Смерть Навального матиме для Путіна захмарну ціну

Чотири варіанти дій

На новину про смерть Навального відреагували лідери демократичних країн, а також керівництво Євросоюзу.

Актуально Спершу Пригожин, потім – Навальний: яку ставку зробив Путін

Це означає, що в очах Заходу Навальний має величезну ціну. Захід заднім числом продовжував сподіватися, що започаткований Навальним громадський рух рано чи пізно може стати успішним у боротьбі проти режиму Владіміра Путіна.

Тепер українській дипломатії слід пояснити Заходу, що має бути зроблена свідома геополітична ставка на руйнування путінського режиму, а не на запобігання майбутнім актам його агресії. А оскільки останній найбільший опозиціонер у Росії вже мертвий, лідерство у руйнуванні путінізму має взяти на себе Захід.

Далі можливі кілька варіантів. По-перше, західні столиці можуть залучити в гру Юлію Навальну, дружину російського опозиціонера, і допомогти їй сформувати амбіції, імідж та програму дій як лідерки російської альтернативи. Тобто зробити те саме, що вони зробили зі Світланою Тихановською, лідеркою білоруської опозиції. Навальна вже виступила із сильною антипутінською заявою на Мюнхенській конференції з безпеки. Україна могла б допомогти Навальній вибудувати політичні зв'язки з Російським добровольчим корпусом, що у складі Збройних Сил України веде війну проти путінських військ.

По-друге, смерть Навального – це аргумент для додаткового санкційного тиску на Москву з огляду на те, що тепер потрібно не лише зупинити війну Росії проти України, а й допомогти Росії припинити існувати в її нинішньому вигляді. Найважчою санкцією могло б бути повне ембарго на міжнародну торгівлю російськими товарами, насамперед енергетичною сировиною, яку Росія досі продає таким великим клієнтам, як компанії у Китаї, Індії, Туреччині, Бразилії.

По-третє, Україна може зробити запит на додаткове постачання озброєнь. Захід тепер має всі геополітичні причини піти на ескалацію й надати для потреб ЗСУ ті види зброї, які дозволять наносити більш потужні удари проти Росії, зокрема, по військових та інфраструктурних об'єктах на її суверенній території.

По-четверте, слід зважати й на реакцію всередині російського суспільства, де Навальний був вкрай популярною фігурою. Підтримувала його меншість росіян, але знали його практично всі. Тепер у росіян, які так чи інакше пов'язували з діяльністю Навального свої надії на політичні зміни, виникає вакуум сподівань. Україна повинна показати цим росіянам, що їм варто сподіватися саме на ЗСУ, які можуть завдати поразки Путіну. Слід посилити у Росії настрої не лише якнайскоріше припинити війну, але припинити її шляхом поразки путінської системи влади.

Путін показав Заходу, що він нікого не боїться

Ми добре пам'ятаємо фразу Навального про Крим, де він не захотів визнавати півострів українським, однак будьмо прагматиками. Наразі особисті погляди Навального вже є справою минулого, а от його смерть слід використати в наших тактико-політичних маневрах на міжнародній сцені. Нашим міжнародним гаслом має стати тепер: "Путінізм має бути зруйнований".

Ще до великої війни я мав інтерв'ю з Майклом Макфолом, колишнім послом США у Росії, і спитав його, чому американські санкції за російські дії проти України у 2014 – 2015 роках були достатньо слабкими. Макфол відповів: "У нас немає мети зруйнувати Росію – ми просто хочемо її покарати". Логіка антиросійських санкцій 2022 – 2023 років залишалася дещо схожою. Покарання було значно більшим, однак про руйнування путінізму все одно не йшлося. Тепер саме це має бути спільною метою демократичних країн Заходу.

Зауважте Протистояння Росії та США виходить на новий рівень – у космос

Ми вже можемо пересвідчитися в зміні західної риторики з російського питання. Німецький канцлер Олаф Шольц так прокоментував смерть Навального: "Ця жахлива новина ще раз показує, як Росія змінилася та який режим при владі в Москві".

Ключове слово "змінилася". Ми можемо довго сперечатися про те, що за Путіна Росія майже завжди такою і була, але мовиться наразі не про це. В очах західних політиків Росія тепер визнана як щось іще більш агресивне та геополітично небезпечне, ніж та Росія, чиї танки почали перетинати українські кордони в ранні години 24 лютого 2022 року. Путін через смерть Навального допоміг Росії зробити ще один крок в напрямку прірви – і це досить суттєвий крок.

На користь реалістичності сценарію знищення путінізму говорить і та обставина, що НАТО цього року витратить аж 380 мільярдів доларів на посилення своєї військової спроможності. У 2014 році ця сума була значно меншою – 230 мільярдів доларів. Таке потужне посилення спроможностей НАТО вочевидь передбачатиме і здатність блоку нейтралізувати аргумент "останньої надії", який є в арсеналі Путіна – це ядерне озброєння.

