Путін точно залишиться на престолі після виборів, але питання в іншому

Вибори царя, а не президента

Фото з чергами громадян Росії, які хотіли б віддати підпис за Баріса Надєждіна облетіли мережу. Це сталося на тлі протестів у Башкортостані, після заворушень у Махачкалі.

До теми Для чого росіянам історія з Іл-76

Найбільші оптимісти серед аналітиків одразу підхопили тему про "чорних лебедів" для Владіміра Путіна. Справді, видається, що на носі чи не наймасштабніша активізація російського суспільства з часів "Болотної".

Але процеси мають кілька своїх особливостей. Почну із виборів. На жаль, Путін, як і раніше, має підтримку свого населення. Його висування у 2024 році зняло основний страх росіян – відхід царя без призначеного наступника, тобто стабілізувало ситуацію.

При цьому вибори 2024 року є радше виборами саме царя, а не президента. Вся компанія будується навколо персоналії самого Путіна як "лідера", "самодержця", "гаранта майбутнього" та "захисника росіян". У цій концепції активно використовується старий прийом, який можна назвати "цар добрий – бояри погані". Тобто негатив від того, що відбувається, беруть на себе ті, що перебувають  нижче в харчовій піраміді російських еліт. Іноді усвідомлюючи свою роль, іноді стаючи заручником розборок "веж Кремля" (влада Дагестану та керівництво МВС після Махачкали), іноді просто "випадково".

Проблеми у царя в такій конфігурації виникають лише в одному випадку – явний військово-політичний чи політичний ляпас, на який Кремль не здатний відповісти.

Начебто все чудово – остання соціологія (груднева) щодо Росії, проведена нашим інститутом, свідчить про те, що:

• 68% росіян впевнені, що країна "розвивається у потрібному напрямку";
• 52% від опитаних (71% від тих, хто визначився і піде на вибори) голосуватимуть за Путіна;
• 44% вважають, що після виборів "жити стане краще" і лише 5% очікують на погіршення;
• навіть у питанні корупції (яка вийшла у топпроблеми) 50% бачать провину в чиновниках і лише 27% у президенті (6 місце у списку). До речі, це ілюструє тезу про царя та бояр.

Але для Путіна не все так гладко. Ще раз нагадаю – це не звичайні вибори президента, а фактично "вибори царя". А отже, необхідна масова народна підтримка. Де 70% – критичний мінімум. В ідеалі показник має бути на 10 – 15% вищим.

Зауважте Є спосіб, як врегулювати ситуацію з азартними іграми на передовій

Чи завадять Путіну ультрапатріоти та "ліберали"

На цьому тлі у Путіна було дві проблемні категорії населення – ультрапатріоти та умовні ліберали. Перших швидко загнали в стійло, тим більше, що після смерті Євгєнія Пригожина ніхто з відносних важкоатлетів не наважився пограти у лідера патріотичної опозиції. Партії, які могли б перетягнути цю роль (КПРФ та ЛДПР) виставляють відвертих політичних нулів (нехай і з високими формальними регаліями).

Залишаються ліберали. Тут Кремль мав вибір – або розмивати поле (пам'ятаєте Явлінського та ще 7 – 8 кандидатів?) або створювати керованого "лідера". Потрібна була людина, яка формально сприймалася б як лідер поза "вежами Кремля", але при цьому без сюрпризів. Інакше можна було б втратити контроль за процесом. До речі, тому побоялися запускати Дунцову, яка хотіла проводити мобілізацію через соціальні мережі.

Натомість виникає Надєждін, який на старті компанії заявляє про намір "припинити війну". Технологічно підібране прізвище (до речі, за згаданою соціологією, більша частина громадян Росії відчувають "надію" коли думають про період "після виборів"), немає історії публічної роботи при владі, але є історія співпраці з низкою опозиційних партій. Навіть висування від "громадянської ініціативи" Андрєя Нечаєва.

До речі, тут не варто плутати згаданого політика з Алєксєєм Нечаєвим – лідером "Нових людей" (партія та фракція в Держдумі), який опікується іншим "лібералом" – Владиславом Даванковим, який працює заступником голови Держдуми.

Рекомендуємо Час бити на сполох?

На цьому підходимо до черг "за підписами" та тезою про активізацію суспільства. Надєждін нібито проти війни, нібито не бачить загрози в НАТО, але при цьому він дотримується ключових російських політичних тез. Повернення територій під сумнівом, перемир'я з Україною та бажаний для Кремля перегляд системи безпеки з "урахуванням інтересів Росії". Тобто начебто ідеальний варіант для російського противника війни. Надєждін зможе зібрати навколо себе частину протестного "ліберального електорату".

То у Путіна проблеми?

І так, і ні. Електоральний потенціал російських лібералів у межах 20%. Це без урахування тих, хто виїхав з країни, які проголосувати не зможуть. Доречно ще раз згадати соціологію – 68% говорять про правильний розвиток країни, 71% тих, хто має намір голосувати, віддадуть голос Путіну. Щоб це змінити, потрібна дуже і дуже активна агітаційна робота. Або великий провал Росії.

Проблема Путіна в тому, що йому треба 80%. Адже мовиться про "царство". І тут є кілька механізмів стримування.

1. Не факт, що підписи будуть. Виборець лібералів – мешканець великих міст (де ми й бачили черги), а зібрати підписи треба по всіх регіонах. Колосального запасу підписів немає. А це означає, що або "регіонів може не вистачити" або частина підписів "не пройде верифікацію". Це сценарій недопуску до виборів.

2. Другий сценарій – обмежене розмиття поля. Тут доречно згадати Нечаєва з "Нових людей" та його кандидата Даванкова. А це вже трек кремлівського порученця та групи Ковальчуків (вони знайшли Нечаєва завдяки дядьку Даванкова кілька років тому). Тобто "безпечна" ліберальна опозиція, яка також може почати говорити про мир. (Точніше про "перемир'я", адже Надєждін свідомо занизив межу варіанта закінчення війни). Але з набагато більшим адміністративним ресурсом.

Цікаво Зіпсована досконалість: як можна зламати досконалу систему, що працювала роками

Крім того, варто згадати "іншого Нечаєва" – Андрія – партнера Надеждіна. Це "всього лише" міністр економіки Росії у 1992 – 1993 роках. Тобто в уряді Гайдара, на якого сьогодні російська пропаганда вішає всіх собак, говорячи про "історичне приниження Росії". Карту розіграють, але не відразу.

Усе це може скинути показники лібералів до "безпечних" 10 – 12% загалом. Путін отримує свої +80%.

Ось тут поговоримо про "протести". Електоральне поле у 20% без претензій на більшість – дивні стартові позиції. За що виступати? При цьому російська влада демонстративними судами (той самий Башкортостан) показує, що може бути з протестувальниками. Ну і, нарешті, згадаймо не скасовану мобілізацію. Ніхто не забороняє загребти в російську армію тих, хто прийшов на мітинг. До виборів цього не буде – Путін не нервуватиме виборця. Після виборів – легко.

Тому варіант масових протестів у Росії, на мій погляд, малоймовірний. Точніше протестів лібералів. Є інша група – ультрапатріоти, імперці та їм подібні. Ось тут несподіванки можливі. Але у разі:

• або поразки Росії на фронті до виборів (тому Кремль зараз тисне),
• або політичного приниження кремлівських еліт.

Я вже з надією спостерігаю за "ходовими випробуваннями" тих самих українських дронів. Питання вибору мети, щоб це було масштабно, демонстративно, принизливо для Росії.

Путін всидить за обох варіантів, питання лише в тому, наскільки сильними будуть його позиції. Адже якщо вибори "імператора" стануть фіксацією статусу "слабкого царя", процес "бродіння" у вежах Кремля може розпочатися і без зовнішнього стимулювання.