Найбільший курган в Скандинавії — це не поховання: нове дослідження ставить під сумнів історію
- Нове дослідження пропонує, що курган Raknehaugen не був місцем поховання, а міг служити реакцією на кліматичну катастрофу.
- Використовуючи технологію LiDAR, виявлено, що курган був частиною колективних ритуалів для стабілізації середовища після катастрофи, а не гробницею.
Нове дослідження змінює уявлення про найбільший курган Скандинавії. Виявилося, що споруда, яку вважали похованням еліти, могла виконувати зовсім іншу функцію.
Нове дослідження пропонує нове пояснення походження кургану Raknehaugen – найбільшого подібного об’єкта у Скандинавії. Раніше вважалося, що він слугував місцем поховання представника еліти епохи заліза, однак нові дані ставлять це під сумнів. Про це пише Interesting engineering.
Дивіться також Давньоримська армія в Альпах: нова знахідка змінює історію
Чому курган не був місцем поховання?
Автор дослідження, Lars Gustavsen, зазначає, що археологічні розкопки так і не виявили переконливих доказів поховання. Зокрема, знайдені під час робіт у 1940 році кістки датуються 1391–1130 роками до н.е., тобто значно раніше за сам курган. Це свідчить, що вони не пов’язані з похоронною функцією споруди.
Використовуючи технологію LiDAR, дослідник переглянув як сам курган, так і навколишній ландшафт. Виявилося, що неподалік знаходиться слід давнього зсуву довжиною понад 12 км. Це відкриття змусило по-новому інтерпретувати призначення споруди.
Курган має значні розміри – близько 13 метрів заввишки та понад 77 метрів у ширину. Його структура також незвична для поховань: всередині виявлено складну конструкцію з шарів глини та піску, а також дерев’яну основу з тисяч колод і соснових гілок.
Датування деревини показало, що споруду збудували приблизно у 551 році нашої ери – приблизно через 15 років після кліматичної катастрофи, відомої як Dust Veil Event. Це було масштабне вулканічне виверження, яке спричинило різкі зміни клімату, неврожаї та епідемії.
На думку дослідника, курган міг бути відповіддю суспільства на ці події. Він не лише допомагав впоратися з наслідками зсуву, але й виконував символічну функцію – відновлення порядку у світі після катастрофи.
Як пише Phys, у роботі підкреслюється, що подібні монументальні споруди могли бути частиною колективних ритуалів, спрямованих на подолання кризи. Таким чином, Raknehaugen варто розглядати не як гробницю, а як елемент сакрального ландшафту та соціальної взаємодії.
У підсумку дослідження пропонує нову інтерпретацію: курган був створений не для поховання, а як реакція на природну катастрофу та спосіб стабілізації як фізичного, так і духовного середовища.