У давнину українці підкидали кутю до стелі на Святвечір: що це означало
На Святвечір українці мали чимало звичаїв, пов’язаних із майбутнім урожаєм і добробутом родини. Один із них сьогодні може здивувати: господар підкидав ложку куті до стелі, а потім дивився, скільки зернин залишилося нагорі.
Такий звичай етнографи зафіксували в різних місцевостях України. Під час вечері господар набирав у ложку кутю та підкидав її до дерев’яної балки, що розташовувалася над столом. У народі її також називали сволоком або повалою. Робили це один раз або тричі, залежно від місцевої традиції.
За кількістю зернин, які прилипали до стелі, намагалися передбачити майбутнє господарства. В одному з описаних звичаїв вірили: скільки зерен залишиться нагорі, стільки кіп збіжжя вдасться зібрати, приплоду худоби отримати або бджолиних роїв завести. Тож обряд мав різні значення – від доброго врожаю до достатку на пасіці.
Чому у давнину підкидали кутю до стелі / Magnific
Особливе значення цей звичай мав для пасічників. У деяких селах підкидання куті пов’язували саме з розмноженням бджіл і майбутнім медозбором. Такі пояснення етнографи записали під час польових досліджень.
А в селі Вікняни на Покутті господар міг тричі підкидати кутю: першою ложкою бажали, щоб плодилися ягнята, другою – телята, а третьою – щоб роїлися бджоли. Це не було загальним правилом для всіх українців, а лише одним із зафіксованих етнографами звичаїв.
Зерна, які падали зі стелі, теж не вважали непотрібними. За одним із описів, їх збирали та віддавали курям, щоб ті добре неслися. Так звичай підкидання куті поєднував святкову вечерю з побажаннями врожаю, приплоду худоби й достатку в домі.
А ще на Святвечір клали гроші під скатертину, а сокиру – під стіл. Раніше 24 Канал розповів, навіщо так робили наші предки.