Ставлення майбутнього президента США до України буде залежати тільки від українців

9 листопада 2016, 08:15

Джерело:

Українці мають з повагою – і спокійно – ставитись до будь-яких результатів виборів у США. Як, зрештою, результатів виборів і в Молдові наступних вихідних, чи у будь-якій іншій країні світу, де є хоча б формальні – чи справжні – демократичні процедури обрання лідера країни. І боронь Боже нам займати якусь сторону у внутрішньополітичних розкладах інших держав.

Вже ж маємо приклади. Чого вартує хоча би ляп українського посла в Польщі минулого року, який наговорив щось там на підтримку кандидата Коморовського, але виграв кандидат Дуда. І проблеми виникли не лише у недолугого посла, а, насамперед, у держави Україна у її стосунках з цим стратегічним партнером.

Хто би не виграв на виборах у США – це не означатиме нічого особливого для України. Нічого особливо поганого, як і нічого особливо доброго. Тому що позиція цієї країни щодо і РФ, і України визначена і вона базується на національних інтересах (американських національних інтересах) і широкому консенсусі гравців, залучених до процесу прийняття зовнішньополітичних рішень. А про те, що існує величезна різниця між передвиборчою риторикою кандидатів і їх діями після перемоги на виборах – чи ж українцям про це не знати?

Якщо Україна робитиме реформи і ставатиме історією успіху, з нею хотітимуть дружити і демократи, і республіканці.

Якщо ж ми далі підтверджуватимемо існуючий серед американских політиків стереотип про Україну як країну, яка "never fails to fail" (ред. – ніколи не втратить шанс щось зіпсувати), залишатимемось уособленням країни з корупцією, олігархами і низькою інституційною спроможністю, то остаточно перетворимось на "toxic asset" (ред. – "токсичні активи"), від якого пробуватиме відкараскатись будь-який новий президент – чи то буде він, чи вона.

Тому давайте турбуватись не про американців і їх вибори, а про нас самих. І не забувати – навіть якщо нам не дуже приємний чийсь вибір – це не наш, а їх вибір, і його треба поважати. Так само, як ми хочемо, щоб поважали наш.

Мова, до речі, не лише про вибори у далеких США. Поряд з нами не менш важлива країна – Молдова. Там політик – не президент, а лише політик, який знахордиться у передвиборчому процесі, щось наговорив про Крим, а ми вже посла відкликаємо. Який абсурд...

А що ми будемо робити, якщо він виграє? На чотири чи п'ять років заморозимо відносини? Розумні країни, мудрі міністри, далекоглядні посли грають на випередження, працюють з кандидатами за декілька років до виборів, а далі мовчки спостерігають і вибудовують відносини після їх перемоги – а не створюють для своєї країни зайву проблему, яку потім роками вирішують.

Читайте також: Набрати найбільше голосів і програти: доступно про особливості президентських виборів у США