Пеле – легендарний футболіст, який отримав шанс увійти в історію

Триразовий чемпіон світу, найкращий гравець ХХ століття за версією престижних спортивних видань, переможець Суперкубка міжконтинентальних чемпіонів – це далеко не всі регалії, якими можна описати дивовижну кар'єру Пеле, зазначає 24 Канал.

Читайте також Квітка Цісик – співачка, яка дала шанс українській пісні зазвучати за океаном

Скромний хлопець із бразильських нетрів зумів зробити так, щоб усі трибуни скандували його ім'я, а суперники – відчували приреченість на поразку з виходом Пеле на поле.

А все тому, що він займався справою, яка робила його щасливим, та не упускав можливостей досягнути більшого. У Slots City впевнені, що це до снаги кожному, потрібно лише бачити свій шанс та ловити його. Так і недосяжна мрія вмить може стати реальністю завдяки не проґавленій нагоді її втілити.

Історія Пеле – яскравий тому доказ. Адже хлопець народився у небагатій сім'ї та, здавалось би, без змоги отримати світову славу. Та навіть у цих умовах талановитий футболіст зумів знайти свій шанс вийти на професійне футбольне поле та показати, на що здатні бразильці. Як йому це вдалось – розповідаємо у новому випуску спецпроєкту "Шанс на успіх".

Коли футбол – у генах

Усі чули ім'я Пеле. Та мало хто знає, що це псевдонім легендарного футболіста. Насправді його було звати Едсон Арантіс ду Насіменту, у колі рідних – просто Діко.

Існує чимало версій, як з'явилось прізвисько Пеле. За однією з них, друзі Діко називали його так, дражнячи. Перед світовою славою батько порадив йому взяти такий псевдонім, як нагадування про своє походження. Він дослухався і так став Пеле.

Пеле – це псевдонім знаменитого футболіста / Фото Shutterstock

Загалом батько Пеле давав йому чимало порад, адже колись і сам будував професійну кар'єру футболіста. Чоловіка з прізвиськом Дондінью навіть запросили до "Атлетіко Мінейро", що було шансом забути про злидні та перетворити своє захоплення на справу всього життя. Однак в першій же грі Дондінью отримав складну травму та більше ніколи не вийшов на футбольне поле. Біль в нозі не давав повернутись до звичного життя, тому батько Пеле змушений був іти на будь-яку роботу, щоб зводити кінці з кінцями.

Ми були ніким і майже нічого не мали. Були бідними, але могли працювати. Мій тато був футболістом на прізвисько Дондінью. Тож мене знали, як сина Дондінью. Я мріяв бути як мій батько. Був впевнений, що він – найкращий гравець світу,
– розповідав Пеле в інтерв'ю до біографічного фільму.

Скрутна фінансова ситуація повпливала і на Діко. Змалку хлопець намагався допомогти батькам та ходив чистити чоботи перехожим, отримуючи мізерну платню. А після школи разом із друзями грав у футбол. Любов до цього виду спорту наче була у його крові та перемагала: Пеле вдосконалював свої вміння вести м'яч на вулицях рідного містечка та навіть не міг мріяти про шанс стати професійним спортсменом.

Як великий провал Бразилії на кубку світу перетворився на мотивацію

У середині ХХ столітті мало у кого був телевізор, особливо у бідних містечках Бразилії. Тож більш заможні бразильці купували квитки та спостерігали за грою на трибунах, а інші могли повболівати за улюблені команди завдяки радіо.

Особливо об'єднав усю країну 1950 рік: тоді Бразилія вперше вийшла у фінал кубка світу. Всі – від маленьких дітей до старців – згуртувались довкола радіо, люди захопливо слухали і коментували матч. Та команда програла у поєдинку з Уругваєм, упустивши свій шанс вийти з чемпіонату лідером.

Вболівав за Бразилію і Пеле. Як він згодом згадував, після фінального свистка рефері на вулицях усі мовчали, це була справжня трагедія для людей, чоловіки не стримували сліз.

Я не знав, що сказати татові, він плакав. Тож я сказав йому: "Не хвилюйся, не журися, я тобі ще виграю кубок світу",
– розповідав Пеле.

Дондінью, мабуть, і не підозрював, що це не просто слова-втішання сина: хлопець привезе до Бразилії кубок світу, і не один!

Пеле тричі був чемпіоном кубка світу / Фото Shutterstock

Шлях до професійного футболу

Обіцянка батьку була хорошим стимулом для Діко, проте не шансом на успіх. Хлопчик навіть не мав бутсів, аби по-справжньому грати на полі. Крім цього, мама Пеле була проти навіть того, що футбол згадувався у їхньому домі, адже боялась, що її син повторить долю батька і, травмувавшись, назавжди залишиться жити у злиднях.

Читайте також Джефф Безос – людина, яка вгледіла шанс, щоб перетворити онлайн-магазин на велику корпорацію

Тому Діко потай від батьків грав у футбол та навіть створив з друзями справжню команду. Хлопчики не мали тренера, виступали босоніж, і тільки у віці 12 років вийшли на поле у перших своїх бутсах.

