Тема тижня: 50 років тому перша людина полетіла у космос завдяки українцям

Здавалося б, прості експерименти на орбіті - їсти, пити, та робити записи олівцем - зробили його національним героєм. Урочистості з нагоди події, що повернула хід історії усього людства, відзначали на найвищому рівні не в одній країні. Навіть пошукова система Googlе не оминула її своєю увагою. В 60-ті роки минулого століття в СРСР всі прагнули долучитися до космічного подвигу. Хоча б ім’ям.

“Юрій - було надзвичайно популярне ім’я, надзвичайно масове, я б сказав. І у нас у дворі було чоловік 6 Юріїв, в класі було найбільше Сергіїв і Юріїв, я побув 1,5 місяці Юрієм, а потім став Дмитром”, - згадує міністр освіти і науки України Дмитро Табачник.

“Це є загальним досягненням всіх народів Радянського Союзу, не в останню чергу і України. Українська частина ракетно-космічного комплексу Радянського Союзу завжди займала одне з провідних місць”, - сказав прем'єр-міністр РФ Володимир Путін.

Щоправда, попри гучні слова, усі здобутки радянської космонавтики Росія приписує собі. Тоді як без українських науковців-дослідників польоту у космос на той час неможливо було здійснити.

“Вважається, що за часів СРСР у космічній галузі працювало 5 найвидатніших конструкторів. 4 з них - Челомей, Янгель, Глушко та Корольов - українці. Зараз, попри роки занепаду, Україна демонструє готовність далі розгадувати космічні загадки. Випробувати в дії такий гіперзвуковий літак зможе вже нове покоління космонавтів”, - каже журналіст Юлія Даценко.

Історики згадують цікавий факт - 1974 року космонавт Павло Попович заспівав з орбіти українську народну пісню "Дивлюсь я на небо..". Лише через багато років стало відомо, що присвячена вона була Сергію Корольову, якому, щоправда, через термін в концтаборах "Гулагу" - афішувати власну національність було заборонено.

“Це можна було назвати хуліганством у космосі, цього не можна було робити, але оскільки це так гарно відбулось, з таким піднесенням, то Поповича вже не сварили за це”, - розповідає заступник директора музею космонавтики ім. С. П. Корольова Галина Бодашевська.

“Ось вона - вершина українства. Придумати ракету, запустити в ній космонавта, в даному випадку - Павла Поповича - першого українського космонавта, який заспіває тобі твою улюблену пісню з космосу і на це треба орієнтуватися нам”, - каже видавець, упорядник книги "Український космос" Іван Малкович.

Сьогодні ж Україна у космосі не звучить взагалі. Сучасні фахівці жаліються: відомі у всьому світі заводи Києва, Харкова, Дніпропетровська здебільшого забезпечують роботу нових амбітних космічних держав - Китаю, Індії, Японії. А через принизливе фінансування галузі - вітчизняні спеціалісти рано чи пізно виїжджають за кордон. Головна причина - нерозуміння владою стратегічної важливості галузі, як в озброєнні, так і в соціальних питаннях.

“Ми - космічна держава - не навчилися використовувати прикладні космічні дослідження в економічних цілях. В дистанційному зондуванні землі, для аграрного комплексу, для екології, для різних сфер діяльності, як це робиться в усьому світі”, - каже директор Головної астрономічної обсерваторії НАНу Ярослав Яцків.

“60 мільйонів гривень на наші космічні програми в цьому році - це дуже мало, це курям на сміх, вибачте за каламбур”, - сказав перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк.

Щоправда, віддані справі ентузіасти не "опускають рук" навіть у цій ситуації і шукають способи інтеграції держави у світову космічну спільноту. Так, саме на вітчизняних ракетах на орбіту потрапляють супутники більшості країн світу. А вже у травні-червні Україна, попри мізерні бюджети, планує запустити у повітря перший власний супутник "Січ-2". Сателіт вивчатиме і дистанційно зондуватиме поверхню Землі, зокрема, територію України.

“Але все це вимагає роботи - жорсткої, грамотної, технічно-обґрунтованої та вміння триматися ось в цьому конкурентному середовищі”, - каже головний науковий співробітник конструкторського бюро "Южное" Юрій Машленко.

Взялися за відродження цікавості до космосу і у зовсім юних українців. У школах організовують музеї космонавтики, проводять загальнонаціональні конкурси з можливістю пофантазувати на космічні теми, а у столичній лікарні "Охматдит" навіть проводять сеанси космічної арт-терапії.

“Мені завжди хотілося стати космонавтом. Юрист, фінансист - вони все-час у грошах і у справах, кудись бігають, а космонавт може літати і досліджувати невідомі планети”, - сказав Северин.

“Космос ніколи не був цікавим, але вже коли мені дали інформацію, я вже прочитала, вивчила, і мене це дуже захопило”, - зізнається Анастасія.

“Краще, щоб відбулося завтра-післязавтра, краще б хоч зараз полетіли в космос, тому що хочеться, щоб космонавти ще про щось дізналися і оголосили в Харків”, - сказав Кирило.

Щоправда, дітей з подібними мріями не так багато, як було 50 років тому. Втім, саме їхні щирі мрії здатні привести Україну до надзвичайних космічних висот.