Оптимально, зручно, корисно: де в печері наші пращури розпалювали багаття

Здавалося б, яка різниця, де розпалювати багаття у печері? Різниця, звісно є, якщо людина не хоче померти від задухи. Сучасні розрахунки показують, що оптимальне місце розташування багаття, з точки зору безпеки та комфорту, – це задня частина печери. Але наші пращури приблизно 170 тисяч років тому вважали інакше й мали слушність. 

Читайте на сайті Мисливці-збирачі Ізраїлю жили краще за інших: дослідження

Оптимальне місце розташування багаття у печері з точки зору безпеки / Фото Scientific Reports

Яке місце для багаття у печері обирали наші далекі пращури

Наукова група розробила спеціальну програму, яка моделює циркуляцію повітря у печерах та симулює розповсюдження та рух диму. Провівши численні дослідження з використанням цієї програми, вчені дійшли до висновку, що оптимальне місце розташування вогнища у печері – це її задня частина. Річ у тому, що за такого розташування холодне повітря потрапляло до печери, проходячи її низом. Дим же підіймався вгору й рухався до виходу. Це б гарантувало безпеку та комфорт, адже всередині печери не накопичувалися б небезпечні гази. Очевидно, що найгіршим місцем для багаття був би вхід у печеру – дим тоді б затягувало до середини.

Досліджуючи печеру Лазарет біля Ніцци, Франція, науковці виявили, що 150 – 170 тисяч років тому наші пращури також дбали про свою безпеку. Але багаття вони палили не в задній частині печери, а обирали місце, яке було для них оптимальним – центр грота.

Це цікаво Неодарвінізм під ударом: нове дослідження похитнуло наші розуміння еволюції

Чому давні люди обирали центральну частину печери?

Розташування багаття у задній частині сприяє меншій задимленості приміщення. Але печерні люди думали не лише про це. У них було безліч інших повсякденних турбот: готування їжі, обробка матеріалів, облаштування зручного місця для сну та роботи, облаштування місця для дозвілля і так далі. А тому палити багаття бозна-де у печері для них було не зручно.

Це вдалося зрозуміти, коли науковці застосували програму моделювання циркуляції повітря та диму конкретно, відтворивши умови печери Лазарет. Комп'ютерне моделювання вказало на оптимальну ділянку для багаття у центрі печери, яка мала площу 25 квадратних метрів і саме там палили вогнище давні люди. Як бачимо, їм для визначення місця не потрібні були високі технології.

У зв'язку з розташування вогнища, печера, ймовірно, була більше задимлена – згідно з програмою моделювання, зустрічалися навіть "червоні зони", де перебувати було практично нереально через високу задимленість. Але головне те, що це задовільняло потреби печерних людей й допомагало їм краще організувати навколишній простір.