На рубежі з війною: в українському Нью-Йорку відбувся перший літературний фестиваль

"Через 10 метрів – з'їзд у напрямку Донецька", – сказав бездушний голос навігатора. Автобус минав міста, села, часто занедбані будинки, блок-пости й немолочені чорні соняшники. Фінал подорожі – Нью-Йорк, про який активно заговорили у липні 2021 року.

До теми Іноді українського прапора мало, щоб всі чітко розуміли, чия це земля, – письменник Чупа

На ландшафтах не видно териконів, з якими традиційно асоціюється цей регіон. Видніються лише градирні – вежі для охолодження води.

Довідка. Селище міського типу Нью-Йорк на Донеччині виникло у XIX столітті. Його заснували німці-меноніти – представники християнського протестантського руху. У 1951 році радянська влада перейменувала населений пункт на Новгородське. Історичну назву містечко повернуло лише у липні 2021 року.

Говорити про правдиві назви й імена

В автобусі "Львів - Нью-Йорк" пластуни з Краматорська співають пісні "Пікардійської терції". Як з'ясувалося, "Пласт" існує там з 1997 року.

Всі прямували до Нью-Йорка, де українські письменники, журналісти та музиканти говорили з місцевими мешканцями про справжню історію, яку у нас вкрали. Про справжні імена, які забрав Радянський Союз.

Обабіч дверей нью-йоркського будинку культури банери фестивалю. Навпроти – парк і фонтан, алея письменників. У фоє грають скрипальки камерного оркестру "Віола".

Скрипальки відкрили фестиваль / Фото 24 каналу

Створити фестиваль вирішила письменниця зі Львова Вікторія Амеліна. Саме вона стала благодійницею та головною організаторкою події. Вікторія зустрічає усіх і запрошує на кавування від ветеранського хабу "Поруч".

Вікторія Амеліна створила Нью-Йоркський літературний фестиваль / Фото Донецька ОДА

До лінії розмежування надзвичайно близько. Однак Вікторія розповіла, що ніколи не почувалася в більшій безпеці, ніж у Нью-Йорку на Донеччині, адже довкола – свої.

Тут ті, хто живе поруч з війною, але не зневірився і прийшов слухати українську та світову поезію. Ті, хто ніколи не доїжджав навіть до Полтави, але раптом ризикнув поїхати до Нью-Йорка на Донеччині. Ті, хто домігся того, щоби Нью-Йорк знову називався Нью-Йорком, а не "смт Новгородскоє",
– пояснила письменниця.

"Знаєте, на світі немає абсолютно безпечних місць – це лише ілюзія, яку ми, люди, часом плекаємо. Просто є місця, де тебе в разі чого прикриють або пробачать. Це й називається дім. У цьому сенсі, в Нью-Йорку – я вдома. В обох Нью-Йорках", – додала вона.

Не Донбас

Розпочали фестиваль з лекції про історію Донеччини історикині та письменниці з Донецька Олени Стяжкіної. За її словами, регіон несправедливо асоціюють лише з корисними копалинами й виробництвом.

Читайте також Називати себе Донбасом – дуже небезпечна історія, – історикиня Стяжкіна

"Ми не маємо називати себе Донбасом. Ми не маємо дозволяти іншим так називати себе. Це дуже небезпечна історія. Це дуже неправдива історія. Це історія про корисні копалини, а не людей і регіон", – наголосила Стяжкіна.

Фестиваль відбувся 2 –3 жовтня / Фото 24 каналу

Вона пояснила, що, наприклад, Краматорськ не є містом шахтарів, а Костянтинівка – це місто, де роблять скло, Нью-Йорк – фенольне містечко.

"Війна у нас йде в Україні скрізь. Регіони, які постраждали, – це Донеччина й Луганщина. Вони відрізняються між собою. Це різні історії й заслуговуємо на те, щоб їх бачили", – сказала історикиня.

Наступними в програмі були поетичні марафони, розмови про локальні медіа, про літературу та війну. Про пам'ять говорила й Сталіна Чубенко – мама 16-річного Степана Чубенка з Краматорська, якого розстріляли окупанти.

Учасники НЛФ-2021 / Фото 24 каналу

Загалом участь у заходах взяли такі учасники: Галина Крук, Тамара Горіха Зерня, Вікторія Амеліна, Світлана Поваляєва, Олена Стяжкіна, Тетяна Пилипець, Ольга Герасим'юк, Руслан Горовий, Галина Вдовиченко, Олена Гусейнова, Олексій Чупа, Сашко Дерманський, Сергій Гридін, Ольга Поворозник та інші.