На один з таких матчів прийшов батько Пеле, який побачив, наскільки його син майстерно веде м'яч та атакує противників. Тому він давав нащадку поради по грі, всіляко його заохочував розвиватись та записав у молодіжну секцію під керівництвом Вальдемара ді Бріту – нападника збірної Бразилії. Саме цей тренер навчив дітей використовувати повітря, як поле для гри. Згодом Пеле це стане у нагоді, коли він не раз заб'є м'яч у ворота головою.

Музей Пеле у Бразилії / Фото Shutterstock

Тренер одразу зрозумів, що перед ним – майбутня зірка футболу. Тому, коли Пеле виповнилось 15 років, Вальдемар ді Бріту запросив його до однієї з найсильніших бразильських команд "Сантоса".

Рішення було непростим, адже Пеле ще жодного разу не покидав рідного дому, а тут ще неповнолітній хлопець мав їхати на тренувальну базу та жити там без батьків. Для підлітка та його родичів цей період був нелегким. Однак це був шанс Діко вийти на професійне поле, тож він ним скористався.

Нові бутси, спортивна форма, належне харчування для юних спортсменів, тренування з професіоналами на справжньому футбольному полі, перші матчі – це вже було чималим успіхом для юного Пеле.

Стадіон "Сантос", де відбулось становлення Пеле як професійного футболіста / Фото Shutterstock

Спершу Пеле грав за молодіжну команду. Та невдовзі, коли форвард "Сантоса" отримав травму, хлопця перевели в основний склад.

Діко суттєво вирізнявся серед колег по клубу. Він був нижчим за інших футболістів, дещо невпевненим, проте як тільки лунав свисток шукав можливості забити м'яч у ворота суперника, був кмітливим і швидким. Перший гол не забарився: наполегливий Пеле майстерно його забив 7 вересня 1956 року. А вже за перших 11 матчів він приніс "Сантосу" 17 м'ячів у воротах суперника. Тож клуб підписав контракт із юним футболістом, а за його успіхами вже почали спостерігати у Бразилії.

Мені було всього 16 років, але я казав, що професійний футболіст. Я й не помітив, як мене вже покликали на кубок світу 1958 року,
– згадував Пеле.

Чемпіонат світу з футболу і світова слава

Вже до повноліття Діко опанував тактику гри, його контроль м'яча, зоровий інстинкт і рефлекси допомагали обходити найкращих захисників і забивати голи. Та якщо у Бразилії вже спостерігали за успіхами Пеле, в Європі і не підозрювали, на що здатен цей талановитий юнак. Відтак у пресі суперники, та й самі представники ЗМІ, дещо глузливо коментували участь 18-річного футболіста у матчах.

Деякі журналісти казали, що я замолодий, що в мене замало досвіду. Але тато завжди казав мені: "Не хвилюйся, синку, повір у себе. На стадіоні ви всі рівні". І це додавало мені сил,
– згадував Пеле.

У ті часи Бразилія не вважалась футбольною нацією, тому ніхто не плекав особливих надій, що ця країна переможе. Фаворитами чемпіонату називали Швецію та Францію. Проте Пеле похитнув упевненість усіх експертів, разом із колегами зі збірної він зробив неможливе: команда феєрично отримала шанс виступити у фіналі, а у вирішальній грі забила Швеції 5 голів! Це був історичний момент, коли Бразилія вперше виграла кубок світу.

29 червня 1958 року – день, коли Бразилія виграла наш перший кубок світу. Пролунав фінальний свисток і я знепритомнів просто на полі. Коли мені вдалося розплющити очі, я був неначе уві сні. Минуло 18 місяців, відколи я вперше покинув батьківський дім, а здавалося, промайнули роки… Я ніколи не забуду 58-ий – рік, коли я став Пеле,
– згодом поділився футболіст.

Додому Пеле повернувся справжнім героєм. Футболістів зустріли оваціями, здавалось, вся Бразилія вийшла на вулиці, щоб подякувати їм за тріумф. Та найголовніше – люди навіть у нетрях відчули гордість за те, що приналежні до цієї нації та є земляками Пеле.

Статуя Пеле у Катарі / Фото Shutterstock

Отже, кубок світу 1958 року був становленням найвеличнішого гравця усіх часів, а Пеле став наймолодшим футболістом, який забивав голи на ЧС та вигравав кубок світу.

Якось тато сказав мені: "Щоб грати у футбол, потрібна відвага",
– згадував Пеле.

І не помилився, адже завдяки своїй сміливості він не раз обходив найкращих захисників світу та хвацько забивав голи супернику. Бо як на полі, так і в житті Пеле завжди вмів побачити шанс.

Знайти у собі відвагу та не проходити повз можливості – це шлях до успіху. У Slots City підтримують сміливців, бо шанс – там, де ви!