Археологи знайшли доказ існування "брендів" у стародавньому світі, за тисячі років до сучасності
Сучасний маркетинг з його брендами та фірмовим стилем виник набагато раніше, ніж ми могли собі уявити. Археологи знайшли унікальні докази того, що понад 3200 років тому в пустельних оазах Аравійського півострова вже існувала повноцінна індустрія виробництва посуду з власною торговою маркою.
Аравійські гончарі випередили свій час
Міжнародна група дослідників під керівництвом Марти Лучіані з Віденського університету детально проаналізувала зразки стародавнього розписного глиняного посуду, який виготовляли в оазі Курайя на північному заході Аравії. Науковці з'ясували, що унікальний двоколірний дизайн та стійка технологія виготовлення цього посуду робили його впізнаваним на відстані сотень кілометрів. Це повністю відповідає критеріям брендингу, пише PLOS One.
Наше відкриття проливає світло на те, як навіть у посушливому середовищі пустельних оаз, де бракувало глини, води та палива, місцеві громади бронзової доби були далеко не маргінальними. Вони брали участь у широких мережах технологічного обміну з сусідніми регіонами, такими як Південний Левант та Сирія,
– прокоментувала керівниця дослідження з кафедри доісторичної та історичної археології Віденського університету Марта Лучіані.
Археологічна пам'ятка Курайя – це величезна оаза площею понад 300 гектарів, яку колись оточували величні стіни. Попри суворий пустельний клімат і дефіцит води та глини, місцеві жителі змогли створити унікальне виробництво. Вчені виявили залишки гончарної печі в секції А, яка поступово еволюціонувала від печі з низхідною тягою до конструкції з висхідною тягою. Дослідники з'ясували, що місцева гончарна традиція тривала понад 1000 років – від кінця середньої бронзової доби до залізної доби в шостому столітті до нашої ери.
Вчені виділили вісім обов'язкових критеріїв, щоб підтвердити статус бренду: унікальна візуальна ідентичність, стабільність сировини, безперервність технології, централізоване виробництво, експортне поширення, наявність імітацій або підробок, орієнтація на комерцію та міцна культурна репутація. Курайська розписна кераміка повністю відповідає усім цим вимогам.
Стародавня розписна кераміка Курайї / Фото Marta Luciani, Qurayyah Joint Archaeological Project
Як фізика та хімія викрили стародавніх експортерів
Для дослідження посуду науковці застосували комплексний науковий підхід. Памела Франьйолі, яка очолює керамічну лабораторію Австрійського археологічного інституту, разом із колегами вивчила мікроструктуру глини за допомогою поляризаційного мікроскопа. Це дозволило встановити, що місцеві гончарі використовували місцеві глиняні породи.
Ми перевірили результати за допомогою хімічного аналізу складу посуду, аж до його мікроелементів, які ми отримали завдяки нейтронно-активаційному аналізу,
– каже керівник Центру маркування та виробництва ізотопів Віденського технічного університету Йоганнес Г. Штерба.
Незалежне мистецтво та підробки конкурентів
Раніше дослідники вважали, що цей посуд прийшов з Егейського регіону. Проте новий аналіз спростував цю гіпотезу. Вчені виявили, що першу партію розписної кераміки в Курайї виготовили ще 3600 років тому. Згодом, приблизно через чотири століття, технологія розвинулася у витончену художню серію із зображеннями тварин та ритуалів.
Розписна кераміка Курайї / Фото Marta Luciani, Qurayyah Joint Archaeological Project
Цей посуд став популярним продуктом для експорту. Археологи виявили оригінальні курайські посудини за сотні кілометрів на північ – у поселенні Телль-ель-Хелейфе в Йорданії та в ізраїльському святилищі єгипетської богині Хатор у Тімні. Крім того, слава цього бренду була настільки великою, що в інших регіонах, наприклад, у металургійних центрах Ваді-Файнан, місцеві майстри намагалися копіювати цей стиль, створюючи власні імітації курайського посуду.
Цікаво, що вчені порівняли курайську кераміку з відомим йорданським посудом типу "шоколад на білому" з міста Пелла. Попри візуальну схожість та той самий період створення в районі 1600 – 1450 років до нашої ери, хімічний аналіз показав повну відсутність збігів. Це доводить, що майстри в Йорданії та Аравії розвивали свої унікальні технології незалежно.