"Погоня" замість "Мінська": чому не варто перейменовувати нерадянські назви метро

Коли і чому перейменовували станції метро у Києві?

За "народною" декомунізацією буває цікаво спостерігати через петиції. Наприклад, після смерті музиканта Оззі Осборна з'явилося кілька пропозицій перейменувати той чи інший об'єкт у Києві на його ім'я, хоча українська столиця аж ніяк не стосується Осборна, тим більш – у часи великої війни. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

До теми Занедбана руїна та станція-привид: що не так із Лівобережною лінією швидкісного трамвая в Києві

Останнє, що обурило київських користувачів соцмереж – петиція щодо перейменування станцій метро Києва, на кшталт "Мінської" на "Погоню". Цікаво (та радісно), що її обговорення перевершило у багато разів кількість підписантів (дві сотні з необхідних 6000).

Загалом за історію київського метро станції перейменовували:

• у випадку зміни назви площі, за якою вони названі – Червона стала Контрактовою, Калініна стала Жовтневої революції, а потім Майданом Незалежності, Льва Толстого стала площею Українських героїв);
• через ліквідацію ідеологічної назви ("Піонерська", "Комсомольська", "Жовтнева", "Червоноармійська", "Дзержинська", "Ленінська");
• через перейменування вулиці – бульвар Дружби народів став Міхновського, а станція змінила назву на "Звіринецьку", проспект Корнійчука став Оболонським, а станція отримала назву "Оболонь"). 

Лишається і єдиний випадок, коли вулицю Мечникова не перейменували, а станцію "Мечникова" назвали "Кловською". Ну і станція "Святошино" втратила зросійщену літеру "о" на кінці.

Що не так з назвами, якими пропонують перейменувати метро?

Автор петиції пропонує перейменувати низку столичних станцій метро начебто заради уникнення плутанини. Але додає її ще більше. Розберемо, що з петицією не так по пунктах.

1. Станція "Берестейська" → "Грушки". Автор пише: "Назва "Грушки" відповідає історичній місцевості, де розташована станція".

Грушки – топонім здебільшого з паперових карт Києва, його можна назвати мертвим чи напівмертвим. Це хутір, який розташовувався на місці промзони до 1950-х років. І якщо до перейменування проспекту Перемоги на Берестейський станція метро "Берестейська" була дещо самотня, відтепер цю назву підкріпили проспектом.

2. Станція "Дарниця" → "Дитячий світ". Автор каже: "Назва "Дарниця" має бути перенесена на майбутню станцію метро, яка буде розташована безпосередньо біля залізничного вокзалу "Дарниця", для усунення топонімічної плутанини".

По-перше, варто зауважити, що станцію метро біля Дарницького вокзалу не будують, проєктів та відповідних тендерів немає. По-друге, ареал Дарниці можна поширити на половину лівого берега. Наприклад, до Дарницького району свого часу входила навіть Воскресенка, яка розташована північніше від метро "Дарниця" на 3 – 4 кілометри. "Дитячий світ" – хоч і помітний об'єкт, але як універмаг від дитячого вже майже нічого не зберіг.

3. Станція "Чернігівська" → "Парк Кіото". Автор: "Станція розташована безпосередньо поруч з однойменним парком, який є знаковим місцем і вшановує дружні відносини між Києвом та його містом-побратимом Кіото".

"Чернігівська", колишня "Комсомольська", продовжує низку станцій за напрямками до інших міст. І це не кінцеві – "Бориспільська" та "Житомирська" як приклад. До слова, "Чернігівська" не має прямого виходу до парку Кіото, на відміну від наступної – "Лісової".

4. Станція "Лісова" → "Броварська". "Лісову” автор пропонує перейменувати на "Броварську", хоча її назва (колишня "Піонерська") пов'язана із Лісовим житловим масивом та власне лісом.

5. Станція "Мінська" → "Погоня" (мовиться про білоруський символ). Ця пропозиція напряму збільшує плутанину, адже, щоб перейменувати станцію, автор пропонує перейменувати й площу нагорі. Чудово спрощує топонімічну плутанину, так? На заміну "Мінській" можна взяти хоча б одну з назв сусідніх вулиць.

6. Станція "Тараса Шевченка" → "Подільська". З відсутністю прив'язки тут можна погодитись – поруч немає жодного об'єкта, пов'язаного із Шевченком. У роки побудови станції (1980 рік відкриття) на поверхні не було нічого, крім кількох "хрущовок" та елеватору. А решта об'єктів, найменованих поетом і художником, розташовані подалі від станції. Але є інший чинник – дизайн станції підв'язаний під Тараса на 100%.

7. Станція "Червоний хутір" → "Микільський ліс". Автор пише: "Ця назва є прямим відображенням місцевості, яка на 75% оточена лісом. Вона усуває радянський відтінок та надає чітку географічну вказівку".

Назва Червоний хутір не має жодного зв'язку із совєтами та походить в середини 19-го сторіччя від хутора Червоний Млинок, від казарм військової частини, збудованої з червоної цегли (цих казарм вже не існує). Ну і "Микільський ліс" – абсолютно мертвий топонім.

8. Станція "Мостицька" → "Біличе поле". З найменуванням "Мостицька" можна сперечатися, адже станція розташована не близько до Мостицького масиву. Але, по-перше, "Біличе поле" буде плутати з масивом Біличі в іншому районі, а, по-друге, станція хоч і будується, але до її відкриття ще найменше рік.

Серед цих станцій майже нема назв, пов'язаних із СРСР. Одна – зі столицею держави, яка є союзником агресора. Але перейменування на абстрактний об'єкт (мовиться про білоруський символ "погоня") – не підходить для станції метро. До того ж автор сам апелює до прив'язки до географії. 

Петиція, швидше за все, не набере необхідних 6000 підписів, тож без цієї колонки можна було б обійтися. Але є сподівання, що вона спонукає читача зацікавитися історією Києва – чому та чи інша місцевість має таку назву.