Щоправда, цю дату з року в рік забувають, лише нині, коли цьому завершенню виповнилося 100 років, про неї згадали. Недарма ця війна, внаслідок якої було знищено аж три імперії (Російська, Австро-Угорська та німецький Рейх), і яка раніше, до Другої Світової, називалася просто "Великою війною", потім стала слушно називатися "Забутою".
Читайте також: Чергова світова війна так і не почалася... Видихаємо
Після чотирьох років та трьох місяців бойових дій, 11-го листопада 1918-го року, вона закінчилася. На той час – це була найкривавіша з усіх відомих людству воєн. Її ще називали "першою механічною". Мільйони загиблих, мільйони скалічених та привид нової війни – те, що принесла вона переможцям, і переможеним.
Капітуляція
Насамкінець все відбувалося дуже швидко. 8-го листопада німецька делегація прибула до командирського вагону 2419 D, який стояв у Комп'єнському лісі, просити надати умови капітулції. Десь 72 години роздумів та переговорів приділив французький маршал та командувач союзних військ Фернан Фоше, німцям.
В переліку тяжких умов, які були надані, так чи інакше, німці майже нічого не могли змінити, тому що переговори вели з нижчими офіцерами, а сам Фоше демонстративно був відсутнй.
Першу світову війну по праву можна назвати найкривавішою
Десь о 02:00 годині ночі 11-го листопада делегації зібралися востаннє. О 05:12 почалася церемонія підписання капітуляції, яка тривала лише 8 хвилин. З 11-ї години ранку документ набув чинності, після чого зупинили вогонь. Війну було закінчено.
Німецький статс-секретар Маттіас Ерцберг, керівник німецької комісії з припинення вогню, був у розпачі від висунутих командувачем Антанти умов, а саме: миттєвий відступ німецьких військ, контроль Антанти над Прирейнськими територіями, повна видача важкого озброєння, бойових кораблів, транспортних засобі.
Але британська блокада Німеччини мала зберегтися. І це була лише політична сторона справи, тому що Ерцберг на цій війні втратив свого сина. А мільйони сімей по всій Європі втратили своїх.
Найкривавіша війна
Якщо дивитися на цифри, Перша світова була на той час найкривавішою війною в історії людства. У 30-річній війні співвідношення між тими, хто вижив, та тими, хто загинув, було набагато більшим. Але втрати, які принесла з собою перша сучасна "війна машин", за розмірами були такими, що тоді вважали: "Після цього людство просто не наважиться більше воювати". Наївні...
"Баланс страждань", затиснутий в сухі, холодні цифри – вражаючий. Між 1914-м та 1918-м роками з обох боків загинули 9 442 000 солдатів: на фронті, в дорозі, в лазаретах, вдома. Щоправда, ця цифра не є точною – неможливо було підрахувати всі втрати. Наприклад, на Балканах або на величезних просторах Російської імперії, де людське життя ніколи не цінувалось.
Точних втрат у Першій Світовій війні підрахувати неможливо
Більшість відомих жертв цієї війни походить з Німеччини (2 мільйони), а не з Російської імперії, як це довгий час стверджувалося (1,8 мільйони). Це вказує на структуру цієї війни: вона була більш прихильна до тих, хто сидів в обороні. Те, що німці в 1914-му та в 1918-му роках намагалися схилити воєнну вдачу на свій бік за допомоги великих наступів, стало причиною найбільших втрат.
В серпні 1914-го вони втратили 12,4% наступаючих солдатів, а у вересні – цілих 16,8%. Приблизно така сама картина спостерігалася й навесні 1918-го і під час боїв у відступі того ж року. Російські втрати були більшими, але вихід уряду більшовиків з війни в 1917-му році змусив істориків записувати російські жертви вже на рахунок внутрішньої – Громадянської війни.
Ця війна викосила цілі покоління. Майже половина всіх загиблих на німецькому та британському боці перебували у віці від 19-ти до 24-х років. Хоча солдати старші 35-ти років складали більш ніж 30% військ – це лише десята частина всіх загиблих. Здається, їх не так часто посилали на передову.
Під час другої половини війни, на особливу небезпеку загибелі наражалися переважно новачки-призовники,
– принаймні, так стверджує історик Беньямін Ціманн в своїй статті "Солдати", оприлюдненій в "Енциклопедії Першої Світової війни".
