Страх – не мотивація в освіті: як уникнути його та вчитись ефективно
Мотивація буває двох типів: батіг та пряник. У першому випадку людина вчиться чи працює в умовах суворої дисципліни та прагне досягти результатів, аби уникнути покарання: догани від керівника, низької оцінки від викладача. У другому – навпаки, людина тягнеться до винагороди: це може бути похвала, грошова премія або навіть просто задоволення від своєї діяльності.
Давайте розберемося, як відчуття страху впливає на навчання, чому освіта має бути не покаранням, а натхненням, та як побудувати правильну мотивацію для вивчення англійської.
Рекомендуємо! Чи встигає Україна на поїзд англійської мови?
Залякування не дає рухатись вперед
У вересні американська акторка та співачка Періс Хілтон опублікувала на YouTube документальний фільм про своє життя. Вона відверто розказала, як протягом року навчалася в школі-інтернаті Provo Canyon School в Юті. Там майбутню зірку намагались дисциплінувати за допомогою знущань та принижень.
В якості покарання мене зачиняли в ізоляторі, іноді по 20 годин на день. У мене були напади паніки, я плакала кожного дня і була дуже нещасна. Відчувала себе в'язнем та ненавиділа життя,
– згадує спадкоємиця найбільшої у світі мережі готелів.
Цей досвід не пройшов безслідно: Періс вже 20 років страждає від тривоги й розладів особистості.
Фільм Хілтон актуалізував тему доречності використання подібних методів виховання. Звичайно, у більшості сучасних шкіл вчителі не закривають учнів у "камерах", проте в суспільстві не вважається чимось неприйнятним вдаватися до покарань на кшталт низьких оцінок.
"Страх присутній у багатьох навчальних закладах, тому що це дешевий спосіб забезпечити дотримання формальних вимог, – пояснює американський підприємець та письменник Сет Годін. – Вчителі кажуть: "Зробіть це, інакше з вами трапиться щось погане".
Проте страх вбиває мрії. Він заганяє людей в анабіоз, паралізує і не дає рухатися вперед".
На його думку, травматичний досвід у школі має наслідки й в дорослому житті. Відчуття страху запам'ятовується і люди сумніваються кожного разу, коли з'являється можливість навчитися чомусь новому. Це буквально заважає їм жити, бо таким чином вони не наважуються на зміни.
Страх корисний лише у короткостроковій перспективі
Психологи з Університету Британської Колумбії з'ясували, що люди швидше розв'язують проблеми, котрі завдають їм сильний дискомфорт. Страх перед завданням може викликати такий стрес, що людина не буде прокрастинувати, а намагатиметься зробити все якомога швидше. Наприклад, це може "спрацювати" при підготовці до екзамену.
Проте постійний страх може стати джерелом стресу і вчинити серйозний негативний вплив на здоров'я людини.
Якщо учень відчуває постійний стрес в процесі навчання, він може захворіти. Відомий ряд психосоматичних хвороб, таких як головний біль, нудота, втрата апетиту, хронічна втома і багато інших. До того ж занадто велика кількість гормонів стресу блокує сприйнятливість мозку,
– пояснює психолог Олена Комаровська.
За її словами, якщо учень відчуває сильне почуття страху на заняттях, наприклад, з математики, то воно постійно буде з'являтися у нього при згадці цього предмета. Щоб надалі, вже в дорослому віці, не впадати в паніку при слові "математика", учень повинен пережити новий досвід в опануванні цієї дисципліни й отримати насолоду від своїх успіхів.
Цікаво Чи є англійська після 30?
І навпаки, кожен раз, коли людина приступає до навчання в атмосфері гарного настрою, в її мозку відбувається сильніше з'єднання нейронів і матеріал засвоюється краще.
"Але навчальна атмосфера не повинна бути занадто комфортною. Якщо немає ніякого напруження, мозок працює на найнижчому рівні", – впевнена Комаровська.
На думку Сета Годіна, відчуття напруження – ознака відмінного освітнього досвіду. Добре, якщо його викликано сумнівом: чи спрацює це чи ні? Якщо я цього навчуся, чи сподобається мені, ким я стану? Це штовхає учнів перескочити прірву на іншу сторону.
Заохочення працює краще, ніж покарання
У 1970 році вчителька Джейн Елліотт провела психологічний експеримент серед учнів третього класу. Для цього жінка поділила колектив на групи: карооких і блакитнооких. У перший день експерименту Елліотт оголосила, що діти з блакитними очима – краще та розумніше за своїх однокласників. Вона надала їм ряд бонусів: дозволила грати в новому гімнастичному залі, отримувати додаткову порцію їжі на ланч. Також вчителька хвалила блакитнооких за успіхи під час уроків, а карооких, навпаки, відсадила на задні парти.
Результати з'явилися миттєво. Блакитноокі стали робити помітні успіхи в навчанні, впевненіше себе почувати, але при цьому задирали й ображали карооких. Останні ж стали тихими і забитими, перестали справлятися з простими завданнями. Зміни торкнулися навіть тих карооких дітей, які раніше займали панівне положення в класі й не мали проблем з навчанням.
