Де закінчується вплив Сонця: астрономи вперше створили детальну карту межі атмосфери світила
- Астрономи створили перші детальні карти межі атмосфери Сонця, використовуючи дані місій NASA Parker Solar Probe і Solar Orbiter Європейського космічного агентства.
- Дослідження показало, що межа атмосфери Сонця змінюється під час різних фаз активності Сонця, розширюючись під час піку 11-річного циклу активності.
Астрономи вперше в історії змогли точно відобразити зовнішній край атмосфери Сонця – межу, за якою сонячна плазма виривається з-під магнітного контролю зірки й назавжди вирушає в космос.
Отримані карти розкрили, як ця межа змінюється під час різних фаз активності Сонця, розповідає 24 Канал з посиланням на Space.com.
Дивіться також Зонд Parker зробив революційне відкриття про наше Сонце, що матиме наслідки для всього людства
Як дослідили межу атмосфери Сонця?
Міжнародна команда вчених створила перші детальні карти зовнішнього краю сонячної атмосфери – так званої поверхні Альвена. Це точка, де потік сонячного вітру стає швидшим за магнітні хвилі, що ще здатні повертати частинки назад до Сонця. За цією межею плазма вже не може повернутися й мчить у міжпланетний простір.
Раніше науковці могли оцінювати положення цієї "точки неповернення" лише з відстані, без можливості перевірити точність своїх моделей. Тепер, завдяки даним місії NASA Parker Solar Probe і спостереженням з апаратів Solar Orbiter Європейського космічного агентства та Wind NASA, вдалося створити точну карту цієї зони. Дослідження опубліковане в журналі The Astrophysical Journal Letters.
Як пояснив Семуел Бедман із Центру астрофізики Гарварда та Смітсонівського інституту, тепер учені можуть не лише вимірювати кордон атмосфери, а й відстежувати його зміни в реальному часі. Виявилося, що під час піку 11-річного циклу активності Сонця – коли збільшується кількість плям і спалахів – межа атмосфери розширюється та стає більш нерівною. А в періоди сонячного мінімуму вона знову звужується й набуває стабільнішої форми.
Інструмент SWEAP, встановлений на зонді Parker, безпосередньо виміряв потоки частинок у зоні під межею Альвена. Це підтвердило правильність карти та дозволило уточнити, де саме Сонце "втрачає" свій вітер. На думку співавтора дослідження Майкла Стівенса, кожен проліт апарата Parker занурює його глибше у "колиску" сонячного вітру, що дає змогу спостерігати сам процес його народження.
Такі спостереження допомагають відповісти на давні питання сонячної фізики – зокрема, чому корона Сонця стає гарячішою із відстанню від поверхні, всупереч очікуванням. Розуміння межі атмосферного впливу Сонця також має практичне значення: воно допоможе покращити прогнози космічної погоди, які необхідні для захисту супутників, енергомереж і астронавтів від потужних сонячних бур.
Попри значний прогрес, у фізиці сонячної корони ще багато загадок,
– зазначив Стівенс.
Під час наступного сонячного мінімуму зонд Parker знову зануриться в атмосферу Сонця, щоб дослідити, як ця межа змінюється впродовж повного циклу.