Великий Луг – що це за місце, та чому воно таке важливе для України

Що таке Великий Луг

Великий Луг – це історична назва місцевості у Дніпровських плавнях, яка вважається колискою запорізького козацтва, пише 24 Канал. Як зазначають історики, у давнину казали: "Січ – мати, а Великий Луг – батько". 

Дивіться також Від Античності до Запорізької січі: які знахідки може подарувати дно Каховського водосховища

Великий Луг ма близько 20 кілометрів у ширину та 100 кілометрів у довжину. Тут росли листяні ліси – дуби, осики та верби – й простягалися численні луки, порізані протоками, озерами та болотами. Жило тут і багато тварин: зайці, дикі свині, куниці, вовки. лисиці, олені, риба.

Але найголовніше – це місце стало одним з осередків козацтва, символом свободи запорожців. Тут у різний час споруджувалися:

• Томаківська Січ, яка вважається першою серед усіх й існувала з 1564 по 1593 рік.
• Базавлуцька Січ (1593–1630 роки).
• Микитинська Січ (1628–1652 роки).
• Чортомлицька Січ (1652–1709 роки).
• Кам’янська Січ (1709–1711 роки)
• Нова Січ, також відома як Підпільнецька (1734–1775 роки).
• А острів Хортиця, де розташувалася Запорозька Січ, був своєрідною верхньою частиною Великого Лугу.

На цій карті можна побачити розташування кожної Січі з періодами їх існування / Фото Бібліотечно-інформаційний центр "Слово"

Великий Луг без сумніву можна назвати одним із головних символів України та української ідентичності. Це місце визначало історію та рухало її вперед, закладаючи підвалини майбутнього всієї держави та світогляд її жителів. Під шарами землі тут ховаються свідчення давнього перебування на цих землях козаків – поселення, могили предків, культурні та ремісничі свідчення й багато іншого.

Однак тут існують і більш давні археологічні пам'ятки: поселення часів Київської Русі, могили скіфів й кургани бронзової доби, фортифікаційні споруди часів Литовського князівства тощо. Важко уявити, яку кількість пам'яток можна знайти глибоко під шарами землі та мулу, які тепер виринули на поверхню. Великий Луг століттями був прихистком для численних культур і навіть сам Геродот описував його в своїх працях, визначаючи тут початок земель скіфів-орачів та хліборобів.

Великий Луг на карті / Фото Укрінформ

Аж тут приходить споконвічний ворог

Радянська влада й Росія, як і їхні далекі предки, прагнули стерти цю пам'ять з історії України. Пам'ятати про своє коріння для нас означало й означає усвідомлювати себе окремими й самостійними, відділеними від варварського збіговиська, яке назвало себе державою та возвело імперію на плечах поневолених народів.

У 1950 році починається будівництво Каховської ГЕС. Остання сходинка Дніпровського каскаду гідроелектростанцій повинна була виконувати кілька функцій:

• По-перше, забезпечити електроенергією країну. Комуністи будували грандіозні плани з електрифікації своєї імперії, а численні греблі повинні були в цьому допомогти.
• По-друге, забезпечити зрошування навколишніх земель і спрямувати воду до Кримського півострова. Як зазначає видання "Укрінформ", ця ідея освоєння та зрошування нових земель є досить двозначною, адже під час будівництва водосховища та електростанції було знищено тисячі гектарів ріллі, 36 тисяч гектарів сінокосів і луків.
• По-третє, слугувати додатковим захистом, на випадок війни. У разі нападу на СРСР, влада планувала підривати греблі й затоплювати величезні території, блокуючи прохід військам, які могли б наступати з Заходу. 
• По-четверте, як кажуть сьогодні історики, стерти пам'ять про минуле, заховавши під тоннами води всі свідчення. Вода заповнила низовину, відрізавши нас від усіх пам'яток минулого, що чекали на дослідження в цьому регіоні.

Усе це забезпечили коштом людей, який примусово відселили зі своїх домівок. Вода затопила десятки сіл, у яких мешкало майже сорок тисяч осіб.

Карта Великого Лугу, 1894 рік / Фото Бібліотечно-інформаційний центр "Слово"

Що тепер

Вже зараз в мережі можна зустріти численні повідомлення про те, що чорні археологи поспішають на вільні від води території Каховського водосховища. Копачі з металошукачами активізувалися на території Запорізької, Херсонської, Миколаївської, Дніпропетровської, а також Одеської області. Вони сподіваються знайти тут цінні скарби, в тому числі й часів Другої Світової, щоб продати їх у приватні колекції й навічно видалити з української історії.

Ми маємо унікальну можливість повернути собі хоча б частину втраченої історії, однак відлік іде на дні й години.