Далі – вступ у НАТО: до чого призведуть постачання західної зброї Україні

Еволюція західної допомоги Україні

До "Рамштайна" ми боролися за можливість отримувати важку західну зброю. На першому "Рамштайні" боролися за платформи – тобто різні типи озброєння та військової техніки у штуках. Завданням було розширити спектр платформ та наростити кількість.

Цікаво Похід на Київ: чим завершиться для Росії повторення 24 лютого

Коли процес розпочався, виставили (травень) новий акцент – organic unit. Щоб платформи передавалися як цілісні підрозділи. Тобто артилерія – не штуками, а батареями.

Наступний акцент (червень) – mission oriented approach. Тобто отримання комплексу озброєнь одиницями під конкретне завдання. Наприклад – зачистка північно-західної частини Чорного моря від російських кораблів. Тут потрібні ракети, пускові, радари, дрони тощо. Або – звільнення Херсона – потрібний запас ракет до HIMARS, високоточні снаряди, антирадарні ракети тощо.

Далі (липень – серпень) – наголос був зроблений на ремонт, обслуговування та виробництво військової техніки, а також підготовку військ. Щоб стабілізувати підтримку. По кожному з цих пунктів почався рух:

• наприклад, створили датсько-британський фонд, французький фонд. З цих фондів фінансують замовлення на користь України;
• запущений цілий спектр тренінгових програм, з яких головною поки що залишається британська. Причому здійснюється і базова (умовно – піхотна) підготовка, і спеціальна (артилеристи, снайпери, ППО тощо);
• також відбулося масштабування від індивідуальної підготовки до тренінгу у складі батальйонів та штабів бригад;
• окремим треком ідуть боєприпаси. У мережі є відкриті дані: скільки виробляє світ і скільки нам треба для інтенсивної війни. Розрив колосальний. Нині він скорочується.

Як зіграла українська стратегія

І ось танки. Це максимально наочна ілюстрація, як ця стратегія зіграла. Озвучені ініціативи щодо передачі танків у складі взводів – рот – батальйонів під завдання – контрнаступ. Під них же одразу логістика, обслуговування та ремонт. Паралельно активується виробництво самих танків і боєприпасів. Тренування само собою.

Цікаво Вугледар – принципове місто для Шойгу

На цей підхід вже накручуються зміни в нашій логістиці, впроваджується програмне забезпечення, поки незайманою галявиною залишається кадрова реформа. Реформу військової освіти вже розпочали, але це віддалений ефект. До кадрів у всій повноті поки що не дійшли.

Шлях за рік: "від Stinger вам не можна – ось вам кулемети й три ящики патронів" до "ось вам батарея Patriot і батальйон танків з усім належним". Тобто логіка міжнародного треку доведена практично до вищої точки. Її треба утримувати. Залишилося поборотися за декілька платформ.

Наступний якісний перехід – це зміни де-юре, тобто вступ до НАТО. Відразу або через проміжні етапи з чіткими союзницькими зобов'язаннями на двосторонній основі.

Цю логіку розуміють і вороги, і партнери. Ігнорувати її вже не вийде, тож не всі раді.