зі штрафних ізоляторів та отримував численні покарання за вигадані порушення (понад 300 діб у ШІЗО). Його постійно перевозили з місця на місце, відмовляли у медичній допомозі та елементарних речах – знущалися як фізично, так і ментально.
До теми На західному "кінофронті" – без змін: як пояснити ганьбу та лицемірство на Оскарі-2023
Останнім таким місцем стала Виправно-трудова колонія №3 в Ямало-Ненецькому автономному окрузі у селищі Харп. Вона має неофіційну назву "Полярний вовк" і задумувалася як місце ув'язнення для найстрашніших злочинців (у розумінні Путіна – політичних, бо там, наприклад, відбув частину терміну бізнес-партнер Ходорковського – Платон Лебедєв).
Там серце Навального нарешті не витримало знущань. Навальному було всього 47 років.
Офіційна Росія знайшла винних у смерті Навального й зуміла в цьому розслідування не вийти на саму себе / Скриншот
Не здавайтесь. Якщо це сталося (я помру – ред.), це означає, що ми надзвичайно сильні в цей момент, коли вони вирішили мене вбити. Пам'ятайте, що ми величезна сила, яка перебуває під гнітом ось цих поганих чуваків лише тому, що ми не можемо усвідомити, наскільки дійсно ми сильні, – Навальний про своє можливе вбивство, уривок з оскароносного документального фільму Деніела Роера "Навальний" (2022).
На жаль, більшість росіян не послухали Навального і здалися задового до його смерті 16 лютого 2024 року. Нині продовжують боротьбу лише одиниці росіян, деякі зі зброєю в руках, які воють на боці України. Навряд бійці "Руського Добровольчого комплексу" (16 лютого 2024 року вони прикривали відхід частин ВСУ в районі Авдіївки) та інших формувань були прихильниками Навального за його життя, проте, саме вони роблять нині те, до чого він закликав.
***
Арешт та смерть Навального не зупинили репресії проти його прихильників. Повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року зняло всі запобіжники. На прихильників Навального почалося полювання, силовики оголосили всіх їх терористами. Арешти та реальні строки отримали активісти, ті, хто лише донатив політику, адвокати та просто звичайні люди.
При цьому головні персони команди Навального все ж втекли з Росії та нині пропонують боротися з режимом Путіна шляхом вмикання ліхтариків і купівлею мерчу десь у Європі чи Америці.