Частинки мікропластику знаходять навіть в ізольованих від людей печерах

Загалом було проведено два дослідження, які лягли в основу великого звіту. У рамках цієї роботи вчені використовували ізоляцію печери як спосіб виміряти, наскільки глибоко мікропластик проник у навколишнє середовище, а точніше, у підземні водні системи.

Дивіться також Масове вимирання видів: учені кажуть, що на земному дереві життя гинуть цілі гілки

Результати

Багато досліджень було зосереджено на поверхневих водах. Однак одна з найбільш маловивчених сфер у цій галузі пов'язана з тим, що відбувається з підземними водами з точки зору мікропластикового забруднення,
– каже дослідниця геохімії Елізабет Хазенмюллер з Інституту водних ресурсів Університету Сент-Луїса.

Мікропластиком вважаються дрібні частинки пластику, розміром у 5 міліметрів і менше – аж до мікроскопічних. Сьогодні ми виявляємо їх скрізь – у хмарах, на засніжених вершинах гір та навіть у людських серцях.

Місце, яке обрали для нового дослідження, називається Кліфф-Кейв. Розташоване воно у штаті Міссурі, США. З 1993 року його закрили для відвідувачів, але недалеко від печери розташований житловий район, тож це було гарним варіантом для перевірок впливу людських поселень на довколишні екосистеми.

Науковці виявили, що мікропластик накопичувався в найбільших концентраціях у гирлі печери, а потім виштовхувався далі водою, яка заливала її. Вони також визначили, що в осаді печери мікропластику було в 100 разів більше, ніж у воді.

99 відсотків мікропластикового сміття, яке ми знайшли в печері, зберігалося в осаді. Лише дуже мала частка пластику була у воді,
– сказав Хазенмюллер.

Накопичуючись із часом, пластик зберігається протягом тривалого часу – десятиліть і більше. Він залишається навіть після того, як вода відступає. Дослідники також кажуть, що частинки, які переносяться повітрям, також можуть осідати на дно печери.

Це вкотре показує, наскільки пластик розповсюдився планетою, досягнувши найбільш неочікуваних і недоступних місць. Він може просочуватися в підземні води, які люди використовують для пиття, впливати на наше здоров'я та середовище існування тварин. 

Зупинити цю тенденцію буде дуже важко, впевнені автори роботи. Одне з рішень, на думку Хазенмюллер, полягає в тому, що суспільство в цілому повинно відмовитися від синтетичного одягу, адже багато частинок, які знайшли в печері, були синтетичними волокнами з текстилю.