Астрономи відкрили планету, гарячішу за Сонце

При такій масі ці об'єкти починають синтезувати ізотопи водню в своїх ядрах. Однак вони недостатньо масивні, щоб викликати повноцінний самопідтримуваний зоряний синтез, який живить такі зірки, як наше Сонце. Це своєрідне тліюче вугілля, порівняно з запаленою піччю.

Дивіться також Астробіологи впевнені, що життя на Венері може існувати, але не звичному нам вигляді

Що відомо про цей об'єкт

Коричневі карлики зазвичай горять при температурі близько 2 200 градусів за Цельсієм. Температура поверхні більшості зірок при цьому сягає близько 3 700 градусів за Цельсієм.

Але WD0032-317B, яка знаходиться на відстані 1400 світлових років від Землі, не схожа на більшість своїх побратимів. У статті, опублікованій в базі даних препринтів arXiv і прийнятій журналом Nature Astronomy, дослідники виміряли температуру поверхні об'єкта і виявили, що вона становить 7 700 градусів. Це досить гаряче, щоб молекули в його атмосфері розпалися на складові атоми. Це також на кілька тисяч градусів гарячіше, ніж поверхня нашого Сонця.

Для коричневого карлика це мало б бути неможливим. Але дослідники виявили, що об'єкту "допомагає" зірка, навколо якої він обертається. WD0032-317B знаходиться надзвичайно близько до свого сонця, надгарячої білої карликової зорі — настільки близько, що її рік триває лише 2,3 години. Крім того, WD0032-317B завжди повернула до зорі одним боком, тоді як інший "дивиться" у космос.

Через це коричневий карлик перегрітий лише з одного боку: хоча його "денна" температура сягає 7 700 градусів, "нічна" сторона порівняно спокійна — від 1 000 до 2 700 градусів. За словами дослідників, це найекстремальніший перепад температур, який астрономи коли-небудь вимірювали на позаземному об'єкті.

Такі умови триватимуть відносно недовго — оскільки молекули коричневого карлика продовжують розпадатися, він випаровується зіркою.

Вчені сподіваються, що дослідження WD0032-317B допоможуть їм зрозуміти, які умови потрібні для спалаху зірок.