Приховані скелети у шафі Міністерства юстиції

Ця служба історично працювала дуже паршиво. І на це була об'єктивна причина. Неспіврозмірність бабла. Чиновники на копійчаній зарплаті мали сотні справ, в яких мали стягати сотні мільйонів гривень. Логічно, що першим бажанням боржника було дати виконавцю двісті баксів, щоб виконавець рік не знаходив часу дістатись до боржника. Такий собі абонемент.

І ось у Мінюсті презентують реформу цієї служби. І не просто презентують, а й реально впроваджують. Як тут не бути щасливим?

Базові принципи у цій реформі чоткі, правильні, ринкові. По-перше, державні виконавці мають працювати за відсоток. Стягнув мільйон – отримав з нього двадцять тисяч. Стимул? Ще й який.

По-друге, окрім державних виконавців нехай з'явиться ще й цілий інститут приватних. По типу приватних нотаріусів – купа виконавців з індивідуальною приватною практикою.

Читайте також: Про політичних перевертнів України

По-третє, в Міністерстві юстиції завівся персонаж, якого 100% співробітників, з якими спілкувалась програма, назвали головним рішалою усіх питань, пов'язаних з Мінюстом. Його звуть Андрій Довбенко. Він працював на Курченка, потім на Грановського. Тепер він вирішує в Мінюсті все. Від того, прийдуть до вас виконавці чи ні. До того, хто очолить департамент Міністерства.

Ой. Стоп. Третій пункт не реформаторський. Але він важливіший за попередні два, тому що фактично їх поховав. З усім, про що я далі скажу – тим чи іншим чином пов'язаний Довбенко.

От наприклад, реформування служби державних виконавців поламалось, через шалену кількість бабла яка проходить повз. І тоді виконавці, яким з бюджету нараховували мільйонні нагороди отримали команду – 70% цих нагород відкидати нагору. Хто не захотів – звільнився. Зважаючи на те, що нагороди виплачувались і по 15 мільйонів гривень – більшість погодились ділитись.

Спочатку виконавці навіть видавали довіреність на доступ до своїх рахунків із нагородами. Комусь. Вони самі не знають цю людину. От ви б довірили банківський рахунок із 10 мільйонами гривень – ваших вже, зароблених – людині, яку ніколи не бачили. А вони довірили. Після публікації розслідування у Міністерстві вдали, що вони обурені і все обов'язково з'ясують. Але за місяць навіть не знайшли людину, на яку їх підлеглі писали довіреності.

Керівник тих виконавців, які видавали довіреності на свої нагороди – давній знайомий Довбенка. Навіть більше, виявилось, що співробітників Міністерства змушували заздалегідь писати заяви на звільнення із відкритою датою. І на аудіозаписі такого примусу, керівник відділу кадрів Міністерства чітко каже, що це «воля міністра». Паршива воля, ми сподівались на іншу.

Читайте також: Хто з українських політиків ввійшов до рейтингу кандидатів на пост президента

Доки у виконавчій державній службі йдуть побори, перші ліцензії приватних виконавців отримують – люди, наближені до пана Довбенка. І всупереч закону – збираються під дахом однієї фірми. Яка в принципі теж його. Подібний формат заборонений, ну щоб був незалежний розподілений ринок, і заступник пана міністра дуже яскраво це пояснює. Але як тільки його питають про блатну контору, виявляться, що взагалі-то не можна, але в принципі деяким можна, ну що тут такого.

Тим часом, керівні посади в Міністерстві обіймають знайомі пана Довбенка: заступник міністра – його колега, керівник департаменту нотаріату – знайомий і колега. Журналісти нарахували на керівних посадах міністерства півдесятка людей, з оточення Довбенка.

І от вони йдуть до міністра, і питають – "а цей Довбенко – це хто?" А міністр – "не знаю такого". І одразу виявляється, що не просто знає, а сам особисто приводив цю людину у Міністерство. Щоб вона очолила тих самих виконавців, якими нині керує неофіційно.