Переговори з Росією: окупанти не дотрималися слова
28 лютого відбулися переговори між Україною і Росією, головною темою яких є припинення вогню на всій території нашої країни та виведення військ окупанта. Але особливих надій на ці перемовини не було, вважає автор 24 каналу.
Чому Росії не можна довіряти, навіть якщо домовленості підписані? Як РФ завжди цинічно бреше і порушує угоди… Читайте в нашому матеріалі.
Важливо! Ще третій раунд: переговори України та Росії досі тривають
Мережами давно шириться політичний афоризм, який начебто виголосив ще в ХІХ сторіччі німецький канцлер Отто фон Бісмарк:
Договір із Росією не вартий того паперу, на якому написаний.
Версії цієї цитати є різні. А історики не перший рік сперечаються, чи говорив Бісмарк щось подібне…
Але навіть, якщо Бісмарк і не сказав саме так – ці слова, самі по собі, дуже влучні й правильні. Що підтверджує історія існування Російської імперії, СРСР та Російської Федерації.
Власне, Україна на своєму досвіді переконалася в тому, що так звані "договори" з Росією – це не лише безглуздий папірець, а ще й, ситуативно, підступний елемент війни. І для цього не треба далеких екскурсів, згадаємо дві знакові події останніх років.
"Зелений коридор" в Іловайську
У серпні 2014 року, в розпалі російсько-української війни, відбулися трагічні події в Іловайську. Наші військові частини й добровольчі батальйони потрапили в оточення. Російські командири – бравуючи "словом офіцера" – обіцяли українським бійцям так званий "зелений коридор" для виходу. Та коли наші колони почали виходити з оточення, брехуни з РФ порушили всі домовленості й буквально розстріляли українців. Іловайська трагедія стала одним із найстрашніших епізодів російсько-української війни. Не забудемо і не пробачимо…
Порушення слова для офіцерів усього цивілізованого світу – це страшна незмиваєма ганьба, після якої залишається лише одне – застрелитися. Але не для росіян…
Мінські угоди та захоплення Дебальцевого
Втім, не лише російські військові, а й політики – цинічні брехуни.
Одним із наслідків Іловайської трагедії стали Мінські угоди-1. Однак окупанти, як потім стало очевидно, не збиралися зупинятися і тим більше "миритися".
Війна тривала й надалі, а наступною гарячою фазою і ключовим її епізодом стали Мінські угоди-2. Вони були підписані 12 лютого 2014 року. На той період сторони мали припинити бойові дії, про що божилися російські окупанти. Проте їхні війська продовжували штурм українських позицій в районі Дебальцевого і фактично оточили їх.
Українські та європейські політики заявляли, що Росія і так звані терористичні "ДНР" і "ЛНР" порушили Угоду й мають повернутися на допереговорні позиції. Зокрема, тодішні президент Франції Франсуа Олланд і канцлерка Німеччини Ангела Меркель висловлювали традиційну недолугу "стурбованість ситуацією". Генсек НАТО Єнс Столтенберг заявив про "погіршення ситуації на сході України". Глава європейської дипломатії Федеріка Могеріні звинуватила російських бойовиків у порушенні режиму припинення вогню в Дебальцевому і пригрозила "вжити відповідних заходів", якщо бої там триватимуть…
Терористи, звісно, нахчали на всі договори і "погрози" європолітиків. Лише завдяки героїчному опору й умілому прориву, більшість наших бійців змогли вийти з "кільця". Але загиблих і полонених було багато…
Чергова брехня! Путін пообіцяв Макрону припинити обстріли цивільних і гарантував безпеку на дорогах
Ворог розуміє лише силу!
Тож ми маємо розуміти, що нинішні перемовини між Україною і Росією – як би вони не відбувалися і які б угоди не були підписані – ще абсолютного нічого не гарантують, бо країна-агресор знову їх порушить.
Зупинити Росію можна лише силою, а не перемовинами.