Давайте подивимось на рейтинг кандидатів у президенти. Це соціологічне опитування, звісно. Ось, наприклад, статистика від соціологічної групи "Рейтинг". Топ-5: Юлія Тимошенко – 10 %, Петро Порошенко – 8 %, Юрій Бойко, Вадим Рабінович та Олег Ляшко – від 5 до 6 %.

А ось, за кілька місяців до того своє опитування проводила агенція "Глобал". Її результати: Тимошенко – 13 %, Порошенко – 11 %, Рабінович і Ляшко – по 8 %, Бойко – 7 %. Помітили? Якщо ні, не проблема.

Центр соціальних досліджень "Софія" подав найсвіжіші дані, згідно з якими Тимошенко та Порошенко мають підтримку в 13%, Бойко – 11%, Ляшко – 7 %, Рабінович – 6 %.

Читайте також: Чому постійні зміни влади не призвели до кардинальних змін в суспільстві і в країні

Ось ці рейтинги, ось ці мікроколивання симпатій, за якими стоять динамічні зміни у поточній політичній ситуації, відмінності у методиках опитування та симпатіях власників цих компаній. Вони, якщо уважно придивитись, говорять про одне – нам кінець. Тому що це політики можуть гратись у кого там на десяту відсотка більше рейтинг. Для нас важливо те, що перша п'ятірка кандидатів, хоч ти їх як вимірюй, залишається незмінною.

Поточний президент, який перетікає з одного корупційного скандалу до іншого, попри всю руковідрубувальну риторику. І попри ту саму риторику, оточення якого досі укомплектоване усіма кінцівками. В бюджетні потоки ці кінцівки встромили у більшості випадків по самі плечі, а в окремих – ще й ногами туди влізло по саму дупу.

Екс-прем'єр з маніакальним бажанням стати майбутнім президентом. Володарка газу та таміфлі, яка не влазить в корупційні скандали зараз виключно тому, що не має повноважень підписати якийсь черговий газовий контракт.

Колишній, та що там, і нинішній регіонал, в якого є просто іменна корупційна схема. А ще політик, який навіть на тлі своїх колег є надприроднім, потойбічним просто популістом. І недолуге непорозуміння української політики – теж з регіоналів.

Читайте також: Як "радикал" Лозовий опустився нижче дна

Ну, давайте будемо відверті: подорож цим рейтингом, як екскурсія станцією з очистки каналізаційної води. Шляхів багато, але яким не підеш – впираєшся у якесь старе лайно. При тому колір, кількість та консистенція можуть відрізнятись. А якщо гуляти достатньо довго, то навіть починаєш розрізняти відтінки смороду. Це все створює ілюзію різноманіття. Навіть не ілюзію, все дійсно різнобарвне. Але це все одно поле лайна, а не квітуча галявина.

Найсмішніше те, що така ситуація усім героям списку цілком вигідна. Адже вона дозволяє не напружуватись. Не потрібно робити нічого хорошого, достатньо фактично говорити те саме, що от я тільки що, але трохи забувати про себе.

"Так, наш кандидат не ідеальний, але хто як не він. Партнер Путіна?"

"Так, наш кандидат не ідеальний, але хто як не він. Друг Кононенка?"

"Так, наш кандидат не ідеальний, але хто як не він. Проект Льовочкіна?"

Читайте також: Судова реформа: Петро Олексійович поступово втрачає слух

Жодної брехні, але це в біса зворотня селекція в чистому вигляді. Чим більша мерзота збирається у політичних лідерах, тим простіше кожному з фігурантів називати конкурентів мерзотою і самому бути не пухнастим котиком.

Це марафон на дно. І як вже говорити відверто, навіть звинуватити жодного з марафонців в цьому не виходить. Ну це ж не їхня вина, що за них усе одно голосують. Ви ж голосуєте. Вони, може, взагалі віддали свій голос за когось пристойнішого.