Вчені знайшли причину занепаду цивілізації мая

Що сталося з мая

Причина, яку називають учені, не нова. Про неї говорять уже багато років, як про одну з імовірних, але досі ніхто не мав такої впевненості, як команда на чолі з Дугласом Дж. Кеннеттом. Головну провину вони покладають на тривалу посуху, яка своєю чергою спричинила громадянські конфлікти й політичний колапс. Унаслідок цих процесів люди з великих міст, імовірно, відступили до менших і безпечніших поселень.

Дивіться також У популярному серед туристів місці знайшли гробницю мая, захищену смертельною пасткою

Численні джерела даних вказують на те, що громадянські конфлікти значно зросли, а узагальнене лінійне моделювання пов'язує міжусобиці в місті з посушливими умовами між 1400 і 1450 роками нашої ери. Ми стверджуємо, що тривала посуха призвела до ескалації напруженості між конкуруючими фракціями, але подальша адаптація свідчить про стійкість у масштабах регіону, завдяки чому політичні та економічні структури мая проіснували аж до контактів з європейцями на початку 16 століття нашої ери,
– пишуть дослідники в своїй статті.

Команда вже мала багато історичних записів, з якими працювала, охоплюючи зміни чисельності населення, раціон та кліматичні умови. Ці записи були доповнені новим аналізом людських останків на наявність ознак травматичних ушкоджень, що вказують на конфлікт. Таким чином знайшли чітку кореляцію між збільшенням кількості опадів і зростанням населення в регіоні, а також між подальшим зменшенням кількості опадів і зростанням конфліктів.

Тривала посуха протягом 1400-1450 років нашої ери, найімовірніше, призвела до занепаду Маяпану. Нестача води могла вплинути на сільськогосподарські практики і торгові шляхи, що призвело до напруження в житті мешканців міста. Коли їжі ставало все менше, а ситуація ставала все більш небезпечною, люди або вмирали, або розбігалися.

Дослідники повідомляють, що в останньому масовому похованні, виритому перед тим, як місто було покинуте, багато останків, імовірно, належали членам сімей кокомів (глав держави) – кривавий кінець, спричинений конкуруючими угрупованнями та соціальними заворушеннями.

Наші знахідки підтверджують легендарний інституційний крах Маяпану між 1441 і 1461 роками нашої ери. Він став наслідком громадянського конфлікту, викликаного політичним суперництвом і амбіціями, та закарбувався в соціальній пам'яті юкатанських народів, чиї свідчення увійшли до письмових джерел раннього колоніального періоду,
– пишуть дослідники.

Переміщення людей до інших частин півострова Юкатан, зокрема до процвітаючих прибережних міст і політично незалежних поселень, допомогло культурі мая продовжувати процвітати після падіння Маяпану. До початку іспанського панування було мало доказів будь-якого конфлікту між цими регіонами. Це свідчить про "стійку систему адаптації людини до навколишнього середовища".

Що це дає нам

Реакція людини на тиск навколишнього середовища, такий як посуха, очевидно, є складною і залежить від регіону та епохи. Існує дуже багато факторів, які потрібно зважити і збалансувати, коли йдеться про те, чому тодішнє населення діяло саме так, а не інакше.

Це дослідження не лише дає нам корисну інформацію про історію цього стародавнього народу, але й слугує попередженням про те, як зміни клімату можуть швидко спричинити тиск навіть на найбільш усталені та процвітаючі цивілізації.

"Археологічні та історичні записи добре підходять для вивчення минулих соціальних наслідків кліматичних криз протягом довгострокових циклів. Регіон мая пропонує широту й глибину археологічних, історичних і кліматичних записів, необхідних для вивчення кореляцій між соціальними змінами і мінливими кліматичними умовами", – завершують автори роботи.