Нью-Йоркські випускники отримають освітню мандрівку

Одинадцятикласники Нью-Йорка чекали вечора, адже саме тоді оголосили переможців конкурсу есеїв, у якому вони брали участь. Організатори визначили 5 переможців та 2 лауреатів спецномінацій. Вони плакали, сміялися, обіймалися і фотографувалися з подарунками. Проте головною винагородою для них стане освітня мандрівка до Києва та Львова.

Учасники та переможці конкурсу есеїв / Фото 24 каналу

Письменниця Галина Вдовиченко розповіла, як діти реагували на перемогу. Зазначила, що не чекала на таку реакцію від них.

Одна з переможниць конкурсу есеїв сказала фразу, яка мене вразила: "Я не могла повірити, що ви приїдете". Вона не могла повірити, що це дійсно відбудеться в такому форматі,
– розповіла Вдовиченко.

Письменниця додала, що для учасників конкурсу – це потужний поштовх, щоб повірити у свої можливості. Кілька місяців тому здавалося, що нереально створити фестиваль, але все вийшло.

"Це приклад для кожної людини, особливо молодої, що вона теж може. Тільки потрібно повірити в себе. Написала чи написав есе й він переміг, його відзначили, про нього так гарно відгукуються. Я тільки уявляю, що це означає для старшокласника, для людини, яка тільки починає свій шлях", – додала письменниця.

Для дітей приготували окрему програму / Фото 24 каналу

Окремо підготували програму для наймолодших. Галина Вдовиченко зазначила, що з ними легко, оскільки діти розкуті й щирі. Вони слухали історії від письменників, малювали та гралися.

Завершили програму 2 жовтня виступами гуртів "Очеретяний кіт" та Colors trio.

Гурт "Очеретяний кіт" / Фото 24 каналу

"Каже, що обстріли щодня"

У неділю, 3 жовтня, фестиваль розпочався з фортепіанних імпровізацій та кави. На першій лекції Любов Пилипенко, Павло Кириленко, Юлія Костюніна, Василь Чинчик, Ольга Герасим'юк, Олена Стяжкіна та Сергій Жадан говорили про Донеччину та Нью-Йорк у світовому контексті.

Одна з місцевих мешканок гуляє біля будинку культури, представляється Вірою Миколаївною. Вона розповіла, що місто хороше, однак все було краще, коли працював фенольний завод.

Дім культури "Фенольний" / Фото 24 каналу

"Після перейменування нічого не змінилося. Дороги дуже погані. Дитину в дитячий садочок вести – дорога дуже погана. Я стара, спіткаюсь. От чого б не зробити хорошу дорогу, хоча дуже багато людей ходять цією дорогою. Все місто. Добре було б звернути на це увагу. Хоч ми тепер і Нью-Йорк, але толкових змін не бачу", – російською розповіла жінка.

"Вода у нас часто тільки погодинно буває. Вона смердить. Пити неможливо. Я її кип'ячу", – додала жінка.

За її словами, вулицю Стаханівську, що на околиці Нью-Йорка, постійно обстрілюють.

У мене сусідка їздить туди. Там собака в неї, садок і город. Каже, що обстріли щодня. Хто живе там, то їм дуже важко морально. Не знають, чи ховатися у підвал, чи ще кудись бігти. Засипає будинки. А так ми тут в центрі живемо. До нас, Слава Богу, не доходить. У нас все добре,
– сказала мешканка Нью-Йорка.

Віра Миколаївна зазначила, що щаслива, бо тут є фестиваль. Її селищу такого не вистачало.

"Мені дуже подобається. Частіше б таке. Раніше був день міста. Як добре було. Й концерти, виступи – різноманіття. Зараз люди від цього всього відвикли. Вони сидять вдома. Зіграв роль й карантин", – пояснила жінка.

Який Нью-Йорк сьогодні

Продовжувалися читання та розмови. Військові приготували куліш та пригощали всіх охочих перед будинком культури. 

Військові пригощали кулішем / Фото 24 каналу

Христина Шевченко з громадської організації "Ініціативна молодь українського Нью-Йорка" зібрала всіх охочих, щоб показати, яким є селище зараз, який вигляд мають його вулиці, та розповісти про історію.

