Підсумок тижня: 1 вересня Україна визнала лівійських повстанців

Для цього вітчизняним дипломатам знадобилося півроку. У МЗС переконують - заява про визнання - не політичний крок, а виключно турбота про українців в охопленій громадянською війною країні.

“Заява МЗС вона носить не стільки політичний характер, скільки пов’язана з турботою про наших громадян, які ще лишаються в Лівії. Ми звернулися до тієї сили, яка заявляє що бере на себе контроль над ситуацією, ми не шукали тут політичних дивідендів чи економічних вигод”, - каже директор департаменту інформаційної політики МЗС Олег Волошин.

До слова, відповідна заява на сайті вітчизняного МЗС з’явилася через кілька годин після аналогічного кроку росіян. Експерти пояснюють: аби ухвалити власне рішення, Київ очікував на реакцію Москви.

“Це таке синхронне рішення, навіть воно виглядає дещо комічно, особливо після посилань, що Україна орієнтується на позицію ЄС. Тут треба було трішки творче підійти до цього питання - я розумію, що можливо, правильною позиція була не робити якихось помилкових кроків - тому що ситуація була досить ризикована. Тут і Росія, і Україна - вони насправді пасли задніх, тому що основну роль грають інші країни”, - каже заступник генерального директора Центру Разумкова Валерій Чалий.

Втім, якщо сусіди обмежилися констатацією факту про визнання бунтівників, українські дипломати виявилися більш багатослівними. Серед іншого, Київ висловив бажання брати участь у відбудові Лівії після війни. Очікують лише на встановлення стабільності в країні.

“Для багатьох українців до війни Лівія була країною де вони знаходили високооплачувану роботу і сподіваємося, що за нової демократичної влади Лівія буде не менш процвітаючою та приязною для українців країною. Особисто для нас важлива саме країна, яка має великі поклади газу нафти, і має інтерес до української продукції і українських послуг. Ми безумовно будемо над цим працювати, перший інтерес, щоб в Лівії встановився мир та стабільність”, - каже директор департаменту інформаційної політики МЗС Олег Волошин.

Отож чи варто Україні очікувати на шматок лівійського пирога? До війни дві держави співпрацювали у трьох галузях - авіабудівній, військово-промисловій та нафтовій. Експерти кажуть - шанси на відновлення спільних проектів, особливо у ВПК, в Києва є.

“Якщо Україна буде здатна налагодити той рівень військово-технічного співробітництва, то я не виключаю, що ми можемо розраховувати на додаткові угоди, які пов'язані із відновленням військової техніки, із модернізацією певних систем і, в тому числі, із поставками нових систем”, - каже директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.

Дещо складніше з нафтою. Охочих до лівійського чорного золота є чимало. Серед них такі світові лідери як США, Франція, Німеччина. Аби посунути з дошки таких серйозних гравців, на думку експертів, в України немає ані наявних сил, ані попередніх домовленостей. Незважаючи на численні меморандуми про співробітництво, до практичної фази розробки лівійських нафтових родовищ Україна так і не дійшла.

“На сьогоднішній день ситуація не досить гарна для України. Чому? Тому що контрактів діючих, навіть попереднім керівництвом Лівії на сьогоднішній день немає. Фактично ті потуги, які були здійснені в той період, на сьогоднішній день вони не мають логічного завершення, і потрібно починати все з початку”, - каже глава правління альянсу "Нова енергія України" Валерій Боровик.

До революції Муамар Каддафі був дуже бажаним гостем в Україні. Активна співпраця між державами почалася на початку 2000-них років. Тоді, до слова, Каддафі отримав свій перший український орден - Леонід Кучма нагородив лідера Джамахірії орденом Ярослава Мудрого І ступеня.

Другий орден - Богдана Хмельницького, також І ступеня, Каддафі отримав від Віктора Ющенка у 2008-му. Саме 2008-2009 вважаються найбільш плідним та перспективним періодом співпраці між двома державами. Адже тодішній прем’єр Юлія Тимошенко після візиту до Тріполі запевняла про встановлення партнерських відносин.

“Я можу зараз ствердно сказати, що Україна і Лівія були партнерами, бо Україна мала можливість мати великий ринок збуту для наших літаків, ми мали можливість видобувати нафту в Лівії, ми вибудовували економічні стосунки такі, які вигідні Україні і яких Україна потребувала”, - каже прем’єр-міністр України (2007-2010) Юлія Тимошенко.

Наразі у Лівії продовжується збройне протистояння. Але більшість держав світу вже визнали повстанців легітимною владою, тож в їхній перемозі практично немає сумнівів. На думку багатьох експертів, Україна зробила правильний крок щодо визнання бунтівників. Навіть незважаючи на те, що для цього знадобилося довгих шість місяців.