Одного разу ми прокинемось і побачимо, що Росії на Кавказі більше немає, – Пашинян

За його словами, у Росії звинувачували країни Заходу. Мовляв, вони підштовхують вірменський уряд "до вжиття заходів, спрямованих на витіснення Росії з регіону".

Читайте також 50 друзів Путіна і прокляття Пригожина: хто зі списку Гааги доживе до трибуналу

Реальність така, що Росія сама йде

Навпаки, ми бачимо, що Росія сама йде з регіону через ті кроки, які вона робить чи не робить. З яких причин це відбувається? Ми не знаємо. Ми можемо мати свої спостереження з цього приводу, але я не можу щось стверджувати,
– цитує його агентство Armenpress.

Прем'єр-міністр Пашинян додав, що "є процеси". І вони штовхають на думку, що "одного разу ми просто прокинемося і побачимо, що Росії тут немає".

Росія не дотрималася обіцянок

Вірменський прем'єр-міністр навів для прикладу ситуацію з Лачинським коридором. Він дорікнув Росії, що вона не виконала зобов'язань щодо гарантування безпеки населення Нагірного Карабаху.

Пашинян пригадав домовленості між Вірменією, Азербайджаном і Росією. Їх уклали по завершенні бойових дій у 2020 році. Вони передбачали, що миротворці з Росії контролюватимуть Лачинський коридор. Але прем'єр наголошує, що цього не сталося.

"Чому? Причин може бути дві: або Росія не може, або не хоче зберігати контроль над Лачинським коридором. І те, і інше, на наш погляд, є проблематичним", – підкреслив він.

Залежність Вірменії від Росії – помилка

За словами Пашиняна, залежність Вірменії від Росії у сфері безпеки – стратегічна помилка.

Архітектура безпеки Вірменії на 99,999 відсотка була пов'язана з Росією, зокрема й у логіці придбання зброї та боєприпасів. Однак сьогодні, в ситуації коли Росія сама потребує зброї, озброєння та боєприпасів, зрозуміло, що навіть за бажання Росія не змогла би забезпечити потреби безпеки Вірменії,
– додав він.

Прем'єр додав, що у сфері безпеки не варто залежати або бути прив'язаним "лише до одного місця". Що саме це рішення було стратегічною помилкою.

Він додав, що Єреван почав робити спроби диверсифікувати безпекову політику лише постфактум. Лиш тоді, коли Вірменія "смакувала гіркі плоди цієї помилки".