Якби ми жили на якійсь зовсім іншій планеті, в ідеальній країні в оточенні ідеальних сусідів, де ніколи б не існувало жодних приводів воювати, наші політики все одно зобов'язані війну вигадати. Бо з нею просто простіше і краще. Нею дуже зручно і тепер уже звично прикривати будь-що. Те, що є справді. Те, що може бути. Те, чого немає і ніколи не було. І те, що просто неможливо саме по собі.
Читайте також: Син екс-заступника міністра енергетики з бойовиками продавав вугілля з окупованого Донбасу у Польщу
В усій людській природі і людському бутті неймовірно важко згадати ще більшу ницість, ніж апелювання війною і смертями заради досягнення своїх власних практичних інтересів. Заради змагань між собою. І саме це вже майже чотири роки є улюбленим заняттям майже усього сьогоднішнього українського політикуму.
Люди, переважна більшість з яких насправді ніколи не бачили війни, але щодня апелюють нею, не хочуть щоб вона закінчувалась. Вони не хочуть не вигравати її, не капітулювати. Їх цілком влаштовує сьогоднішня ситуація. Така, як є. Щоб кожного тижня на фронті вбивали по декілька українських солдатів. Не більше. Але й не менше. Щоб в межах країни увесь час існувало опудало для одного і для пересічного громадянина.
Квола, але постійна й безкінечна війна – найкращий друг, соратник і союзник усіх наших політиків. Тих, кому ніколи раніше без війни не жилося настільки добре і легко, як з нею. Тих, кому раніше не давалося все настільки легко, просто і прямолінійно.
Тому за нинішнім логічним перебігом подій ця війна має тривати вічно.
Читайте також: Бойовики "засліплюють" камери місії ОБСЄ