У Зеленського сказали, кого не хочуть бачити як посередників у перемовинах України та Росії
Київ неодноразово заявляв про готовність перемовин з Москвою щодо завершення війни. Андрій Єрмак розповів, які країни можуть виступити посередниками.
Очільник Офісу президента зазначив, що Україна має доволі поганий досвід посередників.
Дивіться також Не вірю, що це можливо в історії США, – Єрмак про те, чи втратить Україна підтримку за Трампа
"Не потрібні ті, хто просто сидять за столом"
Єрмак згадав, зокрема, за нормандський формат, який показав, що посередник, який просто сидить за столом і не має чіткого плану, нічим не здатний допомогти.
Це як відношення суспільства до злочинців. Уявіть, що у вас немає Кримінального Кодексу або якихось документів. Це зведеться до аргументів злочинця проти аргументів суспільства. У такому сенсі нам не потрібні посередники,
– наголосив посадовець.
Водночас чиновник навів у приклад узгоджений план щодо повернення українських дітей, де є чітка міжнародна домовленість про те, що усі українські діти повинні бути повернуті додому. Є сьогодні критерій, як має відбуватися повернення, на яких умовах, де, хто є гарантом безпеки цих дітей.
У цьому сенсі посередниками можуть бути держави, які підтримують українську формулу миру, частиною якого є повернення дітей. При цьому ці країни можуть мати якісь стосунки з країною-агресором. Наприклад, як Катар чи Ватикан.
Єрмак зауважив, що Україна мала успішний досвід посередництва щодо зернової угоди. Тоді Туреччина та ООН вели переговори окремо з Києвом та окремо із Москвою.
Очільник Офісу не виключив можливість повторнення такого формату. На його думку, Китай і Туреччина не можуть виступати посередниками, але можуть бути країнами, які мають вплив на Росію.
Довідка: Нормандський формат – чотиристоронній формат започаткували зустріччю в Нормандії лідерів країн того часу Петра Порошенка, Володимира Путіна, Франсуа Оланда та Ангели Меркель. Це була спроба України за посередництва Німеччини та Франції достукатися до Росії, яка пішла на неї війною у 2014 році. Тоді Німеччина та Франція допомагали Москві примусити Україну спочатку до підписання, а потому і до виконання невигідних їй мінських домовленостей. Мінські угоди передбачали припинення бойових дій на Донбасі в обмін на те, що Україна забере до себе терористичні організації в ОРДЛО на умовах федералізації – тобто на умовах їхньої незалежності.