Христина Шевченко / Фото 24 каналу

Минули повз споруди, які ще в XIX столітті збудували засновники німці-меноніти. Нью-Йорк відомий саме через виробництво фенолу. У повітрі – запах саме цієї сполуки. Він схожий на бензин.

По дорозі до фенольного заводу минули залізничну станцію містечка – "Фенольна". До слова, вона остання тут, куди ще їздять потяги. Далі – сіра зона й окупанти.

Залізниця Нью-Йорка / Фото 24 каналу

Станція "Фенольна" / Фото 24 каналу

На фасаді заводу – мозаїка "Пам'ятаємо минуле, рухаємось в майбутнє". Про фенольний завод розповів його працівник Дмитро. Зазначив, що 3 покоління його сім'ї пов'язали життя саме з цим фенольним заводом. За його словами, тут працюють приблизно 400 людей, а загалом підприємство функціонує на 40% від своєї потужності, тому воно збиткове. Експортують продукцію до Польщі, Об'єднаних Арабських Еміратів, Китаю, Франції.

Дмитро працює на фенольному заводі / Фото 24 каналу

Мозаїка на фасаді заводу / Фото 24 каналу

Перед заводом заправка з написом Нью-Йорк. Сюди приїжджали й приїжджають фотографуватися. Цікаво, що вона з'явилася ще в 1990 роках.

Виходимо на міст, розфарбований у синьо-жовті кольори. Христина сказала, що барв йому надали саме українські військові.

Заправка з'явилася ще у 1990 роках / Фото 24 каналу

Підходимо до вулиці Садової. Як зазначила Христина, колись Гардерштрасе. На її початку відреставрований будинок початку ХХ століття. Тут облаштували історико-культурний центр Нью-Йорка. Всередині є старі карти міста. Збереглася й оригінальна стара черепиця з написами, що засвідчують місто, де її виготовили, – Нью-Йорк.

Історико-культурний центр Нью-Йорка / Фото 24 каналу

Сіра зона, Горлівка й терикони

По дорозі зустрічаємо місцевого мешканця. Чоловік показав місце, де нещодавно окупанти скинули міни. На Садовій зруйновані будинки. Ми звернули стежкою, яка круто підіймається вгору. Вона поросла травою і чагарниками.

До 2014 року у місцевих одинадцятикласників теж була традиція ходити сюди після випускного й дивитися на краєвид Горлівки та схід сонця, як символ надії у майбутньому дні. Ми піднялись на пагорб. Тут видно сіру зону, терикони й багатоповерхові будинки тимчасово окупованої Горлівки.

Краєвид на Нью-Йорк та окуповану Горлівку / Фото 24 каналу

Панорама Нью-Йорка тривожна. Підприємства, інфраструктура, старі архітектурні пам'ятки виринають із зелені.

Трішки вище – старий німецький цвинтар. Христина Шевченко зазначила, що його навіть немає на картах. Однак місцеві приходять сюди прибирати. Один пам'ятник навіть вдалося відреставрувати.

Чи буде фестиваль у 2022 році

Повертаємось до дому культури на фінальні події фестивалю. Завершили 3 жовтня виступи Сергія Жадана та Марка Токаря, гурту "Лінія Маннергейма". Однак останньою піснею, яка пролунала у залі, був гімн України.

Сергій Жадан та Марк Токар / Фото 24 каналу

Виступ гурту "Лінія Маннергейма" / Фото 24 каналу

Співорганізаторка Нью-Йоркського літературного фестивалю Олександра Папіна розповіла, що фестиваль планують провести й у 2022 році.

Зверніть увагу Можемо повернути Донецьк і Горлівку, але не своє життя, – організаторка фестивалю у Нью-Йорку

"Такі події зроблять це містечко видимим. Видимим для всієї України чи навіть для світу. Це дає можливість потім, коли люди дізнаються, більше говорити про проблеми, які тут є. І проблеми, які й стосуються війни", – зазначила організаторка.

Закриття фестивалю / Фото 24 каналу

Вікторія Амеліна зізналася, що вона щаслива після фестивалю.

"Я пояснюю ньюйоркцям так: "Канни – теж невелике містечко, великим робить його фестиваль. Я хочу, аби ідея НЛФ жила, аби її передавали з рук в руки, як вифлеємський вогонь на Великдень. Чи буде НЛФ-2022? Так, буде. Чи треба тут щось додавати? Я вже продумую програму і логістику", – підсумувала письменниця.