Показовим є перелік зброї, яка найбільше спричиняла загибель чи поранення солдатів, бо багато чого розповідає про характер цієї війни. З кінця 1914-го й до 1917-го року найбільше втрат серед французьких військ були від артилерії супротивника – 76%.
Приблизно такими ж були цифри втрат і на німецькій стороні. Далі – 16% загиблих та поранених від піхотної вогнепальної зброї, близько 2% - від ручних гранат, 1,7% – від бойових отруйних речовин і всього-навсього 0,1% – від холодної зброї. Ця війна остаточно відправила атаки "на ура", а навали – в минуле.
Спотворені солдати, спотворені цивільні
Все це змінило самопочуття і саму ментальність солдатів з обох боків. Ті, хто змушені були стирчати в окопах, сприймали самих себе, перш за все, як жертви. У той час, як артилеристи з другої та третьої ліній, маючи в руках потужну та страшну зброю, мали інше самосприйняття – як "богів".
Інтенсивність технічних засобів убивства, які мали артилеристи, просто цілком перекривала їх моральне сприйняття,
– вважає Ціманн.
Технічний прогрес приніс солдатам цієї війни й трохи добра. Рівень смертності в лазаретах, який ще під час воєн XIX століття був більшим, ніж рівень смертності на фронтах, відчутно знизився. Завдяки покращеній медицині лише десята частина німецьких втрат припала на хвороби, а на французькому боці – п'ята.
Проте, почастішали психічні травми. Постійне перебування в бліндажах під постійним вогнем, життя в мокрих окопах та траншеях поміж пацюками та загиблими, постійний страх перед артилерією, снайперами та розвідницькими групами призвели до масових воєнних неврозів.
Перша світова відзначилась і масштабними психологічними травмами мирного населення
З'явилася цілком нова "солдатська" хвороба, яку було названо "shellschocks" або "воєнні дрижаки". Сьогодні це називається "посттравматичними ефектами". Лише в німецькій армії цей діагноз було поставлено майже 600 000 разів.
Військові переживали страждання багатьох побратимів, які, хоча й залишилися в живими, але були спотворені страшними ранами. Коли у червні 1919-го року німецька делегація підписувала Версальську мирну угоду, їй довелося пройти до залу повз групу важкопоранених французьких ветеранів, чиї обличчя були спотворені.
Таких нещасних нараховувалося в усіх країнах, які брали участь у Великій війні, сотні тисяч. Лише в Німеччині фізичних та психічних травм зазнали 2,7 мільйони людей.
Війна пройшлася не лише по військовим. Масово гинули цілі суспільства й мирні люди. З боку "німецького" альянсу в Німеччині загинуло 700 тисяч цивільних (більшою частиною – жертви голоду 1916-1917-х років, який розпочався через британську блокаду), в Австро-Угорщині – 400 тисяч, в Болгарії – 300 тисяч.
Цивільні жертви в Османській імперії склали більш ніж 2 мільйони людей, більшість з них загинули від рук самих турків: це були вірмени, яких винищували під час геноциду.
З боку Антанти схожі цифри: Франція та Велика Британія втратили по 600 тисяч цивільних осіб, Італія – 700 тисяч, Російська імперія, за неточними даними – мільйон (насправді, більше, як вже було зазначено, величезна кількість жертв записується на рахунок Громадянської, а не Першої Світової війни).
Зрештою, ніякої різниці між солдатами та цивільними не було для пандемії так званого "іспанського грипу", або "іспанки", яка прокотилася планетою, починаючи з 1918 року. В усьому світі, за останніми даними, від цієї хвороби загинуло близько 50-ти мільйонів людей. Лише в Індії та розваленій Росії – 17 мільйонів. У Росії ця хвороба не була головною причиною масової загибелі, тому що вбивства відбувалися й після завершення Першої Світової війни.
Не лише в Росії продовжувалися озброєні конфлікти: в Ірландії, на Балтиці, в Румунії. До 1921-го року точилася польсько-радянська війна, в якій загинула українська незалежність, до 1923-го року – грецько-турецька війна, в якій загинула Османська імперія. А встановлення диктаторських режимів по всій Європі призвело до масових внутрішніх "чисток" – десь національних, десь політичних.
Таким був кривавий спадок Першої Світової, який, зрештою, призвів до Другої Світової війни. Хтозна, чи не будуть історики майбутнього, якщо людство взагалі виживе, писати коли-небудь про нову світову війну, яка затьмарить своїми розмірами перші дві?
Читайте також: Якби війни не було, наші політики вигадали б її