Сезон збору ягід - у повному розпалі
На Волині чиновники контролюють збір лісових дарів. Торік завдяки цьому промислу сільські скарбниці поповнилася додатковими майже 4 мільйонами гривень.
Це удвічі більше в порівнянні з 2009-им. Пані Мирослава у лісі ще здосвіта. Аби назбирати невеликий кошик знадобиться кілька годин. Перші ягоди думає з’їсти сама. А вже наступні збори, можливо, понесе на базар, звісно, якщо затрачені сили будуть того варті.
"На ринку приймальні приймають по 15 гривень за кілограм - це дуже мало. Я на ринку бачила по-всякому - банка літрова і 15, і 13 була", - каже ковельчанка Мирослава Чернова.
Такі заготівельники контролерів можуть зацікавити хіба що в контексті збереження ягідників. Адже за виривання кущів і користування гребінками накладається штраф. Більшу увагу привертають крупні заготівельники, які експортують лісові дари. Відповідно до встановлених цього року лімітів загальна кількість експортованих ягід різних видів не повинна перевищувати 5400 тонн, грибів - 740 тонн. Торік з області експортували 2 тисячі 700 тонн чорниці, а 2008 року цей показник був майже в 13 разів нижчий.
"Цього року ми ставимо завдання мінімум 6 мільйонів гривень. Це не районні бюджети, і не обласний бюджет, і не державний бюджет. Це гроші, які йдуть строго у сільський бюджет", - каже голова Волинської держадміністрації Борис Клімчук.
Та навіть ліміти не в змозі зберегти ягоди й гриби для свого споживача. Волинянам вони доступні хіба що в сезон збору. Продукції з місцевих чорниць, суниць, ожини чи малини в наших супермаркетах не знайти.
"Не існує проблеми виготовити консервну продукцію, не існує проблеми заготовити дикорослі гриби та ягоди, а існує проблема їх збути. У лісовому господарстві кінцева продукція є натуральна без усяких консервантів. Вона є дорожчою. І є проблема, що українські супермаркети не завжди хочуть брати у виробника цю консервну продукцію, тому що є певний ризик її реалізації", - каже облуправління лісомисливського господарства Сергій Шеремета.
До запровадження такого контролю спонукало те, що підприємці неабияк наживались на лісових багатствах. У збирачів вони скуповували дари лісу за мізер, при тому не сплачуючи за них податки, а самі за максимально вигідною ціною збували ягоди й гриби за кордон.