Скам'янілості, що лежали в шухляді 40 років, виявилися першим світченням динозаврів у Антарктиді
Дослідники натрапили на надзвичайну знахідку просто в архівних фондах. Скам'янілість, яка десятиліттями чекала на свій час у звичайній шухляді, виявилася ключем до розуміння минулого найхолоднішого материка планети. Ця історія поєднує випадковість, терпіння та новітні наукові методи.
Хто жив в Антарктиді мільйони років тому?
Наукові відкриття не завжди стаються в польових умовах. Іноді вони роками припадають пилом у музейних сховищах, чекаючи на свого дослідника. Саме так сталося зі скам'янілістю, яку знайшли ще 40 років тому, але лише зараз ідентифікували як перший в історії доказ існування динозаврів на території Антарктиди. Про це повідомляє дослідження, опубліковане в науковому журналі Acta Palaeontologica Polonica.
Дивіться також У Румунії знайшли нового динозавра з качиним дзьобом
Історія цієї знахідки розпочалася влітку 1985 року. Тоді двоє вчених – британський геолог Майкл Томсон та німецький палеонтолог Райнхард Ферстер – працювали у складі експедиції Британської антарктичної служби. Вони картографували шари гірських порід на острові Джеймса Росса, що розташований біля південно-східного узбережжя Антарктиди. Серед численних знахідок того дня були відбитки рослин, безхребетних та луска кісткових риб. Проте увагу дослідників привернув великий хребець, який вони вирішили забрати з собою до Великої Британії.
У своєму польовому щоденнику Томсон зробив лише короткий запис про цей хребець і додав невеличкий ескіз. На той момент знахідка була лише одним із багатьох пунктів у довгому списку скам'янілостей, зібраних під час експедиції.
Геологічний польовий зошит Майка Томсона 1985 року поруч із першим у історії скам'янілим хребцем динозавра, знайденим в Антарктиді / Фото Британська антарктична служба
Десятиліттями кістка лежала в архівах Британської антарктичної служби, поки на неї не звернув увагу Марк Еванс, куратор геологічних колекцій.
Коли я вперше помітив цю кістку в наших колекціях кілька років тому, я запідозрив, що це динозавр,
– прокоментував палеонтолог Марк Еванс, який керує геологічними колекціями та лабораторіями Британської антарктичної служби.
Ретельний аналіз підтвердив здогадки вченого. Виявилося, що це надзвичайно рідкісний зразок – кістка з верхньої частини хвоста зауропода, який мешкав на антарктичному континенті наприкінці крейдового періоду. Дослідники класифікували тварину як представника групи літостротієвих титанозаврів.
Титанозаври відомі як одні з найбільших істот, що коли-небудь ходили Землею, хоча саме цей екземпляр відносно невеликий для свого виду. Вчені припускають, що кістка могла належати або молодій особині, або дорослому представнику дрібнішого виду.
Два різних ракурси скам'янілості антарктичного динозавра / Фото Пол Барретт
Сьогодні Антарктида не славиться великою кількістю знахідок динозаврів. На цей час науковці описали лише 12 видів, знайдених переважно на горі Кіркпатрік або на тому ж острові Джеймса Росса. Ці локації залишаються відносно вільними від льоду, що відкриває доступ до скельних порід.
Проте низька кількість знахідок, ймовірно, пов'язана не з відсутністю тварин у минулому, а зі складністю пошуків під потужним шаром сучасної криги. У мезозойську еру, коли динозаври панували на планеті, клімат Антарктиди був значно теплішим.
Цікаво, що знайдений хребець має вражаючу схожість із видом Muyelensaurus pecheni, який раніше відкрили в Аргентині. Це додає ваги теорії про те, як тварини розселялися давнім суперконтинентом Гондвана. Тоді Антарктида слугувала своєрідним "містком" між Австралією, Африкою та Південною Америкою.
Підтвердження присутності цих тварин в Антарктиді робить імовірним те, що вони подорожували до цих територій, які були з'єднані,
– додав Пол Барретт, палеобіолог з Музею природної історії в Лондоні.
За словами Барретта, до цього часу в Австралії не знаходили титанозаврів, а в Новій Зеландії докази їхнього існування дуже обмежені. Нове відкриття заповнює прогалини в еволюційній карті світу.
Майкл Томсон, чиї записи 40-річної давнини допомогли ідентифікувати знахідку, ще тоді підозрював, що тримає в руках рештки великої рептилії. Сучасні технології лише підтвердили його інтуїцію, перетворивши забутий архівний експонат на важливий науковий артефакт.