Самокати у місті: чому з ними багато проблем та чи чекати окремих законів

Ускладнює ситуацію й те, що інфраструктура українських міст зовсім не пристосована для такого виду транспорту, а у законодавстві взагалі не визначений правовий статус електросамокатів. Розповідаємо про те, в чому полягає проблема з електросамокатами в Україні та як її можна вирішити.

Читайте також Транспорт є, а правил немає: коли в Україні нарешті врегулюють рух електросамокатів

Як хочуть змінити законодавство

Скандалів навколо електросамокатів стає все більше. Наприклад, серйозного розголосу набув нещодавній конфлікт між відомим телеведучим Романом Вінтонівим, відомим як Майкл Щур та хлопцем на самокаті. Журналіст і водій самоката не дійшли згоди, хто кого мав пропустити на пішохідному переході через що і з'ясовували стосунки.

Також черговий випадок травмування під час катання на орендованому самокаті відомої компанії Bolt трапився ввечері 9 червня біля Маріїнського парку. Жителька Києва Аліса Поліщук постраждала через несправність гальм транспортного засобу. 

Влітку в містах стає дедалі більше електросамокатів, моноколес, сегвеїв та інших різновидів легкого персонального транспорту (ЛПТ). Також час локдауну та повного закриття громадського транспорту люди активніше почали користуватися самокатами, адже це дозволяло швидко дістатися до потрібної точки. Але попри популярність, ні інфраструктура, ні законодавство досі не змогли пристосуватися.

За чинним законодавством, електросамокати не є транспортом, а їх користувачі — не є учасниками дорожнього руху. По факту, зараз всі, хто користується ЛПТ, знаходяться поза правовим полем, адже у законодавстві не прописані їхні правила та права У Верховній Раді лежить законопроєкт № 3023 про легалізацію таких видів транспорту, поки що його ухвалили в першому читанні, а зараз документ допрацьовують у транспортному комітеті.

У законопроєкт №3023 хочуть виокремити нову категорію учасників дорожнього руху – користувачі персонального легкого електротранспорту та простір для їхнього руху. Згідно з ним, легкий персональний транспорт ‒ це транспортні засоби, які використовуються для перевезення людини та мають вагу до 50 кг.

Окрім самокатів, як електричних, так і звичайних, до ЛПТ зараховують понад 12 найменувань гаджетів: зокрема сегвеї, моноколеса, ролики та електроролики, гіроскутери, гіроборди і т.д.

Самокати досі знаходяться поза законом / Фото Pixabay

У документі сказано, що водіям таких транспортних засобів нададуть право їздити велосипедними доріжками або краєм проїзної частини дороги, вулиці чи узбіччям. Також пропонують заборонити користувачам легкого персонального транспорту перевозити пасажирів, користуватися мобільним телефоном, тримаючи його в руці, та керувати ЛПТ у стані алкогольного, наркотичного або іншого сп’яніння.

Але у законопроєкті не встановили мінімальний вік, з якого можна користуватися ЛПТ, а також не вказали максимально дозволену швидкість.

Як за кордоном

Богдан Лепявко, голова U-Cycle, ГО "Асоціація велосипедистів Києва", розповідає, що у багатьох країнах вже запровадили відповідні нормативи для того, аби врегулювати рух ЛПТ. Також у багатьох країнах незалежно від форми державного устрою частина регуляції відбувається на рівні міст. У деяких країнах (США, Колумбія) це відбувається через брак національних норм. У інших (Іспанія, Велика Британія, Нова Зеландія) національне законодавство передбачає передачу певних рішень на місцевий рівень. Це зумовлено підходом до мікромобільності як до частини міської транспортної системи, а отже містам надаються можливості більш гнучкого регулювання використання мікромобільності.

Майже у всіх розглянутих країнах (Франція, Німеччина, Велика Британія, Іспанія, Польща, Австрія і т.д.) присутнє визначення засобів мікромобільності, що містить обмеження максимальної конструктивної швидкості руху пристрою, зазвичай це 20 або 25 км/год. Верхня межа потужності при цьому коливається від 250 Вт (Швеція) до 1 кВт (Естонія). У деяких країнах є виняток для самобалансувальних пристроїв, найвища межа для них існує у Німеччині (1400 Вт). Допустимі межі маси коливаються між 45 та 55 кілограмами,
– каже експерт.

Окрім цього практично у всіх країнах заборонено використання пристроїв у стані алкогольного та наркотичного сп’яніння, а також використання електронних пристроїв та навушників під час руху. У деяких країнах та містах існують додаткові практики для унеможливлення керування у стані сп’яніння – наприклад, прокатні самокати у вечірній час доби «вимикаються» в районах міст, де знаходиться багато барів та ресторанів.

Також у розглянутих країнах та містах заборонено рух тротуаром через небезпеку для пішоходів. У країнах, де це дозволено, швидкість руху тротуаром має бути близькою до швидкості пішоходів і складати 5-8 км/год. Найвища швидкість тротуаром з розглянутих прикладів помічена у Барселоні – дозволено 10 км/год, але з умовою сповільнення при наближенні до пішоходів,
– пояснив Лепявко.

А мінімальний вік користувачів складає від 12 до 18 років. У країнах, де ця межа нижча, присутні додаткові умови: супровід дорослих або ж наявність спеціального дитячого посвідчення (аналогічно до практик використання велосипедів у цих країнах).

Для нормального функціонування самокатів потрібно розвивати інфраструктуру / Фото Pixabay

Як в Україні вирішити проблеми з самокатами

Олександр Хмелевський, кандидат економічних наук, незалежний експерт, каже, що головна проблема полягає в тому, що їздять на самокатах по тротуарах, що перешкоджає руху пішоходів. Є випадки наїздів та травмувань. Підприємства, які пропонують самокати в оренду, часто не стежать за їх технічним станом, не проводять необхідний ремонт.

Це призводить до травм, як пішоходів, так і тих хто катається на самокатах. Влада повинна вжити заходів та встановити правила використання нового виду транспортних засобів. Потрібно виділити окремі доріжки для велосипедів та самокатів, щоб вони не заважали пішоходам. Також потрібно зобов'язати компанії, які здають самокати в оренду підтримувати їх належний технічний стан,
– каже Хмелевський.

Богдан Лепявко пропонує ввести додаткову категоризацію цих пристроїв – електросамокати, який можна визначити як двоколісний транспортний засіб з наявністю керма та кермового колеса, та самобалансувальні пристрої (куди входять гіроборди, моноколеса, сеґвеї тощо).

Пропонується ввести граничні параметри для попадання транспортних засобів у категорію мікромобільності за швидкістю, потужністю, масою. Максимальну конструктивну швидкість таких пристроїв визначити на рівні 25 км/год, зважаючи на їх можливе використання на велосипедній інфраструктурі, в парках та пішохідних зонах,
– каже Лепявко.

Також пропонується заборонити рух тротуаром, або ж обмежити там швидкість до 10 км/год. А от на місцевому рівні потрібно створити зв’язну та безпечну велосипедну інфраструктуру. Стабільне виділення фінансування (можливо, передбачити у бюджеті певний відсоток на це), створення безбар’єрного простору, виділення окремої посади або ж відділу у структурі виконавчих органів місцевої влади, метою б яких став розвиток велосипедної інфраструктури та підвищення безбар’єрності.