"Північний потік-2" розколює Європу і вже збурив спротив у Німеччині

Посол США в Німеччині Річард Гренель, коли вступив у травні на цю посаду, поставив перед собою дві мети: вичавити європейські концерни з Ірану та відвернути будівництво газогону "Північний потік-2". Першої мети він досяг, до другої – наблизився.

В берлінській урядовій коаліції щезає підтримка цього проекту, який має доправити більше російського газу до Європи. Гренель усвідомлює це з задоволенням.

В Німеччині та в цілій Європі зростає спротив "Північному потокові-2",
– каже він в інтерв'ю Handelsblatt.

Федеральний уряд Німеччини захищається від цього спротиву: "Північний потік-2" може додати безпеки постачанню Європи", – підкреслює МЗС. А міністерство економіки пояснює: обмеження постачання російського газу до Європи – це "безглузда політика". Але коаліція все більше збурюється.

Читайте також: Конфлікт в Азовському морі вигідний Росії, – Frankfurter Allgemeine Zeitung

Принаймні, технічно "Північний потік-2" просувається, як це демонструє "Pioneering Spirit", морське чудовисько, сталевий монстр. Прокладне судно, яке працює в світовому океані з серпня 2016 року, належить зі своєю довжиною в 382 метри та шириною в 123 метри до найбільших суден світу.

Кілька днів тому це судно через Данію дісталося Балтійського моря; цього тижня "Pioneering Spirit" розпочне прокладати труби для "Північного потоку-2" поблизу фінського берега.

Судно "Pioneering Spirit" / Фото allseas.com

Цей проект вартістю 9,5 мільярда євро має подвоїти потужність запущеного в 2011 році газогону "Північний потік" й доправляти через Балтійське море на відстань в 1200 кілометрів, ще більше російського газу аж до Грайфсвальда. Вже наступного року це будівництво, яке ведуть, в основному, Росія та Німеччина, може бути завершено.

Але, чим ближче кінець роботи – тим сильнішим стає опір. Щойно Європарламент зажадав, аби будівництво було зупинене. До супротивників належить також Єврокомісія. Східні європейці так чи інакше обурюються цим проектом вже багато років поспіль. І вони знайшли могутнього союзника – США.

Критики переймаються залежністю Європи

Критики "Північного потоку-2" є єдиними в своїх побоюваннях, що цей газогін посилить європейську енергетичну залежність від Росії.

Чому ми маємо давати Путіну більше влади над Європою?
– питає Річард Гренель, посол США в Берліні – й за його спиною стоїть не лише його уряд, а й широка більшість у Конгресі.

Німеччина зі своєю незламною вірністю новому газогонові залишилася на самоті. Особливо з того моменту, як російська "політика канонерок" в Азовському морі знову продемонструвала світові, наскільки безсоромно Кремль використовує проти своїх сусідів "право сильного".

Читайте також: Зовнішньополітичний провал Німеччини

Але, попри все обурення Москвою, федеральний уряд підкреслює, що енергетичні зв'язки є стабілізуючим елементом у стосунках з Росією. Й що Німеччина вже хоча б з економічних підстав має великий інтерес, аби проект "Північний потік-2" вдався.

Росія зробила велику помилку, напавши на обидва кораблі в Азовському морі та захопивши в полон їх команди,
– каже міністр економіки ФРН Петер Альтмайєр.

Міністр економіки ФРН Петер Альтмайєр / Deutsche Welle

Незважаючи на це, він не бажає так просто задовольняти вимоги США, України й навіть власної партії про зупинення "Північного потоку-2".

Питання полягає лише в тому, як довго ще можна витримувати цю лінію? "Північний потік-2" перетворився на об'єкт геополітичної гри за корисні копалини та сфери впливу.

Ми маємо побоювання, що Росія отримає нагороду за свої дії в Криму та Азовському морі, за протиправний арешт українських військових та за кібератаки по всьому світові – нагороду в вигляді нових газових угод,
– нагадує Гренель.

Вже в прийдешньому році американці можуть підкріпити свої слова санкціями, побоюються німецькі дипломати. Інтереси США можна легко прослідкувати: Америка бажає доправляти до Європи свій власний газ та перехопити в Росії ринкові сектори. Але було б невірно, розглядати цей конфлікт лише через призму політики "America first". В питанні газогону не Америка, а саме Німеччина ізолює себе.

