Не помічали 900 років: в іспанській печері знайшли сотні малюнків льодовикової доби
Дослідники виявили 280 гравюр льодовикової доби в печері Кова-де-ла-Фонт-Майор у Каталонії. Люди відвідують її з XII століття, але зображень на стінах упродовж століть ніхто не помічав.
Чому гравюри так довго залишалися непоміченими
Серед знахідок – 55 зображень тварин і безліч абстрактних форм та знаків, вирізьблених на стінах. Через це печера тепер має третє за розміром зібрання палеолітичного мистецтва на середземноморському боці Піренейського півострова. Команда опублікувала результати 5 листопада в журналі Antiquity після вивчення гравірованих поверхонь по всій печері.
Хоча це місце відоме ще з 12-го століття, туристи сюди почали приходити лише після 1957 року. Тут також побували дослідники підземель і шукачі скарбів. У 1993 році вона офіційно стала туристичною пам'яткою.
Співавтор дослідження Жозеп Марія Верже з Каталонського інституту людської палеоекології та соціальної еволюції розповів, що за понад шість десятиліть повз гравійовані стіни пройшли тисячі людей. Деякі відвідувачі навіть дряпали власні імена й дати поверх давніх фігур. Фахівці довго вважали, що стіни печери не годяться для гравюр льодовикової доби, і не знаходили там жодної, доки археологи не розпізнали різьблення у 2019 році.
Зображення бика / Фото Vergès Bosch/Salas-Altès/Antiquity
Що це означає для мистецтва льодовикової доби
Знахідка важлива, бо дані про мистецтво цієї епохи на Піренейському півострові розподілені нерівномірно. Півострів містить понад половину всього печерного мистецтва верхнього палеоліту в Європі, але більшість його зосереджена у франко-кантабрійському регіоні між Францією та Іспанією. До цього дослідження в Каталонії знали лише дві фігури льодовикової доби, тож територія здавалася порожньою.
Уздовж середземноморського узбережжя Піренейського півострова, від Піренеїв до Гібралтару, приблизно 75 відсотків відомих пам'яток мають п'ять тварин або менше, а понад 90 відсотків – не більше 20. Фонт-Майор із 55 зображеннями тварин далеко перевершує ці показники й виділяється як винятковий об'єкт.
Автори порівняли гравюри з мистецтвом франко-кантабрійського регіону та побачили чіткі відмінності у стилі. Вони дійшли висновку, що північний схід Піренейського півострова мав окрему мистецьку традицію, відмінну від відомого сусіднього регіону. Багато фігур належать до етапів, які передували мадленському періоду. Тому печера тепер слугує ключовим орієнтиром для вивчення раннього символічного самовираження в цій місцевості.
Зображення серії паралельних ліній та петлеподібних гравюр / Фото Vergès Bosch/Salas-Altès/Antiquity
Розмір колекції свідчить, що минуле регіону було жвавішим, ніж припускали фахівці. Дослідники трактували цю територію як малонаселену й відсталу, але така кількість зображень означає, що там жило більше людей, ніж припускали попередні моделі. Це ставить під сумнів уявлення про демографічні прогалини в Каталонії на початку верхнього палеоліту. Науковці тепер розглядають печеру як свідчення щільного заселення регіону, який раніше вважали малолюдним.
Прогалини в даних про льодовикову добу іноді залежать від того, як шукали дослідники, наскільки добре світло виявляло різьблення й наскільки добре зберігалася порода, а не від справжньої відсутності мистецтва.
Співавторка Мірьям Салас-Альтес каже, що північний схід Піренейського півострова має першокласні пам'ятки. Команда закликає до систематичних досліджень наскельного мистецтва по всій Каталонії, адже територія показала очевидний потенціал для нових відкриттів.