"Ранєтки" і "Папіни дочкі" теж: як російські серіали культивують олігархів

"Ранєтки" (2008 – 2014 роки)

Серіал розповідає про п'ятьох школярок, які вирішили створити власну рок-групу. Сюжет украй банальний, та ми звернемо увагу на досить непримітного, на перший погляд, героя, а саме батька однієї з головних героїнь – Лєри.

До теми Старші завжди праві? Як навчити дитину поважати власні кордони

Чоловік працює в міліції, любить свою роботу, але одного дня його звільняють з посади без жодних пояснень. Лєрі вдається дізнатися, що причини для цього все ж були, і що ситуація пов'язана з одним олігархом.

Дівчина відшукує його, приходить до нього додому й звинувачує у несправедливому ставленні до її батька, який є людиною честі. Олігарх обіцяє розібратися в ситуації. Згодом з'ясовується, що в усьому винні його вірні "посіпаки". Сам олігарх відхрещується від відповідальності (мовляв, "ніколи б такого не допустив") і врешті-решт повертає батька Лєри на посаду міліціонера.

Що ж насправді ховається за цією сценою? Насправді серіал підкреслює та нормалізує вертикаль влади для дітей: олігарх вищий за будь-яку державну інституцію, він має беззаперечне право звільняти й повертати людей на посади.

Ця ідея настільки міцно закріпилась у свідомості російського суспільства, що йому навіть не потрібно надавати додаткових пояснень, яким чином олігарх має повноваження відновити на посаді держслужбовця?

Згаданий епізод серіалу також ідеально вмонтовується в російську парадигму "цар хороший – бояри погані". Її базовим компонентом є віра в те, що правитель (цар, імператор, президент) добрий, а вся несправедливість – наслідки хитрості та підлості його оточення (чиновників, бояр, дворян).

Цікаво У візиті Сі Цзіньпіна до Москви було дещо хороше для України

Така ідея означає, що:

• у світі є справедливість, а все зло йде саме від чиновників. Адже вони знають про проблеми простого народу, але не розповідають про них правителю заради власної вигоди;
• для відновлення справедливості необхідно піти до правителя: він вислухає і допоможе виправити ситуацію. Зло буде покарано, і світ знову стане справедливим.

Так, попри те, що олігарх у "Ранєтках" є другорядним персонажем, російські сценаристи не просто нормалізували його образ, а й навіть сформували позитивне та шанобливе ставлення до олігарха як до можновладця.

"Папіни дочкі" (2007 – 2013 роки)

Ще один приклад – серіал "Папіни дочкі", що розповідає про життя батька та його п'ятьох дочок. У найменшої з них, п'ятирічної Пуговки, є дорослий друг, який допомагає родині за будь-яких обставин. Усі знають, що він олігарх, тому дали йому прізвисько "Алігатор". Чоловік не один раз рятує сім'ю від різних негараздів та є таким собі Ґендальфом серіалу. От тільки Ґендальфом у Росії називають олігархів.

Образ "Алігатора" в "Папіних дочках" схематичний і типізований: це позитивний, дещо смішний чоловік, який має велику владу. Також згадаємо, що олігарх у цьому серіалі, на відміну від "Ранєток", уже не епізодичний, а сталий персонаж, якому симпатизують усі головні герої. Це не дивно, адже саме "Алігатор" допомагає знайти роботу, розв'язати проблеми з грошима тощо.

Читайте також Це репутаційна гра: чому демократії у світі мають забезпечити перемогу України

Слово "олігарх" у цих серіалах не має негативного значення, а лише означає, що людина має владу та гроші. Водночас продукти масової культури, зокрема серіали, демонструють та закріплюють конкретну норму, за якої "олігарх" стає синонімом до слова "справедливість". Так, у російській культурі явища олігархії та корупції внормовуються, сприймаються суспільством як щось хороше, що може принести справедливість світу і простим людям.

Масового продукту поза політикою не існує

Що це все означає для нас з вами? "Ранєтки", "Папіни дочкі" та інші посередні серіали були у нашому з вами середовищі десятиліттями. Вони впливали на наше суспільство з дитинства й культивували навіть не просто загальні явища корупції та олігархії, а саме їх російський варіант.

Ми навіть не помічали, як на підсвідомому рівні у нас формувалась думка про те, що корупційні схеми наших політиків з російськими є нормальним процесом.

Культури поза політикою не існує. Масового продукту поза політикою не існує. Все, що ви вкладаєте собі в голову, несе політичний контекст. Навіть підлітковий серіал.