Міф про Велесову ніч: етнологиня пояснила, чи є це свято аналогом Геловіну
І хоча Геловін вже минув, 24 Канал вирішив розібратися з одним із найпопулярніших міфів, який щоосені заполоняє соцмережі. Етнологиня розставила всі крапки над "і" та пояснила, чому так звана Велесова ніч – це лише сучасна псевдоісторична вигадка, а не наша прадавня традиція.
Велесова ніч – це нібито давньословʼянське свято, яке відзначали в дохристиянський період у ніч з 31 жовтня на 1 листопада. Вважається, що в цей час вшановували бога Велеса, покровителя скотарства, а також зустрічали та частували душі померлих. Але, як виявилося, це справжній міф, розповідає етнологиня Анастасія Кривенко з Інституту народознавства НАН України.
Насправді у 2003 році російський письменник Ілля Черкасов написав книгу "Велес", у якій описав святкування Велесової ночі з усіма деталями: багаттями, жертвоприношеннями тощо. Саме після цього почала ширитися інформація про нібито дохристиянське походження цього свята.
Серед українських авторів свій варіант ночі та дня на честь Велеса у книзі "Міфи та легенди давньої України" (1997) коротко описував Валерій Войтович. Щоправда, там ішлося про різдвяний період, коли бог Велес разом зі Спасом перевіряють, наскільки добре зібраний урожай та доглянута худоба, розповідає Анастасія.
Чи була Велесова ніч аналогом Геловіну / Magnific
До того ж цей текст не містить посилань на джерела. В інших виданнях зазначається, що Велесова ніч припадає на різні дати календаря. Та в жодному з варіантів не йшлося про якісь конкретні обряди на честь Велеса.
Лише з 2018 – 2019 років в українських медіа почала масово поширюватися інформація про те, що Велесова ніч – це наш аналог американського Геловіну. Перші поодинокі згадки про це датуються 2016 роком, однак про масовість таких публікацій можемо говорити саме з 2019-го. Більшість джерел, які продукували таку інформацію, – це сайти представників неоязичництва.
Жодних історичних підстав вважати, що таке свято існувало в дохристиянський період, немає. Ми не маємо ні історичних, ні етнографічних джерел, у яких би згадувалася Велесова ніч. Тож ми не можемо говорити про Велесову ніч як про альтернативу Геловіну,
– каже етнологиня.
По суті, міф про Велесову ніч – це цілеспрямована дезінформація про те, що в дохристиянський період на наших землях існувало таке свято. Разом з тим, каже етнологиня, вона не бачить нічого поганого в тому, що в нашій масовій культурі набирає популярності Геловін.
Українці, як відкрите демократичне суспільство, під впливом глобалізації переймають чужі свята, водночас органічно інтегруючи їх у свою культурну площину. Тож боятися занепаду власної традиції через запозичення іноземних свят точно не варто,
– додала Кривенко.
Нещодавно священники ПЦУ пояснили, чи справді можна українцям святкувати Геловін.