Все більше німецьких політиків починають це розуміти:

Ми не можемо відмовлятися від можливості запровадження нових санкцій й маємо при цьому тематизувати питання газопостачання. З огляду на політичну ситуацію, інвестори "Північного потоку-2" мають запитати себе, чи добре вони вклали свої гроші – й чи не слід їм було б ліпше вийти з проекту?
– нагадує Юрген Хардт, зовнішньополітичний спікер ХДС/ХСС.

АКК відсторонюється від проекту

Нова голова ХДС Аннеґрет Крамп-Карренбауер також дистанціюється від "Північного потоку-2". Скасувати цей проект, щоправда, за її словами, є "надто радикально", але можна встановити, "скільки газу має бути доправлено через цей газогін". Навіть соціал-демократи, які вважають себе "спадкоємцями східної політики", починають висловлювати сумніви.

Ми надто запізно почали реагувати на політичну критику,
– визнає зовнішньополітичний спікер СДПН Нільс Шмід.

Спікер соціал-демократичної партії Німеччини Нільс Шмід / Фото YouTube

Ця критика спрямована проти самоусвідомлення Німеччини, як мультилатерально налаштованої серединної сили: ФРН, як кажуть супротивники газогону, залюбки вимагає солідарності від інших, але в основних зовнішньополітичних питаннях просуває свої власні інтереси, не зважаючи на сусідів та партнерів. "Північний потік-2" – це те ж саме, що "Germany first".

Власне, Євросоюз волів би здолати цей "ресурсний егоїзм": в якості реакції на російську агресію проти України, європейці ще в 2015 році порозумілися між собою на спільній енергетичній політиці. Основною їх ідеєю було – зменшити залежність від російського газу. "Північний потік-2" не вписується в цю ідею.

Читайте також: Міжнародна космічна станція: три чисниці до смерті?

Конфлікт зайшов у тупик. Також під час зустрічі міністрів енергетики ЄС у середу, за словами європейських дипломатів, не було досягнуто жодного прогресу. Країни-члени Євросоюзу вже цілий рік поспіль дискутують про те, чи мають газогони з-за кордонів ЄС – такі, як "Північний потік-2" – підкорятися європейським правилам. Східноєвропейські держави виступають за це, вони вбачають в цьому можливість зупинити "Північний потік-2". Уряд ФРН – проти. Багато країн, такі, як Франція, ще не визначилися.

Роками поспіль німецький уряд стверджував, що цей газогін є комерційним проектом – і уникав будь-яких політичних дебатів. Так само й сьогодні МЗС підкреслює:

"Північний потік-2" – це комерційний проект компаній-учасниць.

Серйозна помилка, – критикує політик ХДС Хардт. – Серйозне сприйняття побоювань наших сусідів має завжди бути рисою німецької зовнішньої політики.

Страх ізоляції в Східній Європі

В Польщі та в країнах Балтики поглиблення німецько-російського енергетичного партнерства збудило страх ізоляції. Ще конкретнішими є побоювання в Україні. Державні фінанси вирішальною мірою залежать від транзитних надходжень, які країна отримує за транзит російського газу до Європи. Тепер транзитним надходженням загрожує "Північний потік-2".

Німеччина, звичайно, може ігнорувати скарги східних європейців – але не може це робити з погрозами санкцій з боку американців. Минулого року Конгрес США ухвалив "закон про протидію ворогам Америки". Всі підприємства, які беруть участь в будівництві російського експортного газогону, мають тепер побоюватися покарань.

В Берліні це викликало розлючену реакцію.

Я не хочу, щоб європейська енергетична політика визначалася Вашингтоном,
– обурюється статс-секретар МЗС Андреас Міхаеліс.

Енергетичне забезпечення – це "грунтовний інтерес". Рішення про "Північний потік-2" – це питання суверенітету.

Керівництво "Північного потоку-2" все ще намагається виглядати спокійним та проводить "політику довершених фактів" на морському дні. Вже було прокладено близько 300 кілометрів труб. Повідомляється, що таким чином "план повністю виконується". Будується "Північний потік-2" європейськими енергетичними підприємствами Uniper, Wintershall, OMV, Engie та Shell, а також російським державним концерном "Газпром".

