Реакція на повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року

На відміну від скромної відповіді на російську агресію у 2014 році, через 8 років міжнародна спільнота діяла рішучіше:

  • активи держави-агресорки та її агентів були заморожені;
  • банки – частково відключені від SWIFT;
  • на торгівлю нафтою, вугіллям, золотом та низкою технологічних товарів – введено ембарго;
  • понад тисяча транснаціональних корпорацій покинули російський ринок, а росіяни залишилися без інноваційної продукції через нестачу компонентів.

Читайте також Ноги нарешті звикли до дороги: 9 день марафону чеха на Донбас

Україна досягла виключення Росії з Ради Європи, призупинення її членства в Раді з прав людини ООН, подала нову міждержавну скаргу в Міжнародний суд ООН, отримала звіти незалежних міжнародних інституцій, які фіксують численні порушення міжнародного права з боку Росії, та підтримку міжнародної спільноти щодо розслідування міжнародних злочинів (зокрема, МКС) і притягнення винних осіб до відповідальності.

Світова спільнота помітила, що діяння Росії не є новими: окремі злочини стали патерновими з моменту початку окупації Кримського півострова, а інші – набули ознак геноциду проти української нації.

Ще не починали: які козирі тримає міжнародна спільнота в рукаві

Попри розуміння того, що Росія вчиняє агресію проти суверенної держави, а, відтак, порушує основоположні принципи ООН, держава залишається членом організації з "бонусами".

Вона окуповує крісло в Раді безпеки, ветуючи всі миротворчі ініціативи, посідає керівні посади в спеціалізованих інституціях ООН, тринькає мільйони доларів на переклад російською мовою, не виконує накази та рішення Міжнародного суду тощо.

Це все відбувається попри те, що юридична основа перебування Росії в ООН фактично відсутня. Вона базується на тому, що попередньо держави толерували це. Але чи залишиться ситуація такою ж у випадку нового наступу та нових міжнародних злочинів? Чи буде в ООН місце для держави, яка вчиняє геноцид проти української нації?

Обмеження та контрзаходи у зв'язку з російською агресією поки що залишаються персональними або ж секторальними. Вторинні санкції держави вводять неохоче. Але що трапиться з російською економікою, якщо:

  • міжнародна спільнота таки наважиться на виключення агресорки з СОТ, групи Світового банку, повного відключення від SWIFT;
  • експортні ринки Росії скоротяться настільки, що держава буквально "захлипнеться" нафтою, газом і нереалізованими товарами;
  • заморожені активи таки будуть конфісковані та спрямовані на репарації Україні;
  • російські громадяни стануть persona non grata у більшості держав світу та на всіх культурних і спортивних заходах;
  • світ раптово визнає, що Татарстан або Чечня таки мають право на самовизначення і заслуговують на підтримку в його реалізації?

Цікаво Дамо допомогу, але вам її не треба, – як Лукашенко продовжує маневрувати перед Путіним

Юридичних інструментів, щоб ускладнити існування Росії, достатньо, однак чи готові держави їх використати?

Росія боїться тотального ігнорування

Як тільки мова заходить про правомірність перебування Росії в ООН або про призупинення її членства в СОТ, у Росії починають метушитися. У Думу вносять проєкти законів про вихід на випередження, депутати та пропагандисти обвинувачують Захід в ескалації й, взагалі, "спецоперація" – це одне, а торгівля та дипломатія – то інше.

Росія не хоче перетворитися на Іран чи Північну Корею, однак, хоче диктувати власне міжнародне право або хоча б тлумачити чинні норми. Звідси "превентивний удар", "геноцид дітей Донбасу", "дискримінація російськомовних", "спотворення ринкової конкуренції".

Точка неповернення: умови, за яких світ припинить терпіти Росію

Попри порушення основоположних принципів міжнародного права та вчинення діянь, які мають ознаки геноциду проти української нації, держави не відмовилися від ідеї "зберегти контакти з Росією" задля "миру".

З одного боку вони допомагають Україні, зокрема, зброєю. Однак з іншого – ще вбачають варіанти повернення Росії до лона міжнародної спільноти в чинному статусі: ядерної держави, одного з гарантів миру та безпеки людства. Відтак, палити мости – не поспішають.

Рекомендуємо Чому січень став історичним місяцем для України

Партнери "глибоко стурбовані", "занепокоєні" та "вражені" звірствами Росії в Україні та прагнуть притягнути винних осіб до відповідальності. Водночас конкретні діяння залишаються на стадії намірів: резолюцій, заяв, звітів. Окремі держави визнають вчинення Росією геноциду проти української нації, але сідають з її представниками за один стіл в міжнародних інституціях.

Чи змінить таку політику нове повномасштабне вторгнення? Ймовірно, ні. Воно активізує підтримку України, однак буде недостатнім для відмови комунікувати з Росією. Чи сприятиме застосуванню всіх можливих юридичних інструментів використання проти українців забороненої зброї? Питання риторичне.

Росія девальвує міжнародне право й користується результатами такої девальвації. То чи "міжнародне право не працює" чи держави не готові, щоб воно "запрацювало"?