Неандертальці не були нашими найближчими родичами: нове відкриття перевертає розуміння еволюції
- Науковці виявили, що денисівці можуть бути найближчими вимерлими родичами сучасних людей, а не неандертальці, як вважалося раніше.
- Дані дослідження свідчать, що спільний предок денисівців і сучасних людей жив приблизно 1,32 мільйона років тому, а неандертальці відокремилися раніше.
- Результати дослідження викликали дискусії, оскільки вони суперечать деяким даним ДНК-аналізу.
Науковці зробили прорив у розумінні еволюції людини. Завдяки аналізу ДНК черепа, знайденого майже століття тому, вдалося ідентифікувати вид його власника. Ця знахідка не лише розкрила зовнішність таємничої групи прадавніх людей, але й змусила переглянути родинне дерево людства, запропонувавши нового кандидата на роль нашого найближчого родича.
Що показують нові дані?
Історія цієї знахідки почалася ще у 1933 році в китайському місті Харбін. Під час будівництва мосту робітник виявив дивовижно добре збережений череп. Щоб уберегти артефакт під час японської окупації, він сховав його у покинутій криниці. Череп лишався прихованим від світу аж до 2018 року, коли чоловік перед смертю розповів про нього своїй родині. Спочатку дослідники вважали, що це абсолютно новий вид людини й назвали його Homo longi, або "Людина-дракон", але подальші дослідження привели до ще більш сенсаційних висновків, пише 24 Канал з посиланням на New Scientist.
Раніше ми писали про те, як почалася ця історія Сенсація палеонтології: наука має череп денисівської людини майже століття, але не знала про це
Учена-палеогенетик Цяомей Фу, яка першою досліджувала геном денисівців у 2010 році, запідозрила, що "Людина-дракон" може належати до виду Homo denisovensis або Денисівська людина. Денисівці – це загадкова гілка стародавніх людей, вперше ідентифікована у 2010 році за аналізом ДНК з крихітної кістки пальця, знайденої в Денисовій печері в Сибіру. Їхні рештки ми досі мали лише в дуже фрагментованому вигляді, який не дозволяв відтворити зовнішність, тому науковці довгий час буквально полювали на цих вимерлих людей, мріючи знати повний скелет або хоча б череп.
Прорив стався у червні 2025 року. Команді вчених на чолі з Фу вдалося витягти стародавні білки та мітохондріальну ДНК із зубного каменю на єдиному вцілілому зубі харбінського черепа. Аналіз підтвердив, що череп віком щонайменше 146 тисяч років належав денисівцю. Це перший майже повний череп представника цієї групи, який дозволив нарешті "дати їм обличчя".
Реконструкція показала, що денисівці мали унікальне поєднання рис. У них був великий мозок, об'ємом зіставний із мозком сучасної людини та неандертальця, масивні надбрівні дуги та широкі вилиці. Водночас їхнє обличчя було більш пласким і схожим на наше, ніж у неандертальців, а підборіддя не було вираженим.
Учені переписують генеалогічне дерево людини
Ця знахідка не тільки показала, як виглядали денисівці, але й змусила переглянути їхнє місце на еволюційному дереві. Деякі дані вказують, що саме денисівці, а не неандертальці, можуть бути нашими найближчими вимерлими родичами.
Традиційно неандертальці вважалися найближчими до сучасних людей древніми людьми. Але команда науковців дійшла протилежного висновку. Згідно з їхнім аналізом, денисівці та сучасні люди мали спільного предка приблизно 1,32 мільйона років тому. Неандертальці відокремилися від нашої еволюційної лінії раніше, приблизно 1,38 мільйона років тому.
Стара та нова схеми еволюції людини / Фото Кріс Стрінгер/Сіцзюнь Ні
Варто зазначити, що не всі згодні з такими висновками, оскільки результати суперечать даним ДНК-аналізу. Ці дані ДНК не тільки вказують на те, що неандертальці та денисівці однаково близько пов'язані з сучасними людьми, але й натякають на те, що розбіжність між лінією неандертальців-денісівців та нашою відбулася між 500 000 і 700 000 років тому – набагато пізніше, ніж встановила нова команда.
З іншого боку є науковці, які підтримали теорію. Наприклад, Ейлвін Скаллі з Кембриджського університету зазначає, що такі оцінки розбіжностей певною мірою залежать від методів, які використовуються для аналізу генетичних даних.
Автори нового дослідження поки що не готові обговорювати свої висновки, поки робота не буде прийнята до публікації в науковому журналі.