Газогін розколює також коаліцію

Принаймні, в одному пункті уряд ФРН пішов назустріч своїм критикам.

Ми послідовно виступаємо за те, щоб транзит газу через Україну мав майбутнє й після 2019 року,
– запевняє наразі МЗС.

Альтмайєр навесні цього року пропонував, щоб Росія, Україна та Єврокомісія розпочали переговори про майбутнє газового транзиту.

В липні, за запрошенням Альтмайєра, відбулися тристоронні переговори про те, які обсяги газу мають піти через Україну після введення до дії "Північного потоку-2". Ніяких конкретних результатів досі нема. Тим не менш, Бернд Вестфаль, спікер фракції СДПН в Бундестагу з питань економічної політики, схвалює ці зусилля. Для нього зрозуміло:

"Північний потік-2" є корисним проектом для підвищення європейської безпеки постачання.

Газогін, як бачимо, розколює не лише Європу, а ще й правлячу коаліцію. Зовнішньополітичні діячі, загалом, проти, економічні – за.

Читайте також: Перша та найкривавіша: недооцінена війна

Також і захисники "Північного потоку-2" мають вагомі аргументи, починаючи з потреби в імпорті. Газове забезпечення Німеччини складається, насамперед, з трьох джерел: найважливішим постачальником є Росія, потім – Норвегія та Голландія.

Але Голландія до кінця нинішнього десятиліття повністю відпадає, як постачальник, позаяк тамтешній уряд ухвалив, до 2022 року скоротити видобування газу на третину, а до 2030 року – повністю його завершити. Також і норвезькі обсяги в майбутньому скорочуватимуться.

Ключова технологія – LNG

Тому Німеччина має великий інтерес в отриманні довгострокового доступу до російських джерел. Принаймні, таким чином можна досягти мети виходу з видобутку вуглю. Бо це стане можливим лише в тому випадку, якщо ввести в дію більше газових електростанцій. Щорічна потужність "Північного потоку-2" складає 55 мільярдів кубометрів. Це майже точно відповідає обсягові щорічного видобутку голландського газу.

Скраплений газ (LNG) / Фото AP

Звинувачення в тому, що газогін підвищує залежність від Росії, критики висловлюють надто легковажно. Вони забувають: у випадку серйозної необхідності, постачання може підтримуватись і без Росії. В ЄС є близько двох десятків терміналів для прийому скрапленого газу ("liquefied natural gas", скорочено LNG).

Енергетична безпека не визначається тим, в кого купуєш, а тим, яку маєш можливість змінити джерело. При цьому LNG відіграє ключову роль,
– пояснює головний економіст BP Спенсер Дейл.

LNG слід розглядати, як "страховий поліс". Європейські термінали LNG мають річну потужність в 220 мільярдів кубометрів, але навантажені менш, ніж на 30 відсотків. Тому що LNG – особливо американський – не може конкурувати за ціною з газом із газогонів.

Залишається питання: якщо так багато говорить за газогін – чому Німеччині в цьому випадку не вдалося вчасно розвіяти побоювання своїх сусідів? Тепер урядові доводиться з великими труднощами надолужувати ці промахи.

Читайте також: Не бачать загрози: у Німеччині не змінять планів щодо "Північного потоку-2" попри агресію РФ

Що таке "Північний потік-2"? Це проект магістрального газопроводу з Росії в Німеччину, який хочуть прокласти через Балтійське море в обхід України. Німеччина, Фінляндія та Швеція видали усі дозволи на будівництво та експлуатацію газопроводу "Північний потік-2". Проти будівництва газопроводу виступили Польща, країни Балтії, Україна, Молдова, Словаччина, США та Данія. Поява цього газопроводу збільшить залежність ЄС від російського "Газпрому", який вже постачає близько третини обсягів газу в ЄС. Україна після запуску "Північного потоку-2" втратить не лише дохід від транзиту блакитного палива, але й геополітичний важіль впливу.

Автори: Клаус Стратманн, Моріц Кох, Єва Фішер
Джерело: Der Handelsblatt
Переклад: Борис Немировський