Щойно Захід перестане боятися путінських ядерних ракет – кремлівський диктатор більше не матиме чим лякати цілий світ. Він не матиме аргументів для формулювання ультиматумів та реальних можливостей тримати мільйони людей – в Україні, Грузії, Білорусі, Молдові та самій Росії – заручниками свого тоталітарного режиму.

Російська пропаганда випустила у світ повідомлення про смерть Навального в день активної роботи Мюнхенської безпекової конференції. Мовою путінського цинізму це означає: "А вас там на Заході ще турбує доля таких персонажів, як оцей Навальний? Ви ще здатні якось на це реагувати чи всі ваші ідеї щодо санкцій вичерпалися і ви вчергове висловите занепокоєння?".

Підсовуючи Заходу "сакральну жертву" у вигляді новини про смерть Навального, Путін демонструє, що він ніби як не має жодного страху ні перед Америкою, ні перед Євросоюзом, ні перед НАТО. Він живе з думкою, що все найгірше для Росії в плані тиску та економічних санкцій вже позаду – надалі ж ситуація розгортатиметься в його інтересах.

Смерть Навального може змінити траєкторію протистояння з Росією

На Заході це розуміють і тепер мають всі причини змінити власну стратегію з російського напрямку. Ми вже бачимо сліди цих змін.

• Нещодавнє оновлення стратегічної оборонної доктрини Норвегії включає розуміння Росії як набагато більшого джерела ризиків та загроз.
• У Фінляндії громадяни та громадянки проголосували за Алекса Стубба як нового президента винятково з тієї причини, що в нього найпослідовніша антиросійська позиція з усього спектру фінських політиків.
• Та й нещодавня стаття Вільяма Бернса, очільника ЦРУ, у виданні Foreign Affairs говорить про Росію як про один пункт з дуже короткого списку геополітичних загроз. Настільки короткого, що крім Росії там знайшлося місце лише Китаю.

Якийсь час із початку вторгнення російської армії в Україну, коли почали відбуватися воєнні злочини, Захід був поглинутий емоціями типу: "Боже, ми й подумати не могли, що Путін здатен на такі жахіття". Але цей період минув. А смерть Навального є чітким означенням переходу до нового періоду, де у Заходу є всі причини знищити путінський режим і практично немає причин відмовлятися від цієї ідеї.

Читайте також Путін і Трамп зізналися один одному у коханні на День святого Валентина

Втім, якщо ми хочемо бути реалістами, то маємо розуміти, що такі стратегії є частиною довготривалого планування західних урядів та політиків. Захід відмовився від швидких рішень після невдач українського контрнаступу у 2023 році та після того, як Росія продемонструвала своє вміння оминати санкції, зокрема, у справі продажу нафти понад встановлене обмеження у 60 доларів за барель.

Хвиля за хвилею, Захід нарощуватиме тиск на Росію. Так, він все ще берегтиме власні ресурси, все ще триматиме в голові арифметику ескалації/деескалації, але діятиме, доки не досягне результату. Україна вже є частиною цієї політики і найпершим природним союзником західної демократичної коаліції в місії знищення режиму Путіна. Ця роль зростатиме пропорційно до того, наскільки ефективною буде наша дипломатія у своїх майбутніх діях.

Вочевидь, Захід хоче залишатися непередбачуваним для Росії – лише непередбачуваність здатна забезпечити критичну перевагу над супротивником. Навіть якщо реакція на смерть Навального у вигляді нових санкцій чи висилання російських дипломатів не буде миттєвою – вона все одно буде. Якщо навіть смерть російського юриста Сергія Магнітського, який викривав корупцію путінської системи, викликала досить потужні санкції – то що вже казати про Навального, адже це значно вагоміша фігура.

Хочеться думати, що смерть Навального стане тим тактичним фактором, який змінить траєкторію нашого протистояння з Росією в потрібний для нас напрямок. Сьогодні, коли вже навіть чергова атака російських дронів зазвичай не потрапляє на шпальти великих міжнародних видань, саме й потрібен додатковий фактор, аби дещо оживити глобальні антиросійські настрої.

До теми Процвітає чи занепадає: що відбувається з російською економікою

Якщо припустити, що в Кремлі нині є не самі лише ідіоти, а й певна кількість людей, здатна мислити аналітично, то і їм буде зрозуміло, що смерть Навального має свою ціну, ця ціна висока і може зачепити особисто їх, якщо всі їхні політичні розрахунки базуються на силі путінської системи. Навіть у ФСБ завжди жили дуже різні настрої до лінії Кремля – то що вже казати про політичний клас.

Роблячи з Навального "сакральну жертву", Путін власноруч переносить себе зі списку міжнародних агресорів у список геополітичних терористів. Різниця тут суттєва: якщо агресора зупиняють і роблять все можливе, аби він перестав бути агресивним, то терорист вважається невиправним злом, яке заважає всім жити. З цього виникає логічний висновок: світ був би набагато кращим, якби цього зла не існувало.