На наступному етапі Елліотт провела той самий експеримент, але поміняла ролі груп. Ситуація повторилася: тепер "привілейовані" кароокі відчули впевненість і показували кращі результати.
Після цього Джейн пояснила учням, до чого призводить дискримінація людей за зовнішнім виглядом. Коли громадські організації дізнались про дослід Елліот, деякі з них звинуватили викладачку у провокації ворожнечі між "розумною" та "другорядною" групами. Проте експеримент показав, яким ефективним може бути метод заохочення у навчанні.
Похвала за поліпшення результатів працює ефективніше, ніж покарання за помилки,
– вважає ізраїльсько-американський психолог і нобелівський лауреат Девід Канеман.
У своїй книзі "Мислення швидке й повільне" він пояснює, що іноді викладачам може здаватися, що це не так. Ніби-то після похвали учні починають працювати гірше, а після критики – краще.
Ознайомтесь! Ви можете обійтись без Google: яка причина провалів у навчанні?
Проте, справа у так званій регресії до середнього, що виникає через випадкові коливання в якості виконання. Зазвичай хвалять тільки тих, хто виконує завдання набагато краще середнього. Але, можливо, учню просто пощастило, і природно, що наступного разу він впорається трохи гірше. Так само і з невдачею: якщо вона сталася випадково, то під час наступної спроби людина покаже кращий результат – незалежно від того, покарали її за попередню помилку чи ні.
Тому Канеман не ставить під сумнів ефективність навчання через заохочення, адже це припущення багато разів підтверджувалося дослідженнями на голубах, щурах, інших тваринах і, найголовніше, на людях.
Освіта може і має надихати
На думку професора Фредеріка Гая з Університету Лаваля у Квебеку, який вивчає мотивацію, педагоги та шкільна система повинні розвивати природну цікавість учнів. Гай та його колеги проаналізували понад 344 дослідження, проведені за участю 200 тис. школярів і студентів від початкової школи до університету. Дослідники виявили, що студенти мали помітно кращі результати у тих предметах, які їм подобалися.
Показовим прикладом слугують естонські школи, які посідають перше місце в Європі та п'яте у світі за якістю шкільної освіти. Депутатка парламенту Естонії Лійна Керсна, яка займається питаннями освіти, вважає, що один з факторів успіху місцевих шкіл – система словесних оцінок у молодших і середніх класах. Тобто вчитель не ставить "п'ятірку" або "двійку", а пише або говорить словами: "дуже добре" або, наприклад, "ось тут ще треба попрацювати".
Така система підтримує у дітях цікавість і самооцінку, що дуже важливо для навчання,
– наголошує Керсна.
Аарон Блеквелдер, викладач англійської мови в середній школі та засновник спільноти "Можна обійтися без оцінок", також не ставить учням бали. Замість оцінок вони отримують список навичок для майбутнього опанування і чіткий фідбек щодо кожного завдання.
"Учні довіряють мені, тому що я даю їм конструктивний відгук про роботу, а не караю за помилки оцінками", – пояснює педагог.
Саме такими принципами керуємось і ми в онлайн-школі англійської EnglishDom. Я раніше був викладачем і на власному досвіді знаю, що страх деструктивно впливає на учнів. Він вбиває їхній творчий потенціал та погіршує сприйняття матеріалу. А школярам, які вже отримали поганий досвід, дуже важко знову відчути жагу до знань і мотивувати себе на вивчення англійської.
Тому ми побудували систему, де немає оцінок і покарань. За своїм принципом навчання дорослих мало відрізняється від освіти школярів, адже, незалежно від віку, людина має потребу в підтримці та заохоченні. Тому ми намагаємось будувати середовище, яке надихає. Як представник EdTech, залучаємо для цього провідні технології на кшталт аналізу великих даних, завдяки яким допомагаємо студентам правильно сформулювати мету й формуємо індивідуальну програму навчання в інтерактивному цифровому підручнику.
Не відмовляємось і від спонукання через напруження. У нас є мобільний застосунок для вивчення лексики і граматики, в якому автоматично формується щоденний рейтинг студентів з найбільшими успіхами. Також можемо влаштувати палкі дискусії в розмовному клубі: азарт та умови змагання розпалюють мотивацію для вивчення англійської.
Зверніть увагу! Топ-5 онлайн-майданчиків, де можна поспілкуватися з носієм англійської мови
Я впевнений, що будь-яка людина здатна навчитися будь-чому, якщо тільки поставить собі таку мету. Побудуйте собі освітній процес, у якому ви одночасно почуватиметесь у безпеці, матимете живий інтерес до матеріалу й бажання долати труднощі на шляху до знань. Зовсім без перепон не буває: інколи складно виділити час на уроки, інколи щось засвоюється складніше. Але якщо заняття вас надихають, то незначне напруження піде на користь і зробить навчання цікавішим та цінним.