Революція в Єгипті 1952 року — здобути волю будь-якою ціною

Революцію очолив молодий та енергійний Гамаль Абдель Насер. Повстанці хотіли одного - щоб Єгипет став по справжньому незалежною та сильною державою. І мрія офіцерів стала реальністю.

План змінити владу визрів у Насера давно, але реально його почали втілювати, коли араби програли війну 1948-49 років ізраїльтянам.

Економіка Єгипту перебувала у плачевному стані, усі стратегічні галузі контролювали іноземці, в країні процвітали корупція та хабарництво.

Насер, який в той час був підполковником, зміг згуртувати навколо себе інших офіцерів єгипетської армії, які понад усе прагнули змін. З року в рік вплив таємної організації "Вільні офіцери" лише посилювався.

23 липня 1952 року “Вільні офіцери” завдали удару. Одночасно виступивши в Каїрі, Олександрії та інших єгипетських містах, вони здійснили безкровний переворот та захопили владу. Короля Фарука І скинули, народ підтримав повстанців, які обіцяли радикальні зміни та загальне процвітання для країни.

Прийшовши до влади, заколотники одразу ж провели земельну реформу, зокрема виділили угіддя бідним селянам. Проте в середовищі “Вільних офіцерів” одразу ж намітився розкол. Генерал Мохамед Нагіб, якого призначили главою держави, хотів негайних демократичних перетворень - скликання нового парламенту та передачі влади від військових до цивільного уряду. Цьому опиралася група офіцерів на чолі з Насером. Підполковник вважав, що на перехідний період вся влада повинна перебувати лише в руках військових.

Після суперечок, які точилися 2 роки і кілька разів ледь не закінчилися збройним протистоянням, переміг Насер. Амбітний військовий одразу ж прибрав до рук усю повноту влади та встановив в країні військову диктатуру.

Але саме завдяки цій диктатурі Єгипет за дуже короткий час став провідним гравцем у регіоні.

Саме тому розлючені західні країни натравили на Єгипет Ізраїль. Попри втрату майже всього Синайського півострова, полковник не відмовився від своїх планів і довів справу до кінця – Суецький канал став єгипетським, престиж держави зріс, а Насер в очах пересічного єгиптянина остаточно перетворився на героя.

Однією з ідей фікс Насера був панарабізм - глобальне об'єднання усіх арабів у загальносвітовому масштабі.

Завдяки радянським кредитам та продуманим інвестицій за дуже короткий час добробут населення стрімко зріс. Попри диктатуру військових, єгиптяни з оптимізмом сприйняли зміни, а єгипетська армія з 1952 року стала найвпливовішою силою в суспільстві. Тому армія Єгипту не раз рятувала країну від громадянської війни та усувала від влади тих, хто загрожував здобуткам липневої революції.