ШІ не замінив журналістів – але редакції вже працюють зовсім інакше
- Штучний інтелект не витіснив журналістів, але змінив newsroom-процеси, автоматизуючи рутинні завдання та створюючи внутрішні еко-системи в редакціях.
- Учасники конференції LMF 2026 обговорили, як AI стає невидимою інфраструктурою медіа, змінюючи роль журналістів на фокус на довіру, перевірку фактів та локальний контекст.
Штучний інтелект поки не витіснив журналістів із редакцій, але вже докорінно змінив частину newsroom-процесів. Поки одні медіа бояться скорочень, інші автоматизують рутину, створюють власні ШІ-системи та перебудовують роботу команд.
Дискусія про те, чи забере штучний інтелект роботу в журналістів, уже кілька років залишається однією з головних тем медіаіндустрії. Однак під час панелі "AI for Business of News" на LMF 2026 15 травня, учасники говорили не стільки про заміну людей, скільки про те, як ШІ поступово перетворюється на невидиму інфраструктуру сучасних редакцій, розповідає 24 Канал.
Цей текст створено у партнерстві з LMF 2026 – міжнародною конференцією про медіа та комунікації. Герой матеріалу є спікером події.
Дивіться також Журналісти таємно користуються ChatGPT і бояться зізнатися колегам, – експерт з ШІ
Як ШІ в редакціях став не трендом, а інфраструктурою?
Проєктна менеджерка українського медіа Sukr Софія Михайліченко поділилася "внутрішньою кухнею" видання, яка почала стрімко змінюватися під натиском штучного інтелекту. Вона розповіла, що в їхній редакції ШІ не замінює журналістів, а бере на себе роботу, яку "ніхто не хотів робити".
За її словами, мова йде про модерацію коментарів, підрахунок статистики, перевірку типових помилок у текстах та інші повторювані процеси.
Штучний інтелект у Sukr не забирає робочих місць. Він бере на себе ту роботу, яку й так ніхто не хотів виконувати,
– прокоментувала використання ШІ Софія.
Софія Михайліченко на LMF 2026 / Фото LMF
За словами Михайліченко, редакція із 24 людей за допомогою ШІ-інструментів змогла працювати "як команда з 50". Для цього медіа створило власну внутрішню ШІ-екосистему: автоматичну модерацію коментарів, ШІ-редактора для перевірки текстів, юридичний фільтр для матеріалів і систему аналітики, яка збирає дані з різних сервісів у єдину dashboard-панель.
Найцікавіше, що частину цих рішень створили без розробників – через так званий "вайб кодинг", коли людина описує задачу звичайною мовою, а ШІ сам генерує код. Такий підхід цінний тим, що в розробці інструменту беруть участь безпосередньо журналісти та редактори, які розуміють всю специфіку роботи і можуть точно пояснити, що саме і як їм потрібно автоматизувати.
Де ШІ вже забирає роботу і чому так стається?
Тренд на ШІ-автоматизацію вже давно є всесвітнім, на чому наголосили й учасники дискусії. ШІ вже змінює структуру редакцій не лише в Україні. Старший консультант Deutsche Welle Akademie Штефан Літле заявив, що великі медіакомпанії дедалі активніше шукають способи скоротити витрати через автоматизацію.
Він згадав приклади західних редакцій, зокрема The Washington Post, де ШІ почав впливати на кількість молодших співробітників та рутинні ролі в newsroom на хвилі ідей автоматизації та ефективності.
Відповідаючи на питання із залу щодо скорочення в медіа Штефан сказав, що проблема не лише в самій технології, а в економічних стимулах великих компаній:
Звісно, якщо ви маєте можливість скоротити витрати, ви будете це робити,
– підсумував він.
Водночас Літле наголосив, що це створює нову проблему – редакції ризикують надто захопитися "ілюзією ефективності".
Як бути з "галюцинаціями" та помилками ШІ
Не оминули увагою і теми так званої "AI magic" – ситуації, коли редакції надто довіряють генеративним моделям. В цьому контексті також постало питання, як журналістиці вижити в середовищі, де інтернет заповнюється ШІ-контентом, пропагандою та дезінформацією.
Літле нагадав про випадки, коли ШІ генерував фальшиві цитати або помилкову інформацію у матеріалах великих медіа. Однак тут, на його думку, головна проблема полягає не в самих інструментах, а в нерозумінні того, як саме вони працюють і де можуть помилятися.
У Deutsche Welle Akademie для цього створили так званий AI Sandbox – безпечне середовище, де журналісти можуть тестувати ШІ-моделі, не ризикуючи чутливими даними. Учасники програми працюють із локальними LLM-моделями, автоматизованими робочими процесами та системами перевірки ШІ-відповідей.
Яка роль журналіста в еру ШІ?
Окремо учасники панелі говорили про те, що ШІ для медіа – це вже давно не лише ChatGPT у браузері. У багатьох країнах редакції змушені працювати в умовах цензури, перебоїв зі світлом або нестабільного інтернету, тому шукають більш автономні рішення.
Представниця Deutsche Welle Akademie Дженна Кляйнворт розповіла про компактний локальний ШІ-сервер Nvidia Jetson, який фактично працює як невеликий переносний дата-центр для журналістів. Його можна підключити до ноутбука й запускати ШІ-моделі локально – без доступу до мережі.
Такі системи вже тестують для транскрипції інтерв'ю, аналізу текстів та інших newsroom-задач у регіонах, де звичні ШІ-сервіси або недоступні, або небезпечні через ризик витоку даних.
Саме тому редакції поступово відходять від простого сценарію, де ШІ використовують лише для генерації текстів. Натомість штучний інтелект дедалі глибше вбудовується у внутрішню "кухню" медіа – від модерації коментарів і збору аналітики до перевірки контенту та автоматизації рутинних процесів. Більшість цих змін читачі навіть не помічають, але саме вони вже зараз непомітно перебудовують роботу newsroom.
На думку Штефана Літле, головна зміна, яку ШІ приносить у медіа, полягає навіть не в автоматизації чи нових інструменах. Значно важливішим стає переосмислення самої ролі журналіста. Якщо раніше редакції витрачали величезну кількість часу на механічне виробництво контенту, то тепер цінність поступово зміщується в інший бік – до того, що ШІ поки не здатен повноцінно відтворити.
Йдеться насамперед про довіру аудиторії, роботу "в полі", перевірку фактів, локальний контекст і прямий контакт із людьми. У світі, де інтернет дедалі швидше заповнюється ШІ-контентом, пропагандою та інформаційним шумом, саме ці речі можуть стати головною перевагою журналістики.
Літле вважає, що локальні медіа в цій ситуації навіть мають шанс виграти більше за великі редакції. Причина проста – у невеликих редакціях є те, чого не мають генеративні моделі та великі ШІ-платформи: живий зв'язок із місцевими спільнотами та розуміння реального життя людей.
Саме тому дискусія навколо ШІ у медіа дедалі менше зводиться до питання "чи замінить штучний інтелект журналістів". Значно важливішим стає інше – якою буде журналістика в епоху, коли створювати контент зможе практично кожен.