Про вибори на Донбасі і як можна їх провести

Не знайшов нічого, чого би вже неодноразово не чув від дипломатів країн ЄС. Думаю – може щось не помітив, текст великий. Прочитав ще раз. Ну абсолютно нічого, що могло би викликати таку гостру реакцію!

На фоні того, що говорять у багатьох інших столицях, посол займає цілком проукраїнську позицію. Розумну, зважену, реалістичну. З цією позицією можна дискутувати – але її точно треба враховувати і поважати.

Щодо виборів у конфліктних чи постконфліктних зонах є багато варіантів їх проведення. Існує ціла наука з даного питання. Зараз готую текст щодо того, як це робили інші, але якщо коротко, то найкращим інструментом тут є міжнародні тимчасові адміністрації на перехідний період, який зазвичай і завершується проведенням виборів під міжнародним контролем.

Читайте також: У Німеччині роз’яснили скандальну заяву посла про вибори на Донбасі

Існує навіть такий інструмент, як міжнародна адміністрація з питань проведення виборів. Є десятки прикладів, у тому числі – і успішних, коли з їх допомогою вирішувалися серйозні конфлікти і відновлювався мир.

Але головною умовою для запровадження перехідних періодів та тимчасових адміністрацій є політичне рішення сторін конфлікту, підтримане міжнародною спільнотою. І тут якраз є головне, про що говорить посол і з чим неможливо не погодитися: потрібен компроміс! Потрібно шукати шляхи, як домовитись і вирішити конфлікт – а не вважати, що наша позиція є єдино правильною, нам усі винні і повинні зробити так, як ми хочемо.

Ми праві, тут сумнівів немає, але якщо ми не шукатимемо компромісів, то ризикуємо у певний момент залишитись із своєю правотою на самоті. Особливо, якщо демонструватимемо подібне ставлення до посла однієї з найважливіших країн світу, яка нас поки що ще підтримує. Але вона нічим нам не зобов'язана – а після таких речей може і змінити своє відношення. І не впевнений, що не у кращу сторону.

Пообережніше у посудній лавці, шановні друзі. Посуду вже й так залишилось дуже мало, а розбитий – ой як важко потім склеювати.

Читайте також: Байден і Україна, або "Джо, якщо не ти, то вже більше ніхто..."