Мільярди років тому доба на Землі становила всього 19 годин і тепер вчені знають, чому

Згідно з дослідженням, опублікованим у Nature Geoscience, приблизно від 2 до 1 мільярда років тому повний день тривав усього 19 годин через значно ближче, ніж сьогодні, розташування Місяця.

Дивіться також Ель-Ніньйо офіційно тут: чого чекати людству від чергового циклу потепління океану

Що дізналися вчені

Ми знаємо, що Місяць повільно віддаляється від Землі, відлітаючи все далі в космос. Цей процес настільки повільний, а відстані настільки великі, що для короткого людського життя це зовсім непомітно. Це тривало, судячи з усього, всю історію існування супутника, але в якийсь момент, приблизно два мільярди років тому, в середині протерозойської ери, Місяць раптово припинив віддалятись і перебував на сталій відстані цілий мільярд років, зупинивши тривалість дня на позначці 19 годин. Вчені називають цей період "нудним мільярдом" через відносну стабільність тектонічної активності Землі, сталий клімат і повільну біологічну еволюцію. Цікаво, що після цього процес відновився і день знову почав збільшуватися.

Для свого дослідження вчені використали відносно новий геологічний метод вимірювання історичної тривалості дня. Цей метод, відомий як циклостратиграфія, фокусується на зміні осадових відкладень гірських порід. Циклостратиграфія допомагає дослідникам визначити "цикли Міланковича" – зміни в орбіті та обертанні Землі, які вплинули на клімат планети.

Аналіз безлічі циклостратиграфічних записів про цикли Міланковича дозволив дослідникам зазирнути в минуле і визначити, чому Місяць так щільно прилягав до Землі в цей період часу. Вони виявили, що відповідь, ймовірно, пов'язана з приливами й відливами, які впливають на обертання планети.

Гравітаційне тяжіння Місяця контролює припливи та відпливи в океані Землі, сповільнюючи таким чином обертання планети. Однак Сонце також здійснює гравітаційний вплив у вигляді "сонячних атмосферних припливів", які виникають, коли сонячне світло нагріває поверхню Землі та прискорює обертання планети. Наразі місячні припливи приблизно вдвічі сильніші за сонячні атмосферні припливи, а це означає, що вони мають більший вплив на швидкість обертання Землі. Але протягом "нудного мільярда" Земля оберталася швидше, що свідчить про те, що гравітаційне тяжіння Місяця чомусь було слабшим, ніж зараз. Отже, в той час сонячні та місячні припливи були більш рівномірно узгоджені.