Злочин, а не приватна справа: як держава реагує на проблему домашнього насильства

Але дуже важко притягнути агресора чи агресорку до відповідальності, порушити кримінальну справу, домогтися обмежувальних приписів і встановити справедливість, коли мовиться про справи сімейні. Чому чинне законодавство у сфері боротьби й протидії домашньому насильству не може як слід захистити постраждалих, відтак потребує термінових змін – читайте у відеоблозі "Територія рівності" на 24 каналі.

Зверніть увагу Знущався 20 років з жінки, поки його покривала поліція: де захист держави

За останні 3 роки на законодавчому рівні відбулися насправді кардинальні зрушення. З'явився знаковий закон "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Домашнє насильство нарешті офіційно визнається кримінальним злочином і тепер карається:

• громадськими роботами;
• арештом;
• обмеженням волі;
• ув'язненням до 2 років.

Нарешті запрацювали термінові заборонні приписи – їх можуть на місці видавати поліцейські терміном до 10 днів, а також обмежувальні приписи – вони видаються судом до 6 місяців. Такі приписи забороняють насильнику проживати чи перебувати на одній території з постраждалою особою, комунікувати з нею чи навіть наближатися.

Домашнє насильство не завжди розслідують як злочин

Але не все так просто! Далеко не одразу й не завжди домашнє насильство розслідується як кримінальний злочин. І не завжди поліцейські видають термінові заборонні приписи, а суд – обмежувальні.

Домашнє насильство спочатку підпадає під дію адміністративного кодексу. А щоб справу кваліфікували як кримінальний злочин, насильство має бути визнано "систематичним".

Тобто, спершу на домашнього агресора складають адміністративні протоколи і притягають до адміністративної відповідальності. Якщо ж побої, психологічний тиск або економічне насильство відбувається систематично — лише тоді справа може перейти в розряд кримінальної.

На практиці це означає, що поліція має зафіксувати як мінімум 2 адмінпровадження протягом року, аби наступну заяву вже кваліфікували за Кримінальним кодексом.

Складно? А уявіть, що відчувають постраждалі жінки? А що робити, коли мова йде про доказову базу психологічних цькувань, приниження або ж економічного насильства дорослої жінки?

У Києві чоловіка відправили до в'язниці лише після 9 адмінпроваджень

У 2019 році 33-річного киянина, який систематично скоював психологічне та фізичне насильство у сім'ї, 9 разів притягували до адміністративної відповідальності. Але протоколи аж ніяк не змінили його ставлення до дружини.

Аж після 9 адмінпроваджень кривдника нарешті притягли до кримінальної відповідальності. Чоловіка засудили до 3 місяців арешту й взяли під варту прямо в залі суду. Це був перший вирок у столиці за статтею про домашнє насильство.

Адмінпротокол лише жовта картка для кривдника, замість червоної, яка мала б дати йому чітке розуміння, що насильство — це злочин, за який невідворотно буде покарання.

До теми Заяв про насильство стало більше на 54%: причина

Вимога Amnesty International щодо цієї норми дуже чітка: прийняти необхідні зміни, щоб кожен випадок домашнього насильства, зокрема, якщо воно скоєне вперше, кваліфікували як кримінальний злочин, відповідно до міжнародного права.

Крім цього, потрібно скасувати вимогу доведення "систематичного характеру".

Складно покарати агресора, якщо він працює в поліції чи служить в ЗСУ

Утім "обов'язкова" систематичність — не єдине слабке місце. Вкрай важко притягнути до адміністративної відповідальності домашніх агресорів, якщо вони працюють в поліції або служать у Збройних силах.

Адміністративний кодекс прямо звільняє військовослужбовців і працівників правоохоронних органів від адмінпокарання на загальних підставах — у більшості справ про адміністративні правопорушення. Це стосується і домашнього насильства.

Зі свого боку військовослужбовці, резервісти й поліцейські у такому разі несуть відповідальність за дисциплінарними статутами.

Військовослужбовців чи поліцейських надто складно покарати за домашнє насильство / Фото Shutterstock

Наприклад нині, якщо домашнє насильство скоїв військовий, співробітник поліції також складає адміністративний протокол, але передає справу відповідним військовим формуванням, які вирішують починати розслідування чи ні.

Утім керівництво, на жаль, не рідко "покриває" кривдників. А якщо немає адмінпроваджень — про кримінальне провадження годі й говорити.

На Донеччині військовослужбовець бив вагітну дружину

Amnesty International на Донеччині задокументувала історію жінки, яку на 4 місяці вагітності побив ногами її чоловік, на той час військовослужбовець.

Вона відмовилася заявити про побої в поліцію, оскільки минулого разу військове керівництво її чоловіка натиснуло на жінку і змусило забрати заяву, аби не "осоромити" військового. Постраждала не вірила, що цього разу все буде інакше і була впевнена, що чоловіка не покарають.

Один з працівників поліції згодом розповідав, що був на службі, коли кривдник ще раніше зламав дружині ніс, і що правоохоронці покинули домівку, не зареєструвавши заяву.

Особливі законодавчі привілеї мають і поліцейські. Їхні справи про домашнє насильство теж розглядають окремо — за дисциплінарними статутами.

Зверніть увагу! Amnesty International відомо про випадок, коли співробітник поліції прибув на виклик за заявою дружини іншого, вищого за званням поліцейського. Тоді правоохоронцю навіть не відчинили двері, а заяву потерпілої так і не зареєстрували.

Ось такі "пільги" для військових і поліцейських необхідно скасувати. Amnesty International наполегливо вимагає внести зміни до статті 15 Кодексу України про адмінправопорушення та розслідувати звинувачення й заяви щодо кривдників у погонах на загальних підставах.

Прогалини в законодавстві перешкоджають ефективному розслідуванню насильства

Рішення щодо покарання не може залежати від керівництва самих кривдників. І це вже усвідомили на рівні держави. Восени 2020 року уряд погодив відповідний законопроєкт, який має скасувати такі привілеї військових і поліцейських.

Читайте також Володимир Зеленський підписав указ, спрямований на запобігання гендерного насилля

Варто розуміти, що ось такі законодавчі прогалини не дають змоги ефективно розслідувати випадки насильства, підсилюють зневіру в роботу поліції й держави та демотивують постраждалих і заляканих жінок боротися. Але недосконале законодавство завжди можна змінити.

У сфері домашнього насильства не має бути пільг чи привілеїв. Має працювати чітка і прозора система захисту постраждалих.

Суспільство має бути впевненим у невідворотності покарання за вчинення домашнього насильства. Це єдиний шлях для викорінення проблеми